Постанова 4855 № 826/16426/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16426/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати неправомірними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмежень граничного розміру у вигляді перерахунку та індексації при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення з 24.12.2015; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 24.12.2015 здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій у вигляді перерахунку та індексації з урахуванням проведених виплат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років працівників льотно-випробувального складу згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2003 року. Позивач вказує, що у відповідь на його звернення щодо проведення перерахунку та індексації отримуваної ним пенсії відповідно п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм листом №72534/ч-6485 від 06.09.2018 протиправно відмовило йому у проведенні такого перерахунку. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що діяв в межах та на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки відповідно до вимог п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що право апелянта на нарахування пенсії без її обмеження є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 провадження у справі було зупинено враховуючи те, що позивач помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 29.11.2019, а предметом спору є нарахування та виплата щомісячного грошового забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій у вигляді перерахунку та індексації з урахуванням проведених виплат, які в залежності від результатів апеляційного розгляду можуть належати спадкодавцеві, але не були ним одержані ним за життя та, в подальшому можу бути передані членам його сім`ї. В подальшому до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки відповідно до Свідоцтва про право на спадщину віл 17.07.2020 правонаступником апелянта є його дружина - ОСОБА_2 . Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином наявні підстав для заміни позивача - ОСОБА_1 його правонаступником - ОСОБА_2 та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до її вступу, обов`язкові для ОСОБА_2 в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для ОСОБА_1 . Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років працівників льотно-випробувального складу згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2003 року. Відповідно до довідки №14466 від 06.09.2018, виданої Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач отримував у період з березня по липень 2018 року отримував щомісячну пенсію у розмірі 40496,38 грн. Як вбачається з тексту позовної заяви та відзиву на позов, пенсія у вказаному розмірі виплачується позивачу починаючи з 30.09.2011 року по серпень 2018 року. У відповідь на звернення позивача вх. №Ч-6485 від 28.08.2018, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм листом №72534/ч-6485 від 06.09.2018 повідомило позивачу, що перерахунок та індексація пенсії останнього проводилася до набрання чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». У подальшому перерахунок та індексація пенсії позивача проводитися перестала у зв`язку з забороною, введеною нормами Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Вважаючи дії головного управління Пенсійного фонду в м. Києві протиправними, а своє соціальне право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначені окремі категорії працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років. Згідно пункту а) частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (надалі - Постанова №418), пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку. Максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників льотно-випробного складу не може перевищувати 85 процентів заробітку. Крім того, працівникам льотно-випробного складу до пенсії за вислугу років нараховуються надбавки та підвищення, передбачені статтями 21 та 77 Закону. Заробіток для обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу визначається в такому порядку: а) у разі призначення (перерахунку) пенсії, яка обчислена із заробітку до 1992 року, скоригований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 року №395 «Про додаткове коригування рівнів державних пенсій» (ЗП України, 1992р., №8, ст.188) середньомісячний заробіток підвищується за коефіцієнтом, який визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на 1005 карбованців; б) якщо пенсія обчислюється з урахуванням заробітку після 1 січня 1992 року, то частина заробітку до 1 січня 1992 року коригується відповідно до підпункту «а» цього пункту, а заробіток за кожний місяць після 1 січня 1992 року збільшується на коефіцієнт, що визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на середню заробітну плату працівників народного господарства за відповідний місяць. З одержаної суми обчислюється пенсія за нормами, встановленими Законом України «Про внесення змін до статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; в) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Виплата пенсії здійснюється з урахуванням абзаців четвертого та п`ятого пункту 13 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.3 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01.01.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Згідно ч.3 ст.27 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року. Згідно ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинність 01.10.2011 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», Законів України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про Державний бюджет України на 2015 рік», «Про Державний бюджет України на 2016 рік», «Про Державний бюджет України на 2017 рік», «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність, складав: з 01.10.2011 по 30.11.2011 - 784,00 грн, з 01.12.2011 по 31.12.2011 - 800,00 грн, з 01.01.2012 по 31.03.2012 - 822,00 грн, з 01.04.2012 по 30.06.2012 - 838,00 грн, з 01.07.2012 по 30.09.2012 - 844,00 грн, з 01.10.2012 по 30.11.2012 - 856,00 грн, з 01.12.2012 по 31.12.2012 - 884,00 грн, з 01.01.2013 по 30.11.2013 - 894,00 грн, з 01.12.2013 по 31.08.2015 - 949,00 грн, з 01.09.2015 по 30.04.2016 - 1074,00 грн, з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 1130,00 грн, з 01.12.2016 по 30.04.2017 - 1247,00 грн, з 01.05.2017 по 30.11.2017 - 1312,00 грн, з 01.12.2017 по 30.06.2018 - 1373,00 грн, з 01.07.2018 по 30.11.2018 - 1435,00 грн. Відповідно максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) у вказані періоди становив: з 01.10.2011 по 30.11.2011 - 7840,00 грн, з 01.12.2011 по 31.12.2011 - 8000,00 грн, з 01.01.2012 по 31.03.2012 - 8220,00 грн, з 01.04.2012 по 30.06.2012 - 8380,00 грн, з 01.07.2012 по 30.09.2012 - 8440,00 грн, з 01.10.2012 по 30.11.2012 - 8560,00 грн, з 01.12.2012 по 31.12.2012 - 8840,00 грн, з 01.01.2013 по 30.11.2013 - 8940,00 грн, з 01.12.2013 по 31.08.2015 - 9490,00 грн, з 01.09.2015 по 31.12.2017 - 10740,00 грн, з 01.01.2018 по 30.06.2018 - 13730,00 грн, з 01.07.2018 по 30.11.2018 - 14350,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу була призначена 2003 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Також матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що розмір щомісячної пенсії позивача у період з 01.10.2011 по серпень 2018 року не змінювався та становив 40496,38 грн, що перевищує максимальний розмір пенсії (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та 10740,00 грн), встановлений Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України «Про пенсійне забезпечення». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правомірно не обмежувало максимальний розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки це суперечило б абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Разом із тим, дії відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку його пенсії та її індексації є правомріними, оскільки, це суперечило б вимогам абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Приписи Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Таким чином, вказана норма жодним чином не встановлює скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668-VI, у тому числі і не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з тим, що перерахований розмір пенсії позивача перевищує встановлений Законом № 3668-VI її максимальний розмір, а тому, визначаючи належний до виплати розмір пенсії позивача, відповідач діяв відповідно до ст. 2 Закону № 3668-VІ який невизнаний неконституційним. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 (у справі за заявою Великода проти України) підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. В рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України а законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень. При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011). Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом тимчасовий максимальний її розмір, такі положення закону у спірний період неконституційними не визнавались і підлягали застосуванню відповідачем під час обчислення пенсії позивачу, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справа № 361/4922/17 та від 29 серпня 2018 року у справі № 359/6255/17. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки виплата пенсії позивача здійснюється у відповідності до положень чинного законодавства України, а здійснення відповідачем перерахунку пенсії без врахування положень п. 2 абз. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VІ, не породжує у позивача права на отримання пенсії в розмірі, який розраховано із порушенням пенсійного законодавства. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 02.11.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Л.В. Бєлова