Постанова 4851 № 440/1960/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2020 р. Справа № 440/1960/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020, суддя С.С. Бойко, повний текст складено 15.06.20 по справі № 440/1960/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області від 08.01.2020 № ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу від 08.01.2020 № ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 625950 грн. Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначив, що проведеною перевіркою зафіксовано допуск позивачем до роботи працівників без оформлення трудових відносин, що є підставою для відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Крім того апелянт зазначив, що правопорушення, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч. 3 ст. 41 КУпАП, належать за своєю природою (основними ознаками) до різного виду юридичної відповідальності, що не виключає їх застосування до позивача за виявлене правопорушення. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Управління Держпраці у Полтавській області у період з 14.11.2019 по 22.11.2019 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 - особи, яка використовує найману працю. За результатами проведеного відвідування складено акт від 22.11.2019 № ПЛ5641/161/АВ, яким зафіксовано використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці 5-ти працівників без оформлення трудових відносин. На підставі вказаного акту Управлінням Держпраці у Полтавській області 08.01.2020 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами посадовими особами № ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 625950 грн. Також, 22.11.2020 інспектором праці Ляшенко Н.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ, яким зафіксовано порушенням позивачем вимог ч. 3 ст. 243 КЗпП України, а саме допуск до роботи працівників без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. В подальшому за результатами розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 13.12.2019 винесено постанову у справі № 524/8753/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн., яким позивачем сплачений відповідно до квитанції "АТ КБ "ПриватБанк" від 09.01.2020. Не погодившись із постановою відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що накладення на позивача штрафу оскаржуваною постановою фактично є притягненням останнього до відповідальності за одне правопорушення вдруге. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V. Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. У свою чергу процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), визначено постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 № 823, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Так відповідно до п. п Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Пунктом 16 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Згідно з п. 17 Порядку №823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 КЗпП України та ч. 2 - 7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначається Порядком №

509. Пунктом 2 Порядку № 509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Судовим розглядом встановлено, що підставою притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 265 КЗпП України, став виявлений факт допуску до роботи працівників без оформлення трудових відносин, зафіксований актом інспекційного відвідування від 22.11.2019 № ПЛ5641/161/АВ, складеним фахівцями Управління Держпраці у Полтавській області. Також, 22.11.2020 інспектором праці складено протокол про адміністративне правопорушення № ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ, яким зафіксовано порушенням позивачем вимог ч. 3 ст. 243 КЗпП України, а саме допуск до роботи працівників без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органа, що стало підставою притягнення позивача до відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 41 КпАП України, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.12.2019 у справі № 524/8753/19. З приводу наведених обставин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. В силу ч. ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У той же час, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно з ч. 3 ст. 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Так, штраф, визначений ч. 2 ст. 265 КЗпП України, є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Слід звернути увагу, що зазначені норми викладені в наведених редакціях Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VIII. Вказаний Закон передбачав введення ст. 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу в розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства. Натомість ст. 41 КУпАП мала на меті, зокрема запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 по справі № 814/2156/16 сформовано висновок, відповідно до якого ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору). Диспозиції абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача ідентичні. Отже, враховуючи наведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правопорушення, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності. Доводи апеляційної скарги із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2019 у справі № 522/12566/18, стосовно того, що ототожнення штрафів за статтею 265 Кодексу законів про працю України із адміністративною відповідальністю є неправильним, колегія суддів не приймає, оскільки наведена позиція не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у більш пізній постанові від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18, відповідно до якої правопорушення, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч. 3 ст. 41 КУпАП, належать за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскільки за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору позивача вже притягнуто до адміністративної відповідальності відповідною постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.12.2019 у справі № 524/8753/19, накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також оскаржуваною постановою Управління Держпраці у Полтавській області від 08.01.2020 № ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України. За таких обставин оскаржувана постанова Управління Держпраці у Полтавській області від 08.01.2020 № ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є протиправною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 по справі № 440/1960/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 03.11.20.