Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 758/13523/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/13523/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням сум середньомісячної матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, зазначених в довідці Державного управління справами Президента України від 22 серпня 2018 року №17.1-752; зобов`язати відповідача провести донарахування пенсії позивачу відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з 07 вересня 2009 року в розмірі 90%, що діяв на момент нарахування пенсії; зобов`язати відповідача виплачувати пенсію з урахуванням всіх сум, зазначених у довідці Державного управління справами Президента України від 22 серпня 2018 року №17.1-752 в розмірі 90%, що діяв на момент нарахування пенсії позивачу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФ України в місті Києві щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням сум середньомісячної матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, зазначених в довідці Державного управління справами Президента України від 22 серпня 1018 року №17.1-752, зобов`язано ГУ ПФ України в місті Києві у відповідності до положень ст.37 Закону України «Про державну службу» у редакції, що діяла на день призначення пенсії, здійснити з 07 вересня 2009 року розрахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної ОСОБА_1 , з урахуванням фактично нарахованих та сплачених усіх виплат, з яких сплачено страхові внески, у тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, на підставі довідки про складові заробітної плати, виданої Державним управлінням справами Президента України від 22 серпня 1018 року №17.1-752. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині не визначення розміру пенсії на рівні 90% заробітної плати та ухвалити нове, про задоволення позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України №76-VIII від 28.12.2014) передбачає, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% заробітної плати, а не 90%, як було призначено позивачу та заявлялось в позовних вимогах. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась відсутністю підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку з 07 вересня 2009 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ у розмірі 90% посадового окладу з урахуванням набавок, визначених згадуваним Законом. 27 серпня 2018 року позивач звернулася до ГУ ПФ України в місті Києві із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням «інших виплат», визначених у довідці Державного управління справами від 22 серпня 2018 року №17.1-752 про складові заробітної плати, що видаються для призначення пенсії (а.с.12). Листом від 07 вересня 2018 року №73574/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Державного управління справами від 22 серпня 2018 року №17.1-752 (а.с.13). Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачені страхові внески включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії, в той же час, між сторонами відсутній спір щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії, а тому позов в частині зобов`язання ГУ ПФ України в місті Києві провести донарахування пенсії позивачу відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з 07 вересня 2009 року в розмірі 90%, що діяв на момент нарахування пенсії, є необґрунтованим. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.1, 5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині не визначення відсоткового розміру посадового окладу, що має бути врахований відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача, внаслідок чого позивач просить зобов`язати позивача здійснити перерахунок її пенсії саме з розрахунку 90% посадового окладу, як це передбачалось ст.37 Закону України «Про державну службу», в редакції, що була чинна на момент призначення їй пенсії, а також зобов`язати відповідача виплачувати пенсію з урахуванням всіх сум, зазначених у довідці Державного управління справами Президента України від 22 серпня 2018 року №17.1-752 в розмірі 90%, що діяв на момент нарахування пенсії позивачу. Колегія суддів звертає увагу, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції визначає обов`язок відповідача здійснити з 07 вересня 2009 року розрахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної ОСОБА_1 , з урахуванням фактично нарахованих та сплачених усіх виплат, з яких сплачено страхові внески, у тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, на підставі довідки про складові заробітної плати, виданої Державним управлінням справами Президента України від 22 серпня 1018 року №17.1-752 у відповідності до положень ст.37 Закону України «Про державну службу» у редакції, що діяла на день призначення пенсії. Положення ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (в редакції, чинній на день призначення пенсії позивачу) визначали, що пенсія державним службовцям виплачується за рахунок держави. На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії. Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта, що суд першої інстанції зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з розрахунку 60% посадового окладу, що було встановлено ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України №76-VIII від 28.12.2014. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №348/812/17, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Отже, враховуючи, що відповідачем не було проведено перерахунку пенсії позивача та відсутні підстави вважати, що вказаний перерахунок буде проведений без застосування положень ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII в редакції, чинній на день призначення пенсії позивачу (як зазначено в резолютивній частині рішення суду першої інстанції), вимоги позивача щодо встановлення фіксованого відсотку посадового окладу при перерахунку пенсії позивача на рівні 90% посадового окладу, а також в подальшому виплачувати позивачу пенсію з урахуванням всіх сум, зазначених у довідці Державного управління справами Президента України від 22 серпня 2018 року №17.1-752 в розмірі 90%, є такими, що заявлені на майбутнє за відсутності порушеного права на момент звернення до суду з даним позовом, та не підлягають задоволенню. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволених позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складено 02 листопада 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма