Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6911/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 р. Справа № 520/6911/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.07.20 року по справі № 520/6911/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9258-56-У від 15.04.2020 року підписану Оленою Клімовою від імені ГУ ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 на суму 26539,26 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що « 07» травня 2020 року за місцем реєстрації ОСОБА_1 надійшов лист з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2020 року винесену при примусовому виконанні вимога № Ф-9258-56-У від 15.04.2020 року, що видав Державна податкова служба України ГУ ДПС у Харківській області, з даним листом ознайомився 20.05.2020 року, після чого ОСОБА_1 22.05.2020 року надіслав сканкопію заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 61967737 державному виконавцю. З матеріали виконавчого провадження ознайомився 22.05.2020 року о 12:52, що підтверджується скриншотом про отримання матеріалів справи виконавчого провадження № 61967737 в електронному вигляді від державного виконавця. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування вимоги- залишити без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня; при цьому факти порушень законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, оформлюються актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Позивач зазначає, що акт перевірки позивача не складався, вимога про сплату боргу (недоїмки) позивача відповідачем не вручались, отже вищевказане свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, а саме відповідачем не винесено та не вручено акт перевірки, що у свою чергу порушило право позивача на подання заперечень щодо такого акту та відповідачем взагалі не було надіслано позивачу вимогу про сплату боргу, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні документи, що є підставою для нарахування пені. Позивач звертає увагу, що викладені штрафні санкції нараховані по неузгодженому зобов`язанню зі сплати ЄСВ. З підставами для застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені до позивача відповідач не визначився: або це несплата (неперерахування) єдиного внеску або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Також, позивач звертає увагу, що відповідач взагалі не вказав за який період виникла заборгованість, лише вказавши що остання встановлена на 31.10.2019 року, при цьому оскаржуване рішення взагалі винесене у квітні 2020 року. Відповідно до абзацу четверного пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пп. 129.1.2. п.129.1 ст. 129 ПК України при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, може бути нарахована пеня починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). У даному випадку нарахована пеня скасовується, відповідно до п. 129.2 ст. 129 ПК України, у випадку скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження. На думку позивача, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно вимоги № Ф-9258-56-У від 15.04.2020 року, станом на 31.10.2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 1 Закону № 2464-УІ - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування (далі - ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціальною страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-УІ платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно- правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-УІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок , що передбачено п. 1 частини другої ст.6 Закону № 2464. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 визначено, що Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. З 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску. Згідно з абз. 2 п. 2 ч.1 ст.7 Закону № 2464, у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч.1 ст. 1 Закону). Максимальна база величини нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону). Отже, з 01.01.2017р. базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності. З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 року № 2148-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у п. 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал). Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки, визначеної ст. 7 Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464). Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3 200,00 гривень. У 2017 році, за який здійснено нарахування, мінімальний місячний розмір страхового внеску складав 704 гривні, в той час як річний - 8 448 грн. З матеріалів справи вбачається, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 15.11.0 - виробництво м`яса, 19.10.0 - виробництво шкіри, 50.20.0 - Технічне обслуговування та ремонт автомобілів) з 20.10.2010 стан платника 0- платник за основним місцем обліку. Витяг додається до матеріалів справи. Дата державної реєстрації - 19.10.2010 року. Дата взяття на облік - 20.10.2010 року. Враховуючи зміни до Закону № 2464, які набрали чинності з 01.01.2017 року, нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності. Згідно з розд. XI Порядку №1588 підставою для зняття ФО-П як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФО-П за її рішенням. Дата зняття з обліку ФО-П відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Дані про зняття з обліку ФО-П передаються контролюючим органом за місцем обліку такого платника податків до ЄДР із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платниками ЄСВ ФО-П, в тому числі ФО-П - платниками єдиного податку подається протягом ЗО календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (пп. 10, 11 розд. ІІІ Порядку №495.). Останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити ЄСВ, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення. Сплачується ЄСВ протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна» (пп. 1 п.13 розд. IV Інструкції № 449). Відповідно до ст. 5 Закону № 2464 зняття з обліку ФО-П - платників ЄСВ здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку Такі перевірки проводяться у порядку, встановленому ПКУ. Згідно даних інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» (КБК 71040000) «ЄСВ за себе» обліковується недоїмка по ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) у сумі 29 293,44 грн. Заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок несплати нарахувань: За 2017 рік: Нарахування єдиного внеску від 09.02.2018 року - 8448, 00 гривень (за 2017 рік). За 2018 рік: Нарахування ЄВ від 19.04.2018 року, терм, сплати - 19.04.2018 року - 2 457, 18 гривень (за 1 квартал 2018 року). Нараховано ЄВ від 19.07.2018 року, терм, сплати 19.07.2018 - 2 457, 18 гривень ( за 2 квартал 2018 року). Нараховано ЄВ від 19.10.2018 року, терм, сплати 19.10.2018 - 2 457, 18 гривень (за 3 квартал 2018 року). Нараховано ЄВ від 19.01.2019 року, терм, сплати 19.01.2019 - 2 457, 18 гривень (за 4 квартал 2018 року). За 2019 рік: Нараховано ЄВ від 19.04.2019 року, терм, сплати 19.04.2019 - 2 754, 18 гривень (за 1 квартал 2019 року). Нараховано ЄВ від 19.07.2019 року, терм, сплати 19.07,2019 - 2 754, 18 гривень (за 2 квартал 2019 року). Нараховано ЄВ від 19.10.2019 року, терм, сплати 19.10.2019 - 2 754, 18 гривень (за 3 квартал 2019 року). Судом також встановлено, що відсутня інформація щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФО - П ОСОБА_1 . Вимога про сплату боргу є виконавчим документом. Згідно з п. 5 Інструкції № 449, у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги про сплату боргу узгоджує її з органами доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржувану вимогу до органів доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня отримання (надходженя) вимоги про сплату боргу не сплатив зазначені суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив в судовому або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми недоїмки, після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою та направляється дол. органів виконавчої влади. Так, відповідно до п.3 розділу 4 Інструкції № 449 по ФО - П ОСОБА_1 станом на 30.10.2019 сформовано вимогу від 14.11.2019 № ф-9256-56 на суму 26 539,26 грн. та направлена засобами поштового зв`язку з повідомлення про вручення. Вимога вважається надісланою (врученою), згідно відмітки поштового зв`язку 15.12.2019 (поштовий трекер № 6130110974399) вимога не оскаржена та не сплачена у встановлений термін, у зв`язку з цим контролюючим органом після того як отримано з пошти докази не вручення вимоги (причина повернення «із закінчення строку зберігання»), сформовано конверт та направлено встановленому законом до органів виконавчої служби. З матеріалів справи вбачається, що після того як платнику 15.12.2019 направлено вимоги про сплату боргу від 14.11.2019 № ф-9258-56 і позивач її не оскаржив та не сплатив в термін, конверт із закінченням терміну зберігання повернувся до контролюючого органу 15.12.2019 то враховуючи вищезазначене, протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги (ст. 42, ст. 58 ПКУ), тобто в нашому випадку це 22.12.2019 року через 10 днів вимога вважається узгодженою (25.15.2020 року). Таким чином, узгоджена вимога направлена до виконавчої служби, але уже іншою датою, і всі наступні вимоги направляються тільки до виконавчої служби. Керуючись «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, а саме: розділом IV «Порядок стягнення заборгованості з платників»: до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник на кінець календарного місяця мас недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У зв`язку з чим, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 Ф-9258-56 року на суму 26 539,26 грн. Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом направлено вимогу про сплату боргу з ЄСВ на адресу позивача та не було порушено строків відправки. Колегія суддів відхиляє доводи апелційної скаржи, щодо порушення процедури при прийнятті оскаржуваного рішення з посиланням на не проведення перевірки та не складання акту, виходячи з наступного. Відповідно до п. 4 розділу У! Інструкції № 449 вимога про сплату боргу ( недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника та облікових даних з інформаційних систем. Як вбається із оскаржуваної вимоги вона сформована лише на суму недоїмки без застосування штрафу та пені на підставі облікових даних з інормаційних систем, що не потребує проведення перевірки. При обгрунтуванні рішення колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесенні вимоги ГУ ДФС у Харківській області діяло на підставі та у межах повноважень, визначених Законом, а тому винесення вимоги, що оскаржується, є правомірним. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року по справі № 520/6911/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 по справі № 520/6911/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко