Ухвала КЦС ВС № 465/1922/18

Ухвала 02 листопада 2020 року м. Київ справа № 465/1922/18 провадження № 61-15383ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки , ВСТАНОВИВ: 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у вказаній справі. У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Разом з касаційною скаргою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Клопотання мотивовано тим, що відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей-сиріт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує копіями розпоряджень про встановлення піклування та призначення піклувальника від 31 травня 2019 року № 320, 321 та опікується матір`ю - пенсіонеркою, про що надає копію пенсійного посвідчення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В задоволенні зазначеного клопотання належить відмовити з таких підстав. Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір»

1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач ОСОБА_1 не надала доказів, що можуть підтверджувати її скрутний майновий стан (відсутність доходів, їх низький рівень, який не дозволяє сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, тощо), а тому відсутні підстави для звільнення її від сплати судового збору. Згідно з статтею 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред`явлення позову) розмір судового збору за подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу становив 1 762,00 грн. Особі, яка подала касаційну скаргу необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 35 500,06 грн (1 183 335,84*1,5%)*200%. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору до суду касаційної інстанції необхідно надати відповідний документ або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки в нійне зазначені конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. В касаційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, однак не вказує конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, не зазначає конкретних норм права, що були неправильно застосовані до спірних правовідносин судами першої і апеляційної інстанцій, і щодо яких Верховний Суд висловлював правову позицію, яка, на думку заявника, не врахована у оскарженому судовому рішенні. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Оскільки касаційна скарга за своїм змістом не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, її належить залишити без руху з наданням особі, яка подала скаргу, строку для виправлення зазначених недоліків (подання касаційної скарги, яка відповідала б вимогам наведеної норми процесуального права). Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року залишити без руху. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Русинчук