Постанова Львівський апеляційний суд № 466/206/18

Справа № 466/206/18 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т. Провадження № 22-ц/811/1180/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:40 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Мельничук О.Я., за участю секретаря Матяш С.І.; адвоката Блажевського П.І. - представника ТзОВ «Кредитні ініціативи», адвоката Посікіри Р.Р. - представника відповідача ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Посікіри Романа Романовича , представника ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , що діє через законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , що діє через законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що діє через законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про звернення стягнення на предмет іпотеки та піклування, в кінцевій редакції позовних вимог просило суд ухвалити рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок АДРЕСА_1 загальною площею 226,4 кв.м. (житлова площа - 129,7 кв.м.), до якого належить прибудова (під літ. А'-1), надбудова (під літ. А"-1), огорожа (№1); хвіртка (№2); ворота (№3) та відмостка (І) (в подальшому - „Предмет іпотеки", „Житловий будинок"), а також на земельну ділянку, площею 0,0608 га, кадастровий номер 4610137500:07:002:0095, що знаходиться за вищезгаданою адресою, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» „в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 424 та кредитним договором № 1121, шляхом проведення прилюдних торгів" згідно Закону України «Про виконавче провадження» (встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна), виселити і зняти з реєстрації відповідачів, як осіб, зареєстрованих у предметі іпотеки, та стягнути з них на користь позивача судові витрати у розмірі 3 200 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 16.04.2007 року ПАТ «АК Промінвестбанк» (в подальшому - „Банк") та ОСОБА_2 уклали Кредитний договір № 424 (з подальшим внесенням змін та доповнень), згідно якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 40 000 доларів США, а останній зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. А 14.11.2007 року Банк та ОСОБА_3 уклали Кредитний договір № 1121 (з подальшим внесенням змін та доповнень), згідно якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 110 000 грн., а останній зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Однак, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неналежно виконували взяті на себе зобов`язання, в результаті чого станом на 01.10.2017 року ОСОБА_2 має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 35 555, 60 доларів США (що за курсом НБУ складає 942 973 грн. 41 коп.) та по відсотках - 48 779, 24 доларів США (що за курсом НБУ складає 1 293 678 грн. 81 коп.). У зв`язку з систематичним порушенням ОСОБА_2 своїх зобов`язань зі сплати кредиту, відповідно до законодавства та умов кредитного договору була нарахована неустойка: пеня - 71 172, 36 доларів США (що за курсом НБУ складає 1 887 568 грн. 85 коп.), з яких 17 907, 11 доларів США (що за курсом НБУ складає 474 916 грн. 15 коп.) - в межах річного строку позовної давності. ОСОБА_3 станом на 01.10.2017 року має прострочену заборгованість за кредитом 101 693 грн. 36 коп. та по відсотках 143 498 грн. 01 коп. У зв`язку з систематичним порушенням ОСОБА_3 своїх зобов`язань зі сплати кредиту, відповідно до законодавства та умов кредитного договору була нарахована неустойка: пеня - 189 318 грн. 15 коп., з яких 47 196 грн. 62 коп - в межах річного строку позовної давності. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитними договорами № 424 та № 1121, 16.04.2007 року Банк та ОСОБА_2 уклали Іпотечний договір („Іпотечний договір 1"), а 14.11.2007 року уклали Договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (в подальшому - „Іпотечний договір 2"), відповідно до яких ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку вищезгаданий житловий будинок АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого згідно звіту № ВА 171013-003 про незалежну оцінку від 13 жовтня 2017 року становить 986 878 грн. Згідно довідки про реєстрацію та склад сім`ї від 31.01.2017 в будинку, що є предметом іпотеки, зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . А неповнолітні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані в згаданому будинку вже після укладення договору іпотеки. 17.12.2012 року між Банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення та Договір про відступлення прав вимоги, згідно з якими відбулася заміна кредитора, а саме: ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за вищезгаданими договорами № 424 від 16.04.2007 року та № 1121 від 14.11.2007 року. Враховуючи те, що заборгованість за кредитними договорами залишається не виплаченою, письмова вимога іпотекодержателя про добровільне виселення з займаної житлової площі залишається поза увагою мешканців будинку, право користування спірною квартирою в неповнолітніх виникло після укладення договору іпотеки, позивач вимагав дострокового виконання відповідачами своїх обов`язків по кредитним договорам та іпотечним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (том 1, а.с. 2-7, 199-200; том 2, а.с. 166). Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок АДРЕСА_1 , загальна площа будинку становить 226,4 кв.м., житлова площа будинку становить 129,7 кв.м. До будинку належить: прибудова, що позначена на плані літ. А'-1 (один); надбудова, що позначена на плані літ. А"-1 (один); огорожа, що позначена на плані цифрою №1 (один); хвіртка, що позначена на плані цифрою №2 (два); ворота, що позначені на плані цифрою №3 (три); відмостка, що позначена на плані цифрою І (один) на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №424 та кредитним договором №1121, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна. Знято з реєстрації та виселено відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв`язку з безпідставністю. Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 200 грн. в рівних частках, тобто - по 228 грн. 57 коп. з кожного (том 2, а.с. 196-208). Дане рішення оскаржив представник відповідача ОСОБА_2 . Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду, зокрема, зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, однак в резолютивній частині оскаржуваного рішення взагалі не вказано загального розміру вимог та його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Також звертає увагу на те, що згідно висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: -від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц - після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється; -від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування; -від 31.10.2018 року у справі № 753/12729/15-ц - виселення з предмету іпотеки, яке не придбавалося за кредитні кошти, може мати місце лише шляхом виселення у інше жиле приміщення, яке повинно бути зазначено у рішенні суду; -від 11 липня 2018 року у справі № 275/997/13-ц - рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 цього Закону. Вважає, що судом неправомірно задоволено частину позовних вимог по Кредитному договору № 424 від 16.04.2007 року, укладеному між Банком та ОСОБА_2 , оскільки згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2011 року у справі № 2-1161/11, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-індустріальний банк» вже було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 424 від 16.04.2007 року в сумі 355 985,69 грн. - згідно наявної у матеріалах справи довідки Банку про заборгованість ОСОБА_2 за згаданим кредитним договором станом на 20.01.2011 року, відповідно до якої заборгованість становить: 1) за кредитом - 35555,60 доларів США, 2) за відсотками - 7727,34 доларів США, 3) за пенею - 1551,53 доларів США. А відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 року у справі № 753/12729/15-ц, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за кредитом припиняється. Відтак, подавши позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитом у справі № 2-1161/11 Банк, правонаступником якого який є позивач, втратив право на нарахування процентів та пені. Також вважає, що судом неправомірно задоволено частину позовних вимог по Кредитному договору № 1121 від 14.11.2007 року, укладеному між Банком та ОСОБА_3 , оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 16 травня 2011 року у справі № 2-1171/11 з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-індустріальний банк» вже було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1121 від 14.1.2007 року в сумі 127 754,57 грн. з розрахунку: 1)заборгованість по кредиту - 101693,36 грн. 2)заборгованість за процентами - 22797,98 грн. 3)заборгованість за пенею - 3263,23 грн. Вважає, що подавши позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитом у справі № 2-1171/11, Банк, правонаступником якого який є позивач, втратив право на нарахування процентів та пені. Вважає, що судом протиправно задоволено позовні вимоги в частині виселення відповідачів з будинку, який є предметом іпотеки, без надання іншого житла, оскільки це нерухоме майно було придбане не за кредитні кошти. Ввакож вважає незаконним виселення із будинку, що є предметом іпотеки, під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (том 2, а.с. 216-227). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали; нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6 частини 2 статті 356). Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки „в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 424 та кредитним договором № 1121 " - не зазначаючи при цьому конкретних сум цієї заборгованості (том 1, а.с. 6). В той же час, в мотивувальній частині позовної заяви вищезгадана позовна вимога обґрунтовуються тим, що відповідач (боржник) ОСОБА_2 «станом на 01.10.2017 р.» має прострочену заборгованість» за кредитом у розмірі 35 555, 60 доларів США та по відсотках 48 779, 24 доларів США, а також йому була нарахована неустойка: пеня - 71 172, 36 доларів США (з яких 17 907, 11 доларів США - в межах річного строку позовної давності). А ОСОБА_3 - також «станом на 01.10.2017 р.» має прострочену заборгованість»: за кредитом 101 693 грн. 36 коп. та по відсотках 143 498 грн. 01 коп., а також йому була нарахована неустойка: пеня - 189 318 грн. 15 коп. (з яких 47 196 грн. 62 коп - в межах річного строку позовної давності). Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, задовольняючи позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки - «в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 424 та кредитним договором № 1121», - суд не зазначив у якому саме розмірі мала б бути погашеною заборгованість боржників за рахунок реалізації іпотечного майна. В той же час, як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, рішеннями Шевченківського районного суду міста Львова від 16 травня 2011 року та від 21 червня 2011 року за позовами ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (який у подальшому і відступив право вимоги за вищезгаданими кредитними договорами позивачу, ТзОВ «Кредитні ініціативи»; том 1, а.с. 46-68) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за згаданими кредитними договорами № 424 та № 1121 позови Банку були задоволеними та стягнуто зі згаданих боржників (відповідачів) 127 754 грн. 57 коп. заборгованості за кредитним договором № 1121 від 14 листопада 2007 року (а разом з судовими витратами 129 152 грн. 12 коп.; том 1, а.с. 42-43) та 355 985 грн. 69 коп. заборгованості за кредитним договором № 424 від 16 квітня 2007 року (а разом з судовими витратами 357 805 грн. 69 коп.; том 1, а.с. 44-45). А після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється: наведена правова позиція неодноразово знаходила своє відображення у висновках Великої Палати Верховного Суду, зокрема - у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та у справі № 753/12729/15-ц. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що резолютивна частина оскаржуваного рішення має бути «уточненою і деталізованою» та містити посилання на те, що за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки мають бути погашеними «заборгованості за кредитним договором №424 та кредитним договором №1121» у розмірах, які були встановленими вищезгаданими судовими рішеннями (а також з урахуванням встановлених цими судовими рішеннями судових витрат), а саме: за Кредитним договором № 424 від 16 квітня 2007 року - у загальному розмірі 357 805 грн. 69 коп., а за Кредитним договором № 1121 від 14 листопада 2007 року - у загальному розмірі 129 152 грн. 12 коп. Крім цього, за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки мають бути погашеними і судові витрати позивача по даній справі. Частиною 2 статті 109 ЖК Української РСР (в редакції згідно із Законом № 3795-УІ від 22.09.2011 року) встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Матеріалами справи стверджується наступне. Кредитні договори, виконання яких забезпечено предметом іпотеки, яким є житловий будинок АДРЕСА_1 , були укладеними 16 квітня 2007 року (№ 424) та 14 листопада 2007 року (№ 1121). Згаданий житловий будинок АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки, відповідачем ОСОБА_2 було придбано по договору купівлі-продажу ще 01 серпня 1995 року (том 1, а.с. 37, 90-91), тобто - задовго до укладення у 2007 році вищезгаданих Кредитних договорів, а відтак цей будинок було придбано не за рахунок згаданих кредитів, повернення яких забезпечено іпотекою даного будинку. Звертаючись до суду з даним позовом у грудні 2017 року та заявляючи позовну вимогу про виселення відповідачів зі згаданого будинку (який не був придбаним за рахунок кредитів, які були надані відповідачам у 2007 році), позивач у цьому позові не запропонував жодного жилого приміщення для надання його особам (відповідачам), яких просив виселити з будинку, який є предметом іпотеки (том 1, а.с. 199-200). За вище наведених обставин у суду були відсутніми правові підстави для задоволення позовної вимоги про виселення відповідачів з будинку, який є предметом іпотеки, без надання їм іншого постійного житла, та (відповідно) позовної вимоги про зняття їх з реєстрації у цьому будинку. Відтак, оскаржуване рішення суду в згаданих частинах не може залишатися в силі та підлягає скасуванню - з відмовою у задоволенні цих позовних вимог. 14 листопада 2007 року Банк та ОСОБА_3 уклали Кредитний договір № 1121 (з подальшим внесенням змін та доповнень), згідно якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 110 000 грн. (тобто - у національнй валюті України), а останній зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за вищезгаданим кредитним договором № 1121 від 14 листопада 2007 року, в цей же день (14 листопада 2007 року) був укладений Договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку вищезгаданий житловий будинок АДРЕСА_1 . Тобто, як вбачається з вищенаведеного, житловий будинок АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки який забезпечує повернення кредиту, наданого не тільки в іноземній валюті, але й у національній валюті України - по Кредитному договору № 1121 від 14 листопада 2007 року. Відтак, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на нього не можуть поширюватися, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги прийматися не можуть. З урахуванням вищенаведеного в сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Посікіри Романа Романовича , представника ОСОБА_2 , частково задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" задовільнити частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи" за Кредитним договором № 424, укладеним 16 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» та ОСОБА_2 (з внесеними до нього у подальшому змінами та доповненнями), у загальному розмірі 357 805 грн. 69 коп. та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» за Кредитним договором № 1121, укладеним 14 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» та ОСОБА_3 (з внесеними до нього у подальшому змінами та доповненнями), у загальному розмірі 129 152 грн. 12 коп., а також на часткове відшкодування понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»судових витрат у розмірі 3 200 грн. 00 коп. сплаченого судового збору, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим 16 квітня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. за реєстровим № 3858, та Договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим 14 листопада 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Н.І. за реєстровим № 4171, а саме: будинок АДРЕСА_1 (загальною площею 226,4 кв.м., житлова площа - 129,7 кв.м. До будинку належать: прибудова, що позначена на плані літ. А'-1 (один); надбудова, що позначена на плані літ. А"-1 (один); огорожа, що позначена на плані цифрою №1 (один); хвіртка, що позначена на плані цифрою №2 (два); ворота, що позначені на плані цифрою №3 (три); відмостка, що позначена на плані цифрою І (один), який на праві власності належить ОСОБА_2 (запис в реєстровій книзі № 27 за реєстровим № 4850; реєстраційний номер об`єкту 18397836) шляхом його реалізації на прилюдних торгах з початковою ціною продажу згаданого предмета іпотеки для подальшої його реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 30 жовтня 2020 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Мельничук О.Я.