Постанова 4852 № 280/2784/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/2784/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Бойченко Ю.П.) у справі №280/2784/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: 27 квітня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом ( з урахуванням уточненої позовної заяви а.с. 24-26) до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) відповідача від 07.02.2020 року №Ф-101991-56 зі сплати єдиного внеску. В обґрунтування позовних вимог посилається, що оскаржуваною вимогою відповідач вимагає сплатити єдиний внесок у розмірі 29 293,44 грн. Водночас, позивач з 2010 року не здійснює господарську діяльність та не подає податкову звітність, у зв`язку із чим звертався до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, та із відповідною заявою до Мелітопольської ОДПІ, здавав до контролюючого органу свідоцтво про реєстрацію приватним підприємцем, проте зазначене листування у нього не збереглося. Крім того зазначає, що будь-яких перевірок відносно нього контролюючим органом не проводилось, а самостійне визначення податковим органом сум єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи суперечить чинному законодавству. Також вказує про порушення строку формування та направлення спірної вимоги, що призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не проведена перевірка, за результатами якої податковий орган мав би право сформувати податкову вимогу, а підприємницьку діяльність не здійснює з 2010 року. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. Сторони повідомлені про день розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-101991-56, відповідно до якої станом на 31.01.2020 року заборгованість ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску становить 29 293,44 грн. Вимогу контролюючим органом сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків позивача, а саме: - з терміном сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік); - з терміном сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року); - з терміном сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року); - з терміном сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року); - з терміном сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. (IV квартал 2018 року); - з терміном сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. (І квартал 2019 року); - з терміном сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІ квартал 2019 року); - з терміном сплати 19.10.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІІ квартал 2019 року); - з терміном сплати 20.01.2019 в сумі 2457,18 грн. (IV квартал 2019 року). Позивач оскаржив дану вимогу до ДПС України, рішенням якої від 09.04.2020 №12707/6/99-00-08-06-01-06 у задоволенні скарги відмовлено. Вважаючи про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що оскаржена вимога є правомірною, та такою, що винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, фізичні особи-підприємці які перебувають на загальній системі оподаткування мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку). Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Частиною 2 статті 6 Закону № 2464, визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю. Згідно з частиною 3 статі 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Також, пунктом 10 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція) передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №

449. Відповідно до пункту 3 розділу VI вказаної Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/11623/16. Як свідчать встановлені обставини справи, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 06.10.2006 року, тоді як його підприємницька діяльність припинена 24.02.2020 року, запис № 21010060003008854. Таким чином, до 24.02.2020 року у позивача наявний обов`язок нарахування та сплати єдиного соціального внеску, навіть за відсутності отриманого доходу від підприємницької діяльності та її фактичного нездійснення. Посилання на те, що у 2010 році, у зв`язку із фактичним нездійсненням підприємницької діяльності позивач звертався до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради та із відповідною заявою до Мелітопольської ОДПІ, здавав до контролюючого органу свідоцтво про реєстрацію приватним підприємцем, проте зазначене листування не збереглося, суд відхиляє, оскільки належного та допустимого доказу, що позивач у 2010 році вчиняв дії, спрямовані на державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, до суду не надано. Щодо посилання позивача на п. 4 розділу VI Інструкції № 449, згідно якого у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких входять і фізичні особи-підприємці), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) суд зазначає таке. Спірну вимогу, яка включила нарахування за 2017 2019 роки, сформовано контролюючим органом лише 07.02.2020 року, докази її направлення позивачу з моменту виникнення недоїмки відсутні. Водночас, обов`язок сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу виник у позивача не у зв`язку з прийняттям оскаржуваної вимоги, а в силу вимог закону, а тому є передбачуваним наслідком правозастосування. Крім того, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Разом з цим, позивачем не надано доказу, що у період з 01.01.2017 року по 31.01.2020 року останній найманим працівником і платником єдиного внеску за нього був роботодавець. Також колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про порушення процедури формування та надіслання спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутність результатів перевірок, оскільки формування такої вимоги на підставі даних інформаційної системи фіскального органу без проведення додаткових перевірок передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №

449. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст.ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі №280/2784/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак