Постанова 4807 № 336/3995/20

Дата документу 04.11.2020 Справа № 336/3995/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/3995/20 Головуючий у 1 інстанції Дмитрюк О.В. Провадження № 22-ц/807/3288/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2020 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Перший український міжнародний банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що виконання виконавчого напису нотаріуса від 14.08.2018 року за реєстровим номером 6831 має здійснюватися у Шевченківському районі м. Запоріжжя за його зареєстрованим місцем проживання та місцезнаходженням його майна, тому справа підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя. Просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду з забороною повторно повертати позовну заяву. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, керуючись положеннями ч.12 ст. 28 ЦПК України, виходив з того, що позивачем не додано доказів щодо того, що на території Шевченківського району м. Запоріжжя провадиться виконання виконавчого напису нотаріуса, що перешкоджає відкриттю провадження. Проте, колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, зважаючи на наступне. З матеріалів справи убачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2020 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не додано доказів того, що на території Шевченківського району м. Запоріжжя провадиться виконання виконавчого напису нотаріуса, що перешкоджає відкриттю провадження. Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до АТ «Перший український міжнародний банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Сергіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Стаття 28 ЦПК України регламентує підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання (ч. 12 ст. 28 ЦПК України). Місце виконання рішення визначене ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження". Згідно ч.1 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Частиною 2 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Згідно роз`яснень, викладених у п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" №3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду. Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання боржника - ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , тобто місцем виконання виконавчого напису є Шевченківський район м. Запоріжжя. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що на території Шевченківського району м. Запоріжжя провадиться виконання виконавчого напису нотаріуса. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що вимога суду щодо надання доказів відкриття виконавчого провадження є безпідставною, оскільки за правилами п.12 ст. 28 ЦПК України та ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню, були пред`явлені позивачем саме за місцем виконання вказаного виконавчого напису, згідно п.12 ст.28 ЦПК України. Однак, суд першої інстанції, не виконавши вищезазначені вимоги, дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви та постановив ухвалу, яка суперечить вимогам ЦПК України. Крім того, колегія суддів наголошує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Таким чином, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без рухи та повертаючи позовну заяву, суд не взяв до уваги зазначені обставини та те, що позовна заява відповідає вимогами ст.ст. 175-177, ч.3 ст. 185 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи викладене, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження з забороною повторно повертати позовну заяву. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що вимога апеляційної скарги щодо заборони повторно повертати позовну заяву суперечить вимогам чинного законодавства та не виходить за межі повноважень апеляційного суду, з огляду на що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 259,268,374,379,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2020 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2020 року. Головуючий Судді: