Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/29042/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/29042/19Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/878/20 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 жовтня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Ходоровський М.В. суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В., секретаря - Панькевич Т.І. з участю - представника ОСОБА_1 - Гриців О.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 липня 2020 року (головуючий суддя Ромазан В.В., повний текст рішення складено 06 серпня 2020 року) у справі № 607/29042/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позивачка зазначила, що 20 листопада 1999 року між нею і відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №411. Від даного шлюбу мають двоє синів, один з яких є неповнолітній. Подружнє життя у них не склалося, у сім`ї часто виникали сварки та непорозуміння. По причині не співпадіння моральних та етичних цінностей між ними практично припинились шлюбні відносини, вони перестали вести спільне господарство. Вважає, що збереження шлюбу суперечить її інтересам. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 липня 2020 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 листопада 1999 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №411. Стягнуто із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого нею судового збору при подачі позовної заяви. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на пояснення позивача ОСОБА_1 зокрема, що вона продовжує проживати однією сім`єю із ним в одній квартирі, разом виховують дітей, ведуть спільне господарство, а також спільно відпочивають. Суд не надав максимально можливого терміну для примирення сторін, за наслідком чого не вжив належних заходів щодо збереження сім`ї. Відзив на апеляційну скаргу не подано. У судове засідання ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про розгляд справи не з`явився. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечила, вважає рішення суду законним та обгрунтованим. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане повторно 05 січня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 20 листопада 1999 року уклали шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №411. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_6 . Від шлюбу сторони мають двоє дітей: син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач не бажає зберегти сім`ю із відповідачем, оскільки останній застосовував до неї фізичне та психологічне насильство, відтак примиритись із ним, а також спільно проживати у шлюбі не бажає; відповідач втратив довіру у позивача. Згідно листа №328/04/11-2020 від 05.02.2020 року Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області та копії постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2019 року, 24 серпня 2018 року о 17 год. у дворі будинку по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , штовхав її, ображав нецензурною лайкою. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 03 лютого 2020 року судом сторонам надавався строк для примирення. Згідно заяви (клопотання) про розгляд справи у відсутності позивача від 28 липня 2020 року ОСОБА_1 позовну заяву підтримала, наполягає на розірванні шлюбу, зазначає, що розлад в сім`ї носить не тимчасовий, а тривалий характер, спільне життя з відповідачем не складається, тому не вбачає підстав для перебування з ним в шлюбі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки порушує її особисті права та законні інтереси. З таким висновком суду слід погодитись, виходячи з наступного. Згідно із ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Положеннями частини третьої та четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість. Відповідно до вимог ст. ст. 111, 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення. З врахуванням встановлених обставин у справі, зокрема, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, з метою збереження сім`ї сторонам надавався термін на примирення, однак сторони не помирилися, приймаючи до уваги зазначені норми права, суд першої інстанції правильно визнав, що сумісне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим, існування шлюбу, проти якого заперечує позивач, не відповідає вимогам ч.1 ст. 24 СК України. Доводи в апеляційній скарзі висновки суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність постановленого у справі рішення. Оскільки місцевим судом повно та всебічно зясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін. Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного від 28 липня 2020 року року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 листопада 2020 року. Головуючий Судді