Постанова Київський апеляційний суд № 758/5860/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №758/5860/19 Головуючий у І інстанції Гребенюк В.В. Провадження №22-ц/824/12103/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 04 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Максимум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: у травні 2019 року ТОВ «ФК «Максимум» звернулось до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 17 жовтня 2012 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір № VIP-146-G-PANDA про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками, відповідно до договору банк відкриває Клієнту картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті та надає клієнту платіжну картку типу Master Card Gold (Chip) і ПІН-код до неї. Банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання за картковим рахунком строком до 17 жовтня 2013 року включно з лімітом кредитування у розмірі не більше 20 000,00 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язання між ПАТ «Банк національний кредит» і ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язувався відповідати за повне та своєчасне виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед кредитором. 24 квітня 2015 рок між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору № VIP-146-G-PANDA, яким було збільшено ліміт кредитування до 34 010 гривень, та подовжено строк дії кредитної лінії до 24 квітня 2016 року. До договору поруки також було внесено зміни, якими продовжено строк його дії до 08 липня 2020 року. Внаслідок допущених порушень умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 23 квітня 2019 року складає 135 150,63 гривень. 18 травня 2018 року ПАТ «Банк національний кредит» та позивач уклали договір відступлення (купівлі-продаж) права вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до співвідповідачів за кредитними зобов`язаннями. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «Максимум» просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 135 150,63 грн. та вирішити питання щодо розподілу судового збору. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Максимум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 135 150,63 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Максимум» судовий збір у розмірі 960,50 грн. з кожного. Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання позивачем правил користування картками та тарифів банку по операціях з міжнародними платіжними картками, які є складовими кредитного договору, здійснення розрахунків за вимогою пластикових карток міжнародних платіжних систем, не доведення позивачем фактів укладання кредитного договору та наявності заборгованості, пропуск строку позовної давності, неналежне повідомлення про розгляд справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відзивів на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходило. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушила договірні зобов`язання перед позивачем щодо погашення кредитних зобов`язань за договором, у тому числі повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами за встановленим графіком платежів, сплати пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а ОСОБА_3 порушив зобов`язання за укладеним договором поруки, що й призвело до виникнення заборгованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 жовтня 2012 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками № VIP-146-G-PANDA. Відповідно до умов пункту 1.1.5 вказаного договору банк відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію в розмірі 20 000 гривень на строк до 17 жовтня 2013 року (а.с. 8-11). 17 жовтня 2012 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 04-1788/1-4, яким останній поручився перед банком за виконання позичальником ( ОСОБА_1 ) зобов`язань за основним боргом відповідно до договору № VIP-146-G-PANDA. Відповідно до п. 1.1 договору поруки відповідальність поручителя і боржника щодо виконання зобов`язання є солідарною (а.с. 13-15). 24 квітня 2015 року було внесено зміни до договору № VIP-146-G-PANDA, яким збільшено кредитний ліміт до 34 010 гривень та встановлено новий строк погашення до 24 квітня 2016 року (а.с. 12). 24 квітня 2015 року було укладено новий договір поруки № 04-18085/1-4, яким ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання позичальником ( ОСОБА_1 ) зобов`язань за основним боргом відповідно до договору № VIP-146-G-PANDA в розмірі 34 010 гривень, та з кінцевим терміном повернення кредиту до 24 квітня 2016 року. Строк дії договору поруки визначено до 08 липня 2020 року (17-18). ОСОБА_1 припинила своєчасно і в повному обсязі обслуговувати кредит, внаслідок чого станом на 23 квітня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 135 150,63 гривень, яка складається: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 36 967,90 гривень, заборгованість за процентами у розмірі 67 739,99 гривень, пеня у розмірі 30 442,74 гривні (а.с. 19-20). 18 травня 2018 року між ПАТ «Банк національний кредит» та позивачем було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач як новий кредитор набув право вимоги за договором № VIP-146-G-PANDA (а.с. 40-45). За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Задля належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з п. 1.1.5 кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі-Овердрафт) за картковим рахунком строком до 17 жовтня 2013 року включно з лімітом кредитування у розмірі не більше 20 000,00 грн. Протягом перших 30 календарних днів користування коштами Овердрафту нараховується процентна ставка в розмірі 0,00 % річних. Починаючи з 31 календарного дня користування Овердрафтом нараховується процентна ставка у розмірі 48% річних. Після повного погашення заборгованості за Овердрафтом та повторного використання Овердрафту протягом перших 30 календарних днів користування коштами Овердрафту нараховується процентна ставка в розмірі 0,00% річних протягом перших 30 календарних днів користування коштами Овердрафту. відповідно до п. 1.8. договору, інформація про розмір встановленого ліміту кредитування Овердрафту в межах максимального розміру ліміту кредитування Овердрафту клієнт отримує у виписці за картковим рахунком та/або в чеку банкомату (витратний ліміт за картковим рахунком) та/або в міні виписці у вигляді SMS-повідомлення. Клієнт самостійно слідкує за коштами на картковому рахунку та не допускає виникнення заборгованості перед Банком, яка перевищує залишок по Картковому рахунку далі - «Надлімітна сума». У разі виникнення надлімітної суми на неї нараховуються проценти у розмірі 60% річних (пункт 1.6. кредитного договору). Із даного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 шляхом підписання цього договору підтвердила, що вона ознайомлена та отримала: примірник Договору, Порядок здійснення розрахунків з допомогою пластикових карток міжнародних платіжних систем, Тарифи банку по операціях з міжнародними платіжними картками; інформацію по використанню картки. Відповідно до п. 5.3 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. З огляду на встановлені обставини, доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту укладання кредитного договору між сторонами, колегія суддів вважає необґрунтованими. З позовом про визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору від 17 жовтня 2012 року ОСОБА_1 до суду не зверталась, а навпаки, уклавши з ПАТ «Банк національний кредит» 24 квітня 2015 року договір про внесення змін до основного кредитного договору, ще раз підтвердила факт укладення договору № VIP-146-G-PANDA. Доводи апеляційної скарги щодо застосування строків позовної давності не заслуговують на увага та є безпідставними. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України ), а не закінченням строку дії договору. За змістом договору по внесення змін до договору № VIP-146-G-PANDA строк дії договору спливає 24 квітня 2016 року. З матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся 24 квітня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 63). За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі на те, що позовна давність до основної вимоги про стягнення кредитної заборгованості спливла, а тому підстав для стягнення штрафу та пені немає є безпідставними, оскільки до суду з позовом про повернення заборгованості за кредитним договором ТОВ «ФК «Максимум» звернулось в межах строку позовної давності в розумінні ст. 257 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують правильних висновків суду першої. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 04 листопада 2020 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Н.В. Ігнатченко