Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/421/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/421/20 Суддя першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби (далі - Відповідач, Північна митниця) про визнання протиправними та скасування: - картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102230/2019/00334; - рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2019 року №UA102000/2019/000083/2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не доведено об`єктивної неможливості застосування першого методу визначення митної вартості ввезеного Позивачем транспортного засобу, а сам по собі формально нижчий рівень митної вартості товару не може розцінюватися як заниження його особою. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовної заяви. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, судом не були враховані аргументи Північної митниці, викладені у відзиві, по-друге, на запит митного органу Позивач відмовився надати ряд документів, по-третє, судом першої інстанції не були застосовані до спірних правовідносин положення Митного кодексу України щодо декларування митної вартості фізичною особою, по-четверте, суд взагалі залишив поза увагою об`єктивну неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товару. Після усунення визначених в ухвалі від 16.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.11.2020 року. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 25.06.2019 згідно рахунку № 1104 (а.с. 13-14) ОСОБА_1 придбав в UAB «Travelis» (ЗАТ «Травеліс»; Литва) легковий автомобіль бувший у використанні, марка - TOYOTA; модель - HILUX; номер шасі - немає даних; номер кузова - НОМЕР_1 ; тип кузова - пікап; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; робочий об`єм циліндрів - 2393 см3, потужність - 110 kw; загальна кількість місць - 5; колісна формула - 4x4; колір - білий; календарний рік виготовлення - 2016; модельний рік виготовлення - 2016; призначений для перевезення пасажирів; екологічний стандарт двигуна - ЄВРО6; торговельна марка TOYOTA; виробник - Toyota SA Mfg Ltd; країна виробництва - ZA (а.с. 10-12). Розрахунки за придбаний автомобіль здійснювались у готівковій формі за 6 500,00 EUR, що підтверджується квитанцією від 25.06.2019 року серії BLC № 2410546 (а.с. 58), рахунком-фактурою від 25.06.2019 року № 1104 (а.с. 13-14) та листом UAB «Travelis» від 16.01.2020 року № 04 (а.с. 59-60). Технічні характеристики автомобіля, як встановлено судом першої інстанції, підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 31.08.2016 року № НОМЕР_3. Чернігівським окружним адміністративним судом поряд з іншим встановлено, що на підставі договору від 13.04.2018 року № 13/04/1/2018 особою, що здійснює декларування, 29.07.2019 року подано до Чернігівської митниці ДФС митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UA102230/2019/635704 (а.с. 10), згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 6500 EUR, визначену за основним методом - за ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок (інвойс) від 25.06.2019 року № 1104; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.07.2019 року № UA102060/2019/001532; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.07.2019 року № UA102060/2019/635354; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31.08.2016 року № НОМЕР_3; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 16.07.2019 року № 179; договір про надання послуг митного брокера від 13.04.2018 року № 13/04/1/2018; паспорт громадянина України від 02.04.2018 року № 0017164877; інший некласифікований документ (регітра) від 25.06.2019 року № 16904459. 29.07.2019 року посадовою особою відділу митного оформлення №5 митного поста «Нові Яриловичі» сформовано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість - інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товару, а саме - сервісну книжку та документи що підтверджують вартість транспортування, а також переклад відповідних документів (інвойс) на українську мову (а.с. 66). Уповноваженою на декларування особою на зазначений запит надано переклад інвойсу українською мовою та висновок експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 16.07.2019 року №179. Крім того, зазначено, що інші додаткові документи, а саме - касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товару надати немає можливості через їх відсутність (а.с. 67). За результатами розгляду поданої МД № UA102230/2019/635704 від 29.07.2019 року та доданих Позивачем документів Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2019/000083/2 від 29.07.2019 року, якою скориговано його вартість до 15 151,00 EUR (а.с. 56-57), а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102230/2019/00334 (а.с. 36-39). На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 8, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 57, 64, 256, 318 Митного кодексу України, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність контролюючим органом існування правових підстав для коригування митної вартості. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації Приписами ч. ч. 2, 3, 5 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. У частинах 1, 3, 4 статті 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Пунктами 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі - Конвенція) визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розд. 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631 (далі - Порядок №631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила № 598), у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У п. 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації), визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митним законодавством визначено порядок декларування товарів, що імпортуються фізичними особами на територію України для власних потреб та визначення їх митної вартості. При цьому, відповідне регулювання здійснюється загальними нормами МК України, зокрема ст.ст. 49-58, із застосуванням спеціальних положень розділу ХІІ МК України. У свою чергу, правова регламентація спірних правовідносин дає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем при здійсненні імпортування автомобіля на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України та згідно з вимогами ст. 368 МК України. При цьому, ст. 368 МК України, на яку також посилається й Апелянт, не містить визначеного виключного переліку документів роздрібної торгівлі, якими має підтверджуватися фактурна вартість імпортованого товару. У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було надано відповідний рахунок-фактуру (а.с. 13-14), квитанцію про сплату 6500 євро за автомобіль марки TOYOTA HILUX, номер шасі - НОМЕР_1 , тобто платіжний документ, з якого вбачається вартість транспортного засобу та за яким можливо ідентифікувати автомобіль, за який проведена сплата, тобто підтверджено фактурну вартість автомобіля, відповідно з вимогами вказаної норми митного законодавства та Порядку №

651. У своєму графі 33 рішення про коригування митної вартості товару Відповідачем зазначено, що причиною її коригування є: 1) до митного оформлення подано рахунок-фактуру, за яким продавцем визначено UAB «Travelis» (Литва), у той час згідно відомостей відкритих джерел указане підприємство займається наданням туристичних послуг на території Литви та не є власником вказаного транспортного засобу; 2) у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 31.08.2016 року НОМЕР_2 (Данія) попереднім власником вказано ОСОБА_2. Відповідно до наданого сертифікату про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 25.06.2019 року НОМЕР_4 датою першої реєстрації автомобіля в Литві є 25.06.2019 року. У цей же день згідно рахунку-фактури від 25.06.2019 року №1104 автомобіль (з пошкодженнями) було продано і в цей же день згідно сертифікату про тимчасову реєстрацію транспортного засобу від 25.06.2019 року НОМЕР_4 його знято з реєстрації в Литві. Також, в рахунку-фактурі від 25.06.2019 року №1104 зазначено, що даний документ є актом прийому-передачі транспортного засобу. Тобто, є припущення, що підприємство UAB «Travelis» (Литва) є лише фіктивним продавцем або виступає в якості посередника; 3) в рахунку-фактурі від 25.06.2019 року №1104 відсутні умови сплати коштів покупцем при купівлі даного транспортного засобу, а відтак невідомо, коли саме має бути здійснений розрахунок за автомобіль; 4) серед наданих до митного оформлення документів в порушення ч. 1 ст. 368 МК України відсутні платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати; 5) в рахунку-фактурі від 25.06.2019 року №1104 вказується суперечлива інформація щодо технічного стану транспортного засобу. З одного боку зазначається, що автомобіль не був пошкоджений, з іншого, що він має ряд недоліків; 6) не надано документи на підтвердження понесення витрат на транспортування. Коригування митної вартості, як встановлено судом першої інстанції, здійснено відповідно цінової інформації інтернет-ресурсу autoscout24.com, Митного кодексу України з урахуванням спільного наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», фактичного технічного стану та комплектації (відповідно до Актів митних оглядів Чернігівської митниці ДФС від 09.07.2019 року №UA102040/2019/001532 та від 12.07.2019 року №UА102230/2019/635354). Митну оцінку транспортного засобу здійснено із застосуванням резервного методу, визначення митної вартості - 15151,00 EUR. Судовою колегією враховується, що у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15. З приводу доводів Апелянта щодо правомірності використання ним відомостей інтернет-ресурсів autoscout24.com судова колегія зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження Відповідачем не було надано жодних доказів щодо правомірності використання даного інформаційного ресурсу, щодо об`єктивності висвітлених ним даних та їх експертному дослідженні, а також щодо можливості їх застосування до автомобіля імпортованого саме Позивачем, з урахуванням його технічних характеристик. Окремо судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що надання, за переконанням Відповідача, UAB «Travelis» (Литва) лише туристичних послуг, а також можлива фіктивність продавця або статус його як посередника не може бути підставою для висновку про недостовірність митної вартості транспортного засобу, оскільки, будь-якими належними і допустимими доказами відповідні обставини не доведені, а відтак відповідні твердження митного органу є лише припущеннями. Твердження Апелянта про те, що у рахунку-фактурі від 25.06.2019 року №1104 відсутні умови сплати коштів покупцем при купівлі даного транспортного засобу, а відтак невідомо, коли саме має бути здійснений розрахунок за автомобіль, та серед наданих до митного оформлення документів в порушення ч. 1 ст. 368 МК України відсутні платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, адже Позивачем було надано платіжний документ - квитанцію від 25.06.2019 року серії BLC №2410546, якою підтверджується сплата ОСОБА_1 готівкових коштів. Посилання Відповідача на те, що у рахунку-фактурі від 25.06.2019 року №1104 вказується суперечлива інформація щодо технічного стану транспортного засобу, адже з одного боку зазначається, що автомобіль не був пошкоджений, з іншого, що він має ряд недоліків, судова колегія оцінює критично, оскільки в указаному документі зафіксовано, що саме протягом періоду володіння UAB «Travelis» (Литва), тобто 25.06.2019 року, транспортним засобом останній не був пошкоджений підприємством. У той час як про інші недоліки автомобіля у рахунку-фактурі від 25.06.2019 року №1104 було зазначено. Щодо відсутності документально підтверджених витрат на транспортування автомобіля, який, за твердженням Відповідача, не міг пересуватися самостійно, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Дійсно, за правилами п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Приписи затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.05.2012 року №599 Правил заповнення митної декларації визначають, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Разом з тим, оскільки доказів неможливості самостійного пересування транспортного засобу Відповідачем не надано, а матеріали справи не підтверджують, що витрати з придбання пального були покладені на ОСОБА_1 , то колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності понесення Позивачем транспортних витрат і витрат на страхування відповідні документи до митного оформлення подані бути не могли. Викладене, у свою чергу, спростовує доводи Апелянта про обов`язкову необхідність їх подання. Посилання Північної митниці на те, що ОСОБА_1 не було надано додаткові витребувані митним органом документи, є безпідставними, оскільки митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 року у справі № 826/8797/16. Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року по справі № 809/1884/16. З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Як було встановлено раніше, Позивачем були частково у межах наявних документів виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості. Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Північною митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ОСОБА_1 товару за першим методом - за ціною договору. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст постанови складено « 04» листопада 2020 року.