Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/13821/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 569/13821/18 Провадження № 22-ц/4815/1073/20 Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Панас О.В. Рівненський апеляційний суд: в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С. секретар судового засідання: Шептицька С.С., за участю сторін та їх представників розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В : У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2011 року вона зустрічалася з ОСОБА_1 . Про це знали її друзі та батьки, а відтак вона часто ночувала у нього вдома. ОСОБА_1 , який бажав народження дитини, запевняв її, що вони одружаться і будуть ростити їхню дитину разом. Однак у січні 2015 року вона завагітніла, і відповідач дізнавшись про дану обставину, заявив, що це не його дитина, почав уникати зустрічей з нею. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_3 не перебуваючи в шлюбі. Запис про батька було зроблено за вказівкою матері згідно ст.135 СК України « ОСОБА_4 », оскільки відповідач представлявся ОСОБА_4 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Російської Федерації, м. Грозний, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Російської Федерації, м. Грозний на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1000 (одна тисяча ) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, зі щорічною індексацією згідно закону, щомісячно, починаючи з 25.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 25.07.2018 по 25.08.2018 року - допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Російської Федерації, м. Грозний на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Російської Федерації, м. Грозний судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп. в прибуток державного бюджету. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що не визнає за собою батьківства, ніколи не проживав разом з ОСОБА_2 , а в у вказаний нею період, проживав у цивільному шлюбі разом із ОСОБА_5 . Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В поданому на апеляційну скаргу відзиві, ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач ухилявся від проведення експертизи на встановлення батьківства, оскільки дана експертиза безспірно доведе, що він є батьком ОСОБА_6 .. З огляду на наведене просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник ОСОБА_1 адвокат Ширко М.Р. в судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити. ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач належних і допустимих доказів на спростування тверджень позивачки не надав, не з`явився для проведення генетичної експертизи, а тому суд визнав факт, для вияснення якого вона призначалась, тобто батьківство відповідача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч.2, 4 ст. 128, ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено за вказівкою матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. З матеріалів справи вбачається, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно із свідоцтвом про народження, записані ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , актовий запис № 2770, зареєстрований 28.10.2015р. відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції. (а.с.4). Відомості про батька в свідоцтві про народження дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України зі слів матері, оскільки сторони в справі не перебували у зареєстрованому шлюбі, і ця обставина ними не заперечуються. Ухвалою Рівненського міського суду від 20 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23.04.2019 року призначено в справі судово-імунологічну експертизу батьківства з використанням методів молекулярно-генетичного аналізу дезоксирибонуклеїнової кислоти, проведення якої доручено здійснити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України, про що сторони повідомлялися. Згідно повідомлення про неможливість проведення експертизи №19/10/1/304-СЕ/19 від 08.07.2019 року Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, вбачається, що для відбору біологічних зв`язків з`явилися ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для відбору порівняльних зразків до ДНДЕКЦ МВС України не з`явився, його біологічні зразки для дослідження не надано. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами у правовідносинах про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 , яка є рідною сестрою позивачки суду, під присягою підтвердила, що народженню сина ОСОБА_10 передували близькі стосунки ОСОБА_2 із ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії справ. Таким чином підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Встановивши, що причиною не проведення експертизи є неявка на експертизу відповідача, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку за необхідне застосувати наслідки ухилення відповідача від участі у експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України. Тобто, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Враховуючи, що представник відповідача достовірно була повідомлена про дату, час та місце, куди ОСОБА_1 необхідно було з`явитися для відібрання зразків з метою проведення судової молекулярної генетичної експертизи, для участі в експертизі 21.06.2019 року в ДНДЕКЦ, то вважається що повідомлений і її довіритель, однак ОСОБА_1 не з`явився, не повідомивши про причини неявки (а.с.64,67). Відповідно ст. 3 Конвенції «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав факт батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки було встановлено факт батьківства відповідача, то виходячи з передбачених ст. 180, 182 СК України, прожиткового мінімуму на дитину віком дo 6 років передбаченого ст.7 ЗУ "Про державний бюджет на 2020 рік", обов`язків батьків батьки утримувати дитину до досягнення нею повноліття та розміру такого утримання, враховуючи встановлені по справі обставини, та з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, місцевий суд, навівши відповідні мотиви, стягнув з ОСОБА_1 аліменти на у твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1000 грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, зі щорічною індексацією згідно закону, щомісячно, починаючи з 25.07.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття, що узгоджується з встановленим прожитковим мінімумом, визнаючи вказаний розмір аліментів справедливим та розумним з чим погоджується колегія суддів. Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішенняпідлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржене рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, то судовий збір за її подання покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2020 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук С.С. Шимків