Постанова 4852 № 280/411/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/411/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року в адміністративній справі №280/411/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 15.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 №0020352-5607-0811. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем протиправно, оскільки нежитлове нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування податком на майно в силу приписів п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки використовується позивачем у власній сільськогосподарській діяльності. Зауважено, що відповідачем було неправильно застосовано ставку податку, визначену рішенням Семенівської сільської ради від 02.02.2017 року №

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0020351-5607-0811 від 22 травня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 22.05.2019 №0020352-5607-0811 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання в розмірі 3640,53 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року скасувати та прийняти судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що при розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення останнім використовувалась ставка податку у розмірі 1.29% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Зауважено, що позивач не звертався з заявою про проведення звірки та не надавав будь-які документі на підтвердження того, що об`єкт нерухомості останнього не є об`єктом оподаткування та документів щодо підтвердження адреси реєстрації останнього. Відзив від позивача на адресу суду не надходив. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з 26.02.2018 ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (70%) належить нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 22 травня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення рішення №0020352-5607-0811, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2018 рік в розмірі 5460,80 грн. Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час визначення позивачу податкового зобов`язання контролюючий орган зобов`язаний був застосувати ставку податку у розмірі 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, а тому спірне податкове повідомлення рішення підлягає частковому скасуванню, а саме в частині визначення зобов`язання в розмірі 3640,53 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Згідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Приписами п.п. «ж» п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості покладається обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Між тим, положення податкового кодексу визначають, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що в інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження. Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 01.10.2019 року по справі № 0340/1905/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та нарахування позивачу земельного податку була наявність в останнього у власності об`єкту нежитлової нерухомості, а саме будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку суми податкового зобов`язання податковим органом була застосована ставка податку у розмірі 1.29% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 квадратний метр, визначена рішенням Семенівської сільської ради № 34/17 від 21.12.2017 року. Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу, виходячи з такого. Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до рішення Семенівської сільської ради № 1 від 2 лютого 2017 року з 01.01.2017 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється: 1) у розмірі 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування; 2) у розмірі 1,29 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких не зареєстровані на території Семенівської сільської ради; 3) у розмірі 1,29 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр, власники яких не використовують вищезазначені об`єкти у своїй господарській діяльності на території Семенівської сільської ради. З урахуванням рішення Семенівської сільської ради № 34/17 від 21.12.2017 вказані ставки застосовуються також з 01.01.2018. Як вбачається з копії паспорту та довідки про реєстрацію місця проживання, виданої виконавчим комітетом Семенівської сільської ради, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене також відповідає інформації щодо місця реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В свою чергу, згідно даних офіційного сайту Семенівської громади (електронний ресурс: http://semenivca.gromada.org.ua/structure/) село Тамбовка знаходиться на території Семенівської сільської ради (на теперішній час Семенівської громади). Поряд з вказаним, відповідачем не було надано до суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт невикористання позивачем нежитлової будівлі у своїй господарській діяльності. Відтак, оскільки позивач зареєстрований на території Семенівської сільської ради, то відповідно до рішення Семенівської сільської ради № 1 від 2 лютого 2017 року, ставка податку на належне позивачу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості має становити 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3723,00 грн., а відтак ставка податку складає 16,0089 грн. за 1 кв.м. Відтак, розмір податкового зобов`язання ОСОБА_1 становить 1820,27 грн. (177,2 кв.м х 16,0089/12/100*70) Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 22.05.2019 №0020352-5607-0811 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання в розмірі 3640,53 грн. (5460,80-1820,27). При цьому, доводи відповідача щодо не подання позивачем заяви про проведення звірки та не надання будь-яких документів на підтвердження того, що останній зареєстрований на території Семенівської сільської ради, як на підставу правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки обов`язок по визначенню ставки податку та, як наслідок по правильності розрахунку податкового зобов`язання фізичній особі, не обумовлено поданням останнім відповідної заяви до податкового органу. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року в адміністративній справі №280/411/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай