Постанова 4807 № 310/4927/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 310/4927/20 Головуючий в 1 інст. Полянчук Б.І. Провадження № 33/807/716/20 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ст. 44-3 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, 10 липня 2020 року о 5 год. 50 хв. під час здійснення нерегульованих перевезень пасажирів з м. Сєверодонецька до м. Бердянська автобусом Mercedes-Sprinter, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не мав на собі вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовленої самостійно та не контролював пасажирів дотримуватися карантинних заходів, чим порушив підпункт 1 пункту 3 та підпункт 7 пункту 3 постанови №392 від 20.05.2020 року КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати через істотне порушення його прав та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вимогам закону. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 22, 33 КУпАП, та беручи до уваги, що до адміністративної відповідальності він притягується вперше, ступінь його вини, фактичного визнання факту правопорушення умов карантину, що є обставиною, яка пом`якшує відповідальність, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, у суду були підстави для застосування ст. 22 КУпАП та звільнення його від адміністративної відповідальності за малозначністю із усним зауваженням. Крім того, вказує на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме норми Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» ним порушено. Вказує, що пунктом 2 Пперелік постанов Кабінету Міністрів України, які втратили чинність» затвердженого 22 липня 2020 року № 641 зазначено, що пункти 2-8, 11, 12, 12-1 12-3, 13-6 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та пункт 12 змін, що вностяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених зазначеною постановою. Також вказує, що рішенням Конституційного Суду від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 було закрито конституційне провадження у справі в частині щодо перевірки на відповідність Конституції України оспорюваних положень Постанови № 392 від 20.05.2020 року та Порядку у зв`язку із втратою їх чинності. Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Виходячи із змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, ОСОБА_1 посилається на те, що копію постанови він отримав 7 вересня 2020 року. Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні першої інстанції, а постанову про адміністративне правопорушення отримав 8 вересня 2020 року (а.с. 10). У зв`язку із наведеним, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню. До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, 19 жовтня 2020 року подав заяву, в якій просить розглянути його апеляційну скаргу без його участі в судовому засіданні та задовольнити її. У відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки до суду або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Таким чином, перешкодою для розгляду справи за відсутністю особи, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги є наявність лише поважної причини для її неявки до судового засідання. Враховуючи наведене, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка особи, яка подала апеляційну скаргу, не є перешкодою для її розгляду в судовому засіданні у призначений день та час. Перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується: відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 627766 від 10 липня 2020 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 під час здійснення нерегульованих перевезень пасажирів з м. Сєверодонецька до м. Бердянська автобусом Mersedes-Spinter, державний номер НОМЕР_1 не мав на собі вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають міста рот, в тому числі виготовлених самостійно та не контролював пасажирів дотримуватися карантинних заходів, чим порушив підпункт 1 пункту 3 та підпункт 7 пункту 3 Постанови КМУ №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-COV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (а.с. 1), письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 10 липня 2020 року, відповідно до яких, вбачається, що під час нерегульованих перевезень пасажирів автобусом Mersedes-Spinter він не мав на собі вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно та не контролював пасажирів щодо використання ними індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно (а.с. 2), оглянутим відеозаписом (а.с. 3). Статтею 44-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Згідно п.п. 1 та 7 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 року №392, на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно та здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, між міському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі. Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Крім того, в апеляційній скарзі фактичні обставини справи не оспорюються. Доводи апелянта про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, про те, які саме ним порушені норми Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є не необґрунтованими, оскільки диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачено відповідальність не тільки за порушення вищевказаного Закону, а і інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення міститься відомості щодо нормативного акту, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, зокрема зазначено, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.п. 1 п. 3 та п.п. 7 п. 3 Постанови КМУ №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-COV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів». Щодо доводів апеляційної скарги з приводу наявності підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнення від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення, то апеляційний суд приходить до таких висновків. Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянина. Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Оскільки ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів без вдягнутих засобів індивідуального захисту, крім того, не контролював пасажирів дотримуватися карантинних заходів, апеляційний суд приходить до висновку, що такі дії та бездіяльність могли завдавали шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам окремих громадян, а тому підстави для висновку, що адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за сукупністю всіх обставин є малозначним відсутні. Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги суспільну небезпеку вказаних дій у період карантину в країні, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, апеляційний суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги з приводу втрати чинності правового акту, яким встановлені обмеження та введені відповідні обов`язки у зв`язку із введенням карантинних заходів у державі, то із ними апеляційний суд не погоджується також, оскільки п.п. 1 та 7 п 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів» на час вчинення інкримінованого правопорушення були чинними, не робив висновків про неконституційними цих положень і Конституційний Суд України в рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 серпня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 310/4927/20