Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1361/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 р. Справа № 480/1361/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15.09.2020 (суддя Сидоренко А.П., м. Суми) по справі № 480/1361/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії головного спеціаліста Охтирського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області Таширєвої Вероніки Василівни, а також дії заступника начальника відділу Охтирського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Сумській області Руденко Олени Олександрівни протиправними; скасувати постанову серії ПН МСМ № 000330 від 19 лютого 2020 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203 КУпАП; скасувати рішення №4 головного спеціаліста Охтирського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області Таширєвої Вероніки Василівни від 19 лютого 2020 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина ОСОБА_2 та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15.09.2020 року позовні вимоги було задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ 000330 в м. Суми від 19 лютого 2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 203 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. 00 коп. та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Скасовано рішення №4 головного спеціаліста Охтирського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області Таширєвої Вероніки Василівни від 19 лютого 2020 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина ОСОБА_2 . Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. 04.11.2020 року надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із оголошенням карантину на території України. З цього приводу колегія суддів зазначає таке. Так, станом на 15 липня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів дозволяється перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Будь-якої інформації про те, які саме карантинні обмеження перешкоджають відповідачу прибути у судове засідання, в заяві не наведено. Окрім того, на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та відповідно до пункта 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України наказом від 08 квітня 2020 року №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Таким чином, учасники справи не позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому, суд приймає до уваги вимоги процесуального закону щодо дотримання строків розгляду справ та те, що у даній справі участь сторін у судовому засіданні не визнавалась обов`язковою. Відповідно до положень статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно з інтегрованою міжвідомчою автоматизованою системою «АРКАН» позивач 21 листопада 2019 року в`їхав на територію України за короткостроковою візою С (туризм) ЕV53194, дійсною з 15 листопада 2019 року по 14 грудня 2019 року строком на 30 днів (а.с.34). 19 лютого 2020 року головним спеціалістом Охтирського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області Таширєвою В.В. складено протокол серії ПР МСМ № 000329 щодо позивача (ОСОБА_1) про адміністративне правопорушення, яке передбачено ч.1 ст. 203 КУпАП. 19 лютого 2020 року головним спеціалістом Охтирського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області Таширєвою В.В. винесено рішення № 4 у відношенні позивача про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. В цей же день 19 лютого 2020 року заступником начальника відділу Охтирського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Сумській області Руденко О.О. винесено постанову серії ПН МСМ № 000330 про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Судом встановлено, що під час складання адміністративних документів позивач вважав, що посадовими особами Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформлюються саме дозвільні документи на перебування його на території України. В подальшому, коли він звернувся до особи, яка розуміє українську мову, він дізнався, що відносно нього складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення та винесено рішення, що зобов`язує його покинути територію України, а також постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. Позивач не погодився із такими діями та рішеннями відповідача та оскаржив їх до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем під час прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та при постановленні рішення про його примусове повернення до країни походження не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадоваособа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменуванняоргану(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальністьза дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу). Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. За ст.274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа проадміністративне правопорушення. Перекладач зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад. Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення. Ст.279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме, що фактичне притягнення його до адміністративної відповідальності відбулося без участі перекладача, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Відомості про залучення перекладача при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 203 ч. 1 КУпАП відсутні. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом від 23.04.2012 № 353/271/150, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3). У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами інформування позивача щодо змісту постановленого відносно нього рішення про примусове повернення на зрозумілій йому мові, а також залучення перекладача. Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення заявленого позивачем адміністративного позову. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем під час прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та при постановленні рішення про його примусове повернення до країни походження, не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15.09.2020 по справі № 480/1361/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко