Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/1307/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 р. Справа № 440/1307/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, по справі № 440/1307/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислугу років у податковій міліції з 01.06.2012 по 27.01.2017, що станом на 27.02.2020 загальний стаж становить 11 років 05 місяців 23 дні. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного Управління Національної поліції в Полтавській області від 09 червня 2017 року №226о/с в частині визначення стажу служби ОСОБА_1 у поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки, станом на 01 червня 2017 року - 01 рік 00 місяців 21 день. Зобов`язано Головного Управління Національної поліції в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції стаж служби у податковій міліції з 01 червня 2012 року по 27 січня 2017 року, про що видати відповідний наказ. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, служба в органах податкової міліції відсутня у переліку ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. На думку відповідача, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. Положення постанови № 393 не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки постанова № 393 прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких, інших осіб» та може бути застосована для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. Відповідач вважає, що при визначенні стажу служби в поліції позивача Головне управління Національної поліції в Полтавській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що зі змісту послужного списку ОСОБА_1 , копію якого залучено до матеріалів справи, позивач у період з 01.06.2012 по 27.01.2017 проходив службу у податковій міліції, з 28.01.2017 - проходить службу в Головному управлінні Національній поліції в Полтавській області. Наказом Головного управління Національній поліції в Полтавській області від 27.01.2017 №21о/с новоприйнятого ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого слідчого відділу Полтавського відділу поліції Головного управління Національній поліції в Полтавській області, встановивши йому посадовий оклад у розмірі 2400,00 грн, присвоївши первинне спеціальне звання молодшого складу поліції "рядовий поліції", з 28 січня 2017 року. Наказом Головного управління Національній поліції в Полтавській області від 09.06.2017 №226о/с рядовому поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 78 розділу VII Закону України "Про Національну поліцію" оголошено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за стаж служби в поліції, визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки, станом на 1 червня 2017 року - 1 рік 00 місяців 21 день. Згідно довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління Національній поліції в Полтавській області від 27.01.2020 №28/115/12/02/09-2020 ОСОБА_1 з 28.01.2017 по теперішній час проходить службу в Головному управлінні Національній поліції в Полтавській області. Стаж служби в Національні поліції станом на 24.01.2020 складає 03 роки 08 місяців 11 днів. Не погодившись з діями відповідач щодо не зарахування до стажу роботи в поліції служби в органах податкової міліції ГУ ДФС у Полтавській області, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що служба позивача в Головному управлінні ДФС у Полтавській області має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України "Про національну поліцію". Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України "Про Національну поліцію". Відповідно до частин 1, 2 статті 59 цього Закону, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно зі статтею 78 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони ( зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2509-VIII від 12.07.2018 року, до вказаних змін - час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих); 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Аналізуючи наведені нормативно правові норми, слід зазначити, що служба в органах податкової міліції відсутня у переліку ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Колегія суддів зауважує, що ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зараховувати поліцейським до стажу роботи в поліції, проте служба в органах податкової міліції у цьому переліку відсутня, тому дії ГУНП в Полтавській області щодо неврахування стажу роботи позивача в вищезазначених органах відповідають вимогам Закону. Крім того, колегія суддів бере до уваги, що скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 520/2067/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що служба в органах податкової поліції не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на положення частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року №2 262-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» №393 від 17 липня 1992 року колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне. Так, відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально- виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Згідно з преамбулою постанови № 393 ця постанова прийнята відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ. Колегія суддів вважає, що положення постанови № 393 не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки постанова № 393 прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких, інших осіб» та може бути застосована для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 520/2067/19. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні стажу служби в поліції ОСОБА_1 Головне управління Національної поліції в Полтавській області діяло у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року по справі № 440/1307/20, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 по справі № 440/1307/20 - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко