Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/1293/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1551/20 Справа № 206/1293/19 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2019 року та додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Чумаківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова Марина Сергіївна, про скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна, В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Чумаківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова Марина Сергіївна, про скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна. Позовна заява мотивована тим, що 25.05.2017 року він за договором купівлі-продажу придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 . Його право власності було зареєстровано у реєстрі речових прав № 20587935, реєстраційний номер нерухомого майна 1112476212101. Договір купівлі-продажу укладався у нотаріуса в м. Херсоні. Інтереси ОСОБА_3 при укладанні договору представляв її син ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності. За їх домовленістю, представник продавця ОСОБА_5 зобов`язувався нести обов`язок по утриманню квартири (оплаті всіх належних платежів), а також відповідати за стан квартири до моменту її фактичного звільнення, а також зобов`язувався погасити заборгованість по комунальним платежам та звільнити квартиру від належних ОСОБА_3 речей до 05.06.2017 року. Однак умови договору ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_5 не виконали. Певний час між ними була домовленість, що вони деякий час поживуть в квартирі, але згодом вони почали уникати спілкування, не піднімати слухавку і т.д. У жовтні 2018 року його представник приїхав у м. Дніпро і намагався поспілкуватися з ОСОБА_3 , однак вона викликала поліцію. ОСОБА_3 відмовлялася надати доступ до квартири законному власнику. У листопаді 2018 року його представник знову приїхав у м. Дніпро для того щоб потрапити у квартиру, однак ОСОБА_3 зачиналась у квартирі та не впускала його. 15.02.2019 року йому стало відомо, що в його квартирі проживають невідомі особи, які стверджують, що купили цю квартиру у ОСОБА_3 . Ним було з`ясовано, що в реєстрі речових прав були внесені зміни, а саме: 20.11.2018 року державним реєстратором Третяк Т.В., Чумаківська сільська рада Дніпровського району, Дніпропетровська область було внесено запис у державному реєстрі речових прав та скасовано Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності № 20587935). Підставою зазначено рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська справа № 206/6702/17 від 25.09.2018 року. За даними державного реєстру судових рішень 25.09.2018 року рішення у такій справі не ухвалювалось. Судячи зі змісту рішення № 206/6702/17, яке згідно реєстру судових рішень ухвалювалося 25.07.2018 року воно стосується інших обставин, осіб і іншої нерухомості. Також державним реєстратором Третяк Т.В. було поновлено номер запису про право власності № 17935845, за яким власником квартири рахується ОСОБА_3 22.11.2018 року на підставі заяви ОСОБА_3 . Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г. видала ОСОБА_3 дублікат договору купівлі-продажу квартири від 09.12.2016 року. Також провела реєстрацію права власності у реєстрі. 03.12.2018 року Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова М.С. посвідчила договір іпотеки, за яким ОСОБА_6 діючи на підставі довіреності, яку їй надала ОСОБА_3 передала в іпотеку ОСОБА_7 його квартиру. 17.01.2019 року за заявою ОСОБА_7 іпотека була припинена. 18.01.2019 року ОСОБА_3 згідно інформації з державного реєстру речових прав уклала договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим до реєстру прав власності було внесено запис про право власності № 29915391. Посвідчувала договір Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова М.С. Таким чином, його протиправно позбавили майна. Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати недійсними, неправомірними, незаконними та скасувати рішення (дії, запис) державного реєстратора прав на нерухоме майно Третяк Т.В. по винесенню рішення про скасування запису про право власності, індексний номер 44134595 від 20.11.2018 року, яким було скасовано номер запису про право власності 20587935 та поновлено номер запису про право власності 17935845 на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер № 1112476212101; поновити державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 20587935, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1112476212101, за яким власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 ; визнати недійсними, неправомірними, незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності квартири, реєстраційний номер № 1112476212101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 № 44189168 від 22.11.2018 року, яким зареєстровано дублікат договору купівлі-продажу серія та номер 4699, виданий 22.11.2018 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 18.01.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та витребувати квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , передавши її у володіння ОСОБА_1 ; у державному реєстрі прав на нерухоме майно скасувати рішення про державну реєстрацію запис про право власності № 29915391 від 18.01.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1112476212101, індексний номер 45118273. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2019 року позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. по винесенню рішення про скасування запису про право власності, індексний номер рішення 44134595 від 20.11.2018 року, яким було скасовано номер запису про право власності 20587935 та поновлено номер запису про право власності 17935845 на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер № 1112476212101. Поновлено державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності 20587935, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1112476212101, за яким власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності квартири, реєстраційний номер № 1112476212101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 № 44189168 від 22.11.2018 року, яким зареєстровано дублікат договору купівлі-продажу серія та номер 4699, виданий 22.11.2018 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 18.01.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С., зареєстровано в реєстрі за №

52. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Скасовано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 29915391 від 18.01.2019 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1112476212101 індексний номер 45118273, внесений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2019 року в частині відмови у стягненні судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 170,50 грн. Крім того, ОСОБА_1 ставить питання про скасування додаткового рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2019 року та стягнути в рівних частках з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 886,50 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2019 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції установлено, що 25.05.2017 року між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої в місті Дніпрі Дніпропетровської області 12.12.2016 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим № 2440 та ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2016 року Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованим О.В. за реєстровим № 702, був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , який посвідчений Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М., зареєстровано в реєстрі за № 889 (т.1 а.с.6-7). З п.2 цього договору вбачається, що квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 09.12.2016 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Батовою Л.Г. за реєстровим № 486, право власності її зареєстроване 09.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 1112476212101, номер запису 17935845. Право власності на вищезазначену квартиру на підставі даного договору купівлі-продажу від 25.05.2017 року зареєстровано за покупцем ОСОБА_1 , номер запису про право власності 20587935, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.05.2017 року (т.1 а.с.8). З інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2019 року вбачається, що: 20.11.2018 року державним реєстратором Третяк Т.В., Чумаківська сільська рада Дніпровського району, Дніпропетровська область було внесено запис у державному реєстрі речових прав та скасовано Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності № 20587935), підстава: повідомлення № 206/6702/17-6324, виданий 25.09.2018 року, видавник: Самарський районий суд м. Дніпропетровська, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська справа № 206/6702/17, провадження № 2/206/303/18 від 25.09.2018 року, також поновлено номер запису про право власності № 17935845, за яким власником квартири є ОСОБА_3 22.11.2018 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. видано дублікат договору купівлі-продажу квартири від 09.12.2016 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та проведена реєстрація права власності за ОСОБА_3 03.12.2018 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С. посвідчено договір іпотеки за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку ОСОБА_7 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 17.01.2019 року іпотека припинена. 18.01.2019 року право приватної власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.2019 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С., номер запису про право власності № 29915391 (т.1 а.с.9-11). На виконання ухвали суду Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. надано належним чином завірені копії нотаріальної справи 02-21 щодо видачі та справи 01-30 щодо реєстрації дублікату договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , в яких, зокрема є: заява ОСОБА_3 про видачу дублікату договору купівлі-продажу від 09.12.2016 року; дублікат договору купівлі-продажу квартири від 09.12.2016 року за яким ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_8 квартиру; заява ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (виникнення); запити приватного нотаріуса; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за якими наявна інформація про право власності за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 17935845; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.11.2018 року, за яким проведено державну реєстрацію прав власності на квартиру з реєстраційним номером 1112476212101 за ОСОБА_3 (т.1 а.с.70-90). На виконання ухвали суду Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С, надано належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу посвідченого 18.01.2019 року разом з додатками, договір іпотеки посвідченого 03.12.2018 року разом із додатками, повідомлення ОСОБА_7 про припинення договору іпотеки від 01.01.2019 року разом з додатками (т.1 а.с.122-198). 18 січня 2019 року між ОСОБА_9 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 11.01.2019 року ОСОБА_10 , тимчасово виконуючої обов`язки ОСОБА_11 , нотаріуса нотаріального округу Санкт-Петербургу, зареєстрованої в реєстрі за № 78/127-н/78-2019-1-279 та ОСОБА_2 , був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , який посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С. зареєстровано в реєстрі за № 52 (т.1 а.с.159-161). В п.6 даного договору продавець стверджує, зокрема, що щодо об`єкту нерухомого майна відсутні судові спори. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2019 року, яке набрало законної сили 01.03.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводина І.М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.05.2017 року квартири АДРЕСА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 4 675,00 грн. (т.1 а.с.223-228). На виконання ухвали суду Відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надали належним чином завірені копії документів реєстраційної справи № 11124762121011 та копії документів згідно відомостей державного реєстру речових прав (т.2 а.с.33-115). В наданій реєстраційній справі № 11124762121011 квартира АДРЕСА_2 , зокрема наявне повідомлення відповідному державному реєстратору ( ОСОБА_12 ) вих. № 206/6702/17-6324 від 25.09.2019 року про перебування цивільної справи № 206/6702/17 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння в провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська та саме рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська (суддя Румянцев О.П.) від 25.09.2018 року справа № 206/6702/17, провадження № 2/206/303/18, яке набрало законної сили 25.10.2018 року, за змістом якого позовні вимоги ОСОБА_13 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 09.12.2016 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., зареєстровано в реєстрі за № 4849, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 17935845 від 09.12.2016 року, прийняте державним реєстратором Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 32835090 від 09.12.2016 року, витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_2 (т.2 а.с.107-111). В той же час, відповідно до автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» та Єдиного державного Реєстру судових рішень 25.07.2018 року по справі № 206/6702/17, провадження № 2/206/303/18 Самарським районним судом м. Дніпропетровська (суддя Румянцев О.П.) ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_14 до ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , треті особи: Приватний нотаріус дніпровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна та Покровська районна державна адміністрація про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування права власності та визнання права власності задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_5 між ОСОБА_15 та ОСОБА_17 від 25.04.2017 року, посвідчений Приватним нотаріусом дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстрований в реєстрі за №

437. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0886 га, кадастровий номер 1210100000:09:463:0006, між ОСОБА_15 та ОСОБА_17 від 25.04.2017 року, посвідчений Приватним нотаріусом дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., зареєстрований в реєстрі за №

440. Припинено право власності ОСОБА_17 на земельну ділянку площею 0,0886 га, кадастровий номер 1210100000:09:463:0006, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . Припинено право власності ОСОБА_17 на квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 . Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_17 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1343902912101). Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_17 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1343926412101). Визнано за ОСОБА_14 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_5 . Визнано за ОСОБА_14 право власності земельну ділянку площею 0,0886 га, кадастровий номер 1210100000:09:463:0006, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т.3 а.с.56-59). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості та доведеності, прийшовши до висновку, що позивач є власником спірної квартири та квартира вибула з володіння останнього не з його волі й знаходиться у відповідача ОСОБА_2 . Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України). Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України). Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним. При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України). З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи, щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Такий висновок щодо застосування норми права сформульований у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16 та у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 1519/19311/14-ц, провадження № 61-15602св18. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, при цьому, віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном. Змістом віндикаційного позову є витребування саме того майна, яке вибуло із законного володіння власника. Підставою відникаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його у відповідача. З контексту вказаної правової норми вбачається, що позивачем може бути лише законний власник, особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка заволоділа чужим майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою. Незаконне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на правовий титул. Незаконні володільці відповідають перед власником майна неоднаково, залежно від того, чи є вони добросовісними або недобросовісними набувачами майна. Частиною другою статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами частини третьої статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або рішення суду. Таким чином, позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном та підтвердити своє право власності на спірне майно. Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. У пунктах 22, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз`яснено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України. Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Щодо способу захисту права власності позивача. Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати, здійснюючи правосуддя встановлено в ст. 5 ЦПК України. При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення ч.1 ст. 13, п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, а отже, суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивач у спосіб, який останній не просить застосувати. За загальним правилом (ч.1 ст. 5 ЦПК України) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором. При цьому, позивач, обираючи спосіб захисту, якій він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом. Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч.2 ст. 5 ЦПК України). Вказане з урахуванням положень ч.1 ст. 2 ЦПК України означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення в порушених правах. Тому, обираючи спосіб захисту позивач повинен (в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захист. Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме такий спосіб. Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадку, коли з врахуванням положень ч.2 ст. 5 ЦПК України, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи. Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 ). Колегія суддів звертає увагу на те, що заявлена позовна вимога про визнання протиправним і скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 фактично стосується запису про це право від 18.01.2019 року. Саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивачки. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 04.09.2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17). За змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 , у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відтак, позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту його порушеного права, який узгоджувався зі змістом статей 26 і 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вказаній редакції Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша третя статті 388 ЦК України). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 02.07.2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28.01.2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92)). Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11.02.2015 року у справі № 6-1цс15, відповідно до вимог статей 330 і 388 ЦК України право власності презюмується і не припиняється із втратою законним власником цього майна. Якщо останній не був стороною договору іпотеки та не був учасником справи щодо дійсності такого договору, однак за рішенням суду у відповідній справі право власності на таке майно визнане за іншою особою, законний власник може його витребувати, оскільки воно вибуло з володіння власника поза волею останнього. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року по справі № 372/266/15-ц повторює, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право. Останні не є підставами набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності. Такою підставою є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 94); постанову Верховного Суду України від 25.06.2014 року у справі № 6-67цс14). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 18.01.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою М.С., зареєстровано в реєстрі за № 52, не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння. Отже, у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу слід відмовити саме з огляду на те, що визнання цього договору недійсним не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на спірне нерухоме майно та для її витребування. А власне таке витребування є метою власника. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року по справі № 680/214/16-ц вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують, що позивач має спір з фізичними особами, які зареєстрували за собою право приватної власності та право іпотеки на частини елінгу, самочинно спорудженого на земельній ділянці державної власності. Отже, позовні вимоги, спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав не можуть бути звернені до приватних нотаріусів, яких прокурор визначив співвідповідачами. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Отже, колегія суддів вважає, що визначення позивачем ОСОБА_1 в якості відповідача державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., є помилковим, разом з тим, позивачем пред`явлено вимоги до ОСОБА_2 , тобто до особи, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 886,50 грн., колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: - договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність); - за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; - як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; - адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; - адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; - відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18. Так на підтвердження здійснених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 07.07.2019 року з адвокатом Старюк В.А., розрахунок суми судових витрат, дві квитанції складені та підписані адвокатом на загальну суму 15 886,50 грн., акт виконаних робіт, довіреність (т.3 а.с.80-84). Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання юридичних послуг, детальний опис послуг з кількістю витраченого часу та вартістю наданих послуг, а також акт приймання виконаної роботи підтверджують понесені позивачем витрати та є належним чином обґрунтованими. Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що спірне майно не може бути витребуване у неї, оскільки вона є добросовісним набувачем та не знала і не могла знати, що ОСОБА_3 не мала права продавати спірну квартиру, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони суперечать положенню пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, згідно з яким, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом, то таке майно можна витребувати й у добросовісного набувача. Колегією встановлено, що 20.11.2018 року державним реєстратором Третяк Т.В., Чумаківська сільська рада Дніпровського району, Дніпропетровська область було внесено запис у державному реєстрі речових прав та скасовано Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності № 20587935). Підставою зазначено рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська справа № 206/6702/17 від 25.09.2018 року. За даними державного реєстру судових рішень 25.09.2018 року рішення у такій справі не ухвалювалось. Судячи зі змісту рішення № 206/6702/17, яке згідно реєстру судових рішень ухвалювалося 25.07.2018 року воно стосується інших обставин, осіб і іншої нерухомості. Крім того, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, Самарським районним судом м. Дніпропетровська було надано відповідь від 07.10.2020 року, що згідно перевірки автоматизованої системи документообігу суду (КП Д-3) цивільна справа №206/6702/17, провадження №2/206/303/18 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, про визнання договору недійсним купівлі-продажу квартири, скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння до суду не надходила і судом не розглядалась. В ЄДРС відсутня інформація щодо такого рішення. Також, державним реєстратором Третяк Т.В. було поновлено номер запису про право власності № 17935845, за яким власником квартири рахується ОСОБА_3 22.11.2018 року на підставі заяви ОСОБА_3 . Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г. видала ОСОБА_3 дублікат договору купівлі-продажу квартири від 09.12.2016 року. Також держреєстратор провела реєстрацію права власності у реєстрі. У подальшому, 03.12.2018 року Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова М.С. посвідчила договір іпотеки, за яким ОСОБА_6 діючи на підставі довіреності, яку їй надала ОСОБА_3 передала в іпотеку ОСОБА_7 його квартиру. 17.01.2019 року за заявою ОСОБА_7 іпотека була припинена. 18.01.2019 року ОСОБА_3 згідно інформації з державного реєстру речових прав уклала договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим до реєстру прав власності було внесено запис про право власності № 29915391. Посвідчувала договір Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова М.С. Таким чином, його протиправно позбавили майна. Тобто, рішення суду на підставі якого було скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, видано дублікати правовстановлюючих документів та відновлено право попереднього власника ОСОБА_3 на спірну квартиру не існує, справа судом не розглядалась. Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які не спростовані доводами апеляційної скарги та іншими доказами, підтверджують наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту у передбачений законом спосіб. Саме до таких правових висновків щодо застосування статей 387, 388 ЦК України дійшов Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 року (справа № 208/6147/14-ц, провадження № 61-27437св18) (справа 641/10276/16-ц, провадження № 61-12524св18); у постанові від 28.11.2018 року (справа № 167/413/16-ц, провадження № 61-33032св18). Також, виконавчим комітетом Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 05.10.2020 року повідомлено суд, що Державного реєстратора виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_12 17.01.2020 року звільнено з посади державного реєстратора розпорядженням сільського голови №1-к від 17.01.2020 року за п.1 ст.40 КзпП України. Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону). Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1 985,90 грн. з кожного відповідача та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 943,25 грн. з кожного відповідача. Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2019 року та додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Чумаківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова Марина Сергіївна, про скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна задовольнити частково. Скасувати запис державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни, індексний номер 44134595 від 20 листопада 2018 року, про скасування права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер запису про право власності 20587935 та поновлення номеру запису про право власності 17935845 на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1112476212101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер 1112476212101, на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), № 44189168 від 22 листопада 2018 року, яким зареєстровано дублікат договору купівлі-продажу, серія та номер 4699, виданий 22 листопада 2018 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Людмилою Григорівною. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1 985,90 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 943,25 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1 985,90 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 943,25 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко