Постанова 4807 № 937/4586/20

Дата документу 04.11.2020 Справа № 937/4586/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №937/4586/20 Головуючий у 1 інстанції Колодіна Л.В. Провадження № 22-ц/807/3122/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Крилової О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про визнання договору позики недійсним,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , про визнання договору позики недійсним. Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки її постановлено з порушенням норм процесуального права. Первинно подана позовна заява відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України, тому у суду не було підстав для залишення її без руху і відповідно для її повернення з підстав передбачених ч.3 ст. 185 ЦПК України. Просить ухвалу скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в позовній заяві не наведено доказів та обставин, які б підтверджували той факт, що чоловік позивачки використав кошти всупереч інтересам родини. Крім того, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначено проте, що позивачем не зазначено коли вона дізналася про порушення свого права. 20 серпня 2020 року позивачем надано уточнена позовна заява на виконання ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 09.07.2020, проте, суд дійшов, що недоліки зазначені в ухвалі суду від 09.07.2020 позивачкою усунуті не були. Проте, колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, зважаючи на наступне. Відповідно до п.5 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, між іншим, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги. У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. При цьому суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч.5 ст. 12 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що позивачем було усунено недоліки позовної заяви на виконання вимог ухвали від 09.07.2020 року. Підстави, що стали для повернення судом першої інстанції скарги повинні вирішуватися при розгляді справи по суті, і можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 12 ЦПК України не сприяв позивачу у реалізації ним своїх прав і дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України, чим порушив права позивача на доступ до правосуддя. Згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд, у свою чергу, покладено обов`язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті. Зазначені судом першої інстанції вимоги до змісту позовної заяви зводяться до покладення на позивача обов`язку доводити на стадії пред`явлення позову детальної інформації щодо різних аспектів та характеристик предмету спору, що законом не передбачено, оскільки ці питання можливо з`ясувати на відповідних стадіях розгляду справи після відкриття провадження у справі. Частина 5 ст. 177 ЦПК України зазначає про необхідність надання позивачем усіх наявних в нього доказів, тобто, докази подаються за їх наявності. З матеріалів справи вбачається, що позивач надала всі наявні в неї докази. Крім того, колегія суддів звертає особливу увагу на те, що аналіз статей 215, 256, 257, 261, ЦК України та ст. 65 СК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху на стадії відкриття провадження виходить за межі, оскільки застосування вказаних норм вирішується при розгляді справи по суті. Однак, суд першої інстанції, не виконавши вищезазначені вимоги, дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви та постановив ухвалу, яка суперечить вимогам ЦПК України. Колегія суддів наголошує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Таким чином, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без рухи та повертаючи позовну заяву, суд не взяв до уваги зазначені обставини та те, що позивачем усунуто недоліки, а уточнена позовна заява відповідає вимогами ст.ст. 175-177, ч.3 ст. 185 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи викладене, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 259,268,374,379,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2020 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2020 року. Головуючий Судді: