Постанова 4852 № 160/6295/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6295/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 (суддя першої інстанції Златін С.В.) в адміністративній справі №160/6295/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 10.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови у призначенні пенсії Громадянину ОСОБА_1 , яка зазначена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.08.2019 року за вихідним номером 17488/03-02/23 "Про надання документів", протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, а саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити Громадянину ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 16 листопада 2016 року, виходячи з вислуги років 26 років, 08 місяців, 21 день. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Наказом управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 03.11.2016 року відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" був звільнений зі служби. Вислуга років станом на 16.11.2016 року у календарному обчисленню становить 20 років 05 місяців та 06 днів; а у пільговому - 26 років, 08 місяців та 21 день. У відповідності до вимог ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час прийому на службу) пенсія за вислугу років призначалась незалежно від віку з урахуванням наявності вислуги не менше 20 років. Статтею 12 вказаного Закону в редакції від 07.07.2011, стаж вислуги збільшено, зокрема, право на пенсію за вислугу років мають звільнені зі служби в період з 01.10.2016 р. по 30.09.2017 р., які на день звільнення повинні мати вислугу 23 календарні роки і більше. Позивач вважає, що нова редакція ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб", якою збільшено стаж вислуги років для можливості виходу на пенсію, звужує його права в розумінні Конституції України. Крім того, нормами чинного законодавства не встановлено виключень з того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення відповідної пенсії, а впливають лише на її розмір. З урахуванням викладеного, вважає, що відмова пенсійного фонду у призначенні пенсії за вислугу років протиправна, просить відновити порушене право шляхом, вказаним у позові. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 позов задоволено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років і більше. Пільгові роки необхідні для правильного вирахування суми пенсії, а право на пенсію визначається календарними роками вислуги. Таким чином, враховуючи вищезазначене та той факт, що на день звільнення зі служби ОСОБА_1 за даними подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про призначення пенсії № 9336 від 14.02.2019, станом на 16.11.2016 року, вислуга років ОСОБА_1 для призначення пенсії складає у календарному обчисленні 20 років 05 місяців 05 днів, підстави для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, відсутні. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що на підставі наказу управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 03.11.2016 р. № 277о/с майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено зі служби. Вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 06 днів, у пільговому - 26 років 08 місяців 21 днів. 05 жовтня 2018 року позивач звернувся із заявою до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" про призначення пенсії. Листом від 19.10.2018 р. №29-18/3-29 Державна установа "Дніпровська виправна колонія (№89)" повідомила позивача про те, що за результатами розгляду його звернення встановлено, що його вислуга років становить 20 років 05 місяців 06 днів, що не відповідає вимогам п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб". На підставі вищезазначеної вислуги співробітники відділу по роботі з персоналом установи не мають підстав для подачі документів щодо оформлення пенсії до управління персоналу Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації. Не погодившись, позивач звернувся до суду з позовом (адміністративна справа №160/8172/18). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 р. у адміністративній справі №160/8172/18 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано бездіяльність Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" протиправною та зобов`язано вчинити певні дії, а саме забезпечити подання та оформлення документів для призначення пенсії громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 р. у адміністративній справі №160/8172/18 Південно-Східним Міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації листом від 14.02.2019 р. за вих.№7/1-561 направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи колишнього працівника ОСОБА_1 , які листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.02.2019р. №4417/03-02/15 повернуто через відсутність необхідної кількості вислуги років згідно з п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", про що було повідомлено позивача у листі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 11.03.2019 року за номером 7/1-832/а19. Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії, яка зазначена у листі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 11.03.2019 року за номером 7/1-832/а19, звернувся до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 р. у адміністративній справі №160/3225/19 позов ОСОБА_1 частково задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невчинення дій, спрямованих на забезпечення прийняття рішення за результатами розгляду пакету документів ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років згідно зі ст. 12 Закону № 2262-ХІІ на підставі документів, що надійшли листом від 14.02.2019 р. за вих.№7/1-561 від Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції для прийняття рішення щодо призначення пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути поданий Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції пакет документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України. Листом від 27.08.2019. року за № 17488/03-02/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю у позивача права на призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби в період з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року необхідно мати вислугу 23 календарних років і більше. Не погоджуючись з наведеними висновками відповідача, викладеними у листі від 27.08.2019. року за № 17488/03-02/23, вважаючи, що відповідач повинен був призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 (в редакції Закону №312-XIV від 11.12.1998 р.), останній звернувся до суду з цим позовом. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року до 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Згідно пункту «б» цієї ж статті пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Обчислення вислуги років поліцейських здійснюється відповідно до Порядку №393. Так, згідно абзацу першого пункту 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; служба в Національній поліції. Підпунктом «а» пункту 3 Порядку №393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Приписами частин 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України. Згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних роки та 6 місяців і більше. При цьому, за правилами ч. 2 ст. 12 вказаного Закону до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Зміст наведених норм дає підстави вважати, що приписи ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначають загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах - наявність певної вислуги календарних років, яка повинна обраховуватися з урахуванням спеціального законодавства, зокрема, Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», а також з урахуванням можливості додаткового зарахування окремих періодів навчання згідно правил ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що поряд з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом врегульовано й приписами ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно пп. «г» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей до вислуги років для призначення пенсій» особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Аналіз наведених правових норм з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №

393. Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що «Пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону». Таким чином, судом встановлено, що зміст наведених норм визначає загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах, тобто наявність певної вислуги календарних років, що обраховується з урахуванням спеціального законодавства та можливого врахування додаткових окремих періодів, відповідно правил, визначених ст. 17 даного Закону. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що «Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України». Так, відповідно «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 встановлено, що «

3. До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: …г) один місяць служби за сорок днів:…час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби;…». Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, що передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації права на призначення різних видів пенсій і основним актом, на підставі чого здійснюється таке регулювання є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинно пов`язуватися не з категорією працівників, а зі спеціальним статусом, якого особа набула після проходження військової служби у визначений період часу, і така можливість передбачена постановою КМУ №

393. Таким чином, судом встановлено, що окрім актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті акти, що передбачають пільгове обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення різних видів пенсій. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року. по справі № 750/9775/16-а. Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій апелянт не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 в адміністративній справі №160/6295/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30.10.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва