LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КЦС ВС537/4755/16-ц

від 28.10.2020 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в частині…

Постанова Іменем України 28 жовтня 2020 року м. Київ справа № 537/4755/16-ц провадження № 61-20760св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року у складі судді Сьоря С. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами, додаткових витрат та неустойки за прострочення сплати аліментів. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно з виконавчим листом від 01 лютого 2001 року№ 2-287 Крюківського районного суду м. Кременчука з відповідача на її користь повинні стягуватись аліменти на утримання їхньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку. Відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 83 124,33 грн. Вказувала на те, що у зв`язку з невиплатою відповідачем аліментів, її матеріальне становище значно погіршилось, вона не має змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний матеріальний стан сім`ї. Крім того, вона несе витрати на навчання дочки у Коледжі Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, тоді як відповідач у добровільному порядку відмовляється брати участь у додаткових витратах на дитину за навчання, чим порушує права неповнолітньої дитини. За 2015-2016 роки додаткові витрати на дитину склали 5 300 грн, а за 2016-2017 роки - 6 105,00 грн. Вважала, що відповідач повинен відшкодувати їй половину здійснених нею витрат та в подальшому фінансувати додаткові витрати на дитину до закінчення дочкою навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за аліментами на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 83 124,33 грн, неустойку за несплату аліментів за період з 01 серпня 2014 року по 01 листопада 2016 року в сумі 684 113,21 грн, понесені нею додаткові витрати на утримання дочки за період з 01 серпня 2014 року по 01 листопада 2016 року у розмірі 5 850,00 грн та періодично стягувати з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дочки у розмірі 3 500,00 грн, до закінчення навчання у відділенні економіки та права Коледжу Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами у розмірі 83 124,33 грн, пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року у розмірі 6 502,11 грн та 4 176,25 грн понесених додаткових витрат, а всього - 93 802,69 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у зв`язку з несвоєчасною та не у повному обсязі сплатою грошових коштів за рішенням суду у відповідача утворилась заборгованість за аліментами у розмірі 83 124,33 грн, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 194 СК України. Також суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за прострочення сплати аліментів на підставі статті 196 СК України у розмірі 6 502,11 грн за період з 01 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року, а також для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених додаткових витрат на дитину у сумі 4 176,25 грн відповідно до положень частини першої статті 185 СК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині стягнення з нього на користь позивача заборгованості за аліментами у розмірі 83 124,33 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з нього на користь позивачки заборгованості за аліментами у розмірі 83 124,33 грн, не врахували, що заборгованість зі сплати аліментів може бути стягнута за рішенням суду тільки у випадку, якщо аліменти відраховуються із заробітної плати на підставі заяви платника аліментів, а не за виконавчим листом. Між ним та позивачем немає спору щодо розміру заборгованості за аліментами, розмір заборгованості визначено за виконавчим листом і ним не оспорювався. При відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду. Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків. У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 10 червня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний 26 вересня 2005 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 січня 2001 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення суду Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області видано виконавчий лист № 2-287 від 01 лютого 2001 року. Згідно з довідкою-розрахунком № 14653, складеною 02 червня 2016 року державним виконавцем Крюківського ВДВС м. Кременчук Івашковською В. О., заборгованість ОСОБА_2 за аліментами за період з лютого 2006 року по 31 травня 2016 року становить 83 124,33 грн. Стягнення аліментів не проводилось з червня 2006 року по серпень 2006 року включно, з жовтня 2006 року по березень 2014 року включно та з серпня 2014 року по травень 2016 року включно.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. СК України встановлює принцип рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 194 СК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років. Згідно з частиною четвертою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом. Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду про стягнення аліментів), а також статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», чинного на момент звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Таким чином, за відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) (абзац 24), підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема: від 07 жовтня 2019 року у справі № 760/22598/15-ц (провадження № 61-30436св18), від 18 листопада 2019 року у справі № 293/286/17 (провадження № 61-380св17). Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за аліментами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не врахував, що розмір заборгованості визначено за виконавчим листом, відповідач визнав розмір заборгованості за аліментами, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача вказаної заборгованості. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України). Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог з наведених вище підстав. Щодо судових витрат Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів. Оскільки на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то понесенні ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 246,87 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 1 876,06 грн слід компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами відмовити. Сплачений ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 122,93 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»