Постанова 4854 № 821/337/17

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 821/337/17 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 29.05.2017р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 02.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, в якому просила суд: - визнати протиправною дії відповідача щодо повторної відмови у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною пл.0,12 га для ведення садівництва, викладену в листі від 23.12.2016р. №К-6106/0-2535/6-16; - зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Херсонській області повторно розглянути її клопотання від 25.07.2016р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території Комишанської сільської ради м.Херсона. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що відповідачем, не зважаючи на рішення суду від 04.10.2016р., було протиправно та без законних підстав повторно відмовлено їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Відповідач надав до суду письмові заперечення, які обґрунтовано тим, що на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду по справі №821/1253/16 від 04.10.2016р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016р. Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та листом від 23.12.2016р. повідомлено останню про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законодавства. Також, відповідач вказав й про те, що відповідно до ч.7 ст.118 і ч.3 ст.123 Земельного Кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у місячний строк розглядає клопотання та надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає вмотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місяця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку. До того ж, як зазначив представник відповідача, спірна земельна ділянка, на яку претендує позивачка включена в межі населеного пункту Комишанської селищної ради та відповідно до Генерального плану від 21.10.2016р. відноситься до земель житлової та громадської забудови. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Херсонській області щодо повторної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.12 га на території Комишанської селищної ради м. Херсона для ведення садівництва, оформленої листом від 23.12.2016р. №К-6106/0-2535/6-16. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.07.2016 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.12 га на території Комишанської селищної ради м. Херсона для ведення садівництва. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ Держгеокадастру в Херсонській області 14.06.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. 26.06.2017 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Домусчі С.Д. від 17.06.2017р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати апелянтом судового збору. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Домусчі С.Д. від 01.09.2017 року вказану апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із неповним виконанням ухвали від 17.06.2017р. Постановою Верховного Суду від 23.01.2020 року вищезазначену ухвалу судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Домусчі С.Д. від 01.09.2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 03.02.2020 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, повторно надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду з Верховного Суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи. 27.07.2016 року позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва на території Комишанської селищної ради м. Херсона. Однак, 19.09.2016р. позивачка отримала відповідь від ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 15.08.2016р. №К-6106/0-1514/6-16-СГ про відмову у задоволенні її клопотання у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Не погодившись із вказаною вище відмовою, ОСОБА_1 оскаржила її до Херсонського окружного адміністративного суду, який своєю постановою від 04.10.2016р. по справі №821/1253/16 визнав цю відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0.12 га на території Комишанської селищної ради м. Херсона для ведення садівництва, оформлену листом від 15.08.2016р. №К-6106/0-1514/6-16-СГ - протиправною та зобов`язав відповідача повторно розглянути дане клопотання позивача від 25.07.2016р. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року вказану вище постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. було залишено в силі і остання, відповідно, набрала законної сили. Далі, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, на виконання вказаної вище постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016р. було повторно розглянуто заяву позивачки від 25.07.2016 року та надано відповідь листом від 23.12.2016 року про відмову у її задоволенні з підстав невідповідності місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законодавства. Не погоджуючись з такими діями та повторним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності п/вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, з урахуванням вимог ч.4 ст.78 КАС України, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх на той час обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави. У відповідності до ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. В свою чергу, п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Також, згідно п.«в» ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 0,12 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України. Відповідно до ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 ЗК України. Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, системний аналіз ст.118 Земельного кодексу України дає підстави вважати, що нею встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 року по справі №545/808/17. Таким чином, з вказаного вбачається, що відмова може бути визнана обґрунтованою (вмотивованою) лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, на законодавчому рівні зобов`язано орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, позивачем було дотримано вимоги земельного законодавства, які регулюють порядок подання клопотання про надання дозволу про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, судова колегія ще раз звертає увагу на те, що Земельним кодексом України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Такими підставами є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Позивачем же, як вже зазначалося вище, в даному випадку було дотримано усі вимоги земельного законодавства, які регулюють порядок подання клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою. Так, як вбачається зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 23.12.2016 року №К-6106/0-2535/6-15, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на приписи п.7 ст.118 ЗК України (т.б. невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку) та рішення Комишанської селищної ради №134 від 21.10.2016р. (т.б. через 3 місяці після звернення позивачки до відповідача), яким затверджено містобудівну документацію "Генеральний план, поєднаний з летальним планом території сел. Приозерне". Тобто, фактично відмова обґрунтована тим, що бажана земельна ділянка входить у межі території, затвердженої Генеральним планом. Однак, при цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, зазначає, що не погоджується з посиланням відповідача на вказаний вище Генеральний план, оскільки до суду 1-ї та 2-ї інстанцій представником відповідача так і не було надано належних доказів офіційного оприлюднення рішення Комишанської селищної ради від 21.10.2016р. №134 "Про затвердження містобудівної документації "Генеральний план, поєднаний з детальним планом території сел. Приозерне" та рішення №198 від 16.03.2017р. "Про встановлення (зміну) меж населених пунктів Комишанської селищної ради" , а також доказів зміни цільового використання спірної земельної ділянки. Так, як чітко визначено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. №3038-VI, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Частиною 1 статті 17 цього ж Закону №3038-VI встановлено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Згідно з пп.4 п.7 ст.17 даного Закону №3038-VI, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами. Крім того, одночасно суд зазначає й про те, що представником відповідача зокрема також не було представлено суду і план земельно-господарського устрою, який розробляється на підставі генерального плану населеного пункту, та план зонування території цього населеного пункту. Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст (п.12 ст.17 ЗУ №3038-VI ). Проте, відповідачем не надано до суду 1-ї та 2-ї інстанцій будь-яких результатів експертизи Генерального плану, схеми планувальних обмежень, що повинні бути частиною Генерального плану з відображенням територій, до яких законодавством та державними нормами встановлені відповідні обмеження на їх використання. Окрім того, відповідно до вимог ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин наділений повноваженнями передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб, тобто надання дозволу на розробку технічної документації із земель державної власності сільськогосподарського призначення, серед яких і тих, які знаходяться на території Комишанської селищної ради міста Херсона з метою передачі у власність для ведення садівництва є функцією відповідача та не відноситься до компетенції селищних рад. До того ж, судова колегія уважно проаналізувавши оскаржувану відповідь ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 23.12.2016р. №К-6106/0-2535/6-16, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про її неповноту, оскільки в ній чітко не конкретизовано, чому саме не є можливим надання позивачці зазначеної земельної ділянки з урахуванням рішень Комишанської селищної ради "Про затвердження містобудівної документації "Генеральний план поєднаний з детальним планом території смт. Комишани" №133 від 21.10.2016 р. та "Про встановлення (зміну) меж населених пунктів Комишанської селищної ради" №198 від 16.03.2017р., які були прийняті після клопотання позивачки. Відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов обґрунтованого на той час висновку про неправомірність повторної відмови відповідача та відповідно про наявність законних підстав для задоволення даного позову. До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 03.11.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко