LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд640/20589/20

від 05.11.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20589/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Каракашьян С.К. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Вовк І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень, - В С Т А Н О В И Л А: У вересня 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд визнати незаконними та скасувати: - розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 380 від 04 серпня 2020 року «Про втрату малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування»; - розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 381 від 04 серпня 2020 року «Про припинення опіки над малолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його житлом та майном». Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження. Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішення суду першої інстанції є описка, а саме невірно зазначено - прізвище позивача у справі, а саме замість - ОСОБА_1 , вказано - Князівської. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що допущена описка не впливає на суть рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів у сфері сімейних відносин та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного. Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно положень ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4). Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Надаючи тлумачення аналогічним положенням КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), зокрема: пунктам 1, 7 статті 3, частині другій статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 в подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду України в постанові від 04.07.2018 справа №496/4271/16-а, висловила правову позицію, за якою під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Вирішуючи питання щодо предметної юрисдикції спору про оскарження рішення виконавчого комітету ради про позбавлення батьківських прав, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки спір між учасниками справи виник з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, це виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 справа №203/4901/16-ц, предметом спору в якій було скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його прийняти рішення про втрату статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та висновок про можливість передання дитини для подальшого виховання. Так, позивач звернувся з позовними вимогами щодо скасування розпоряджень про втрату малолітнім статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та про припинення опіки над малолітньої дитини. Відповідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з <...> сімейних <...>, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Пунктом 8 ч. 2 ст. 18 СК України встановлено, що способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Статтями 151, 153 СК України передбачено право батьків щодо виховання дитини, права батьків та дитини на спілкування. Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів у сфері сімейних відносин та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що даний спід підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 195, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 05 листопада 2020 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»