Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2405/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 р.Справа № 480/2405/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Ділбаряна А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Сумській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 02.01.20 по справі № 480/2405/19 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" про стягнення коштів за податковим боргом, ВСТАНОВИВ Головне управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому"), в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" за рахунок коштів на рахунках у банку, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з орендної плати юридичних осіб (код податку 18010600) в сумі 1383824,18 грн, на користь місцевого бюджету міста Суми на р/р №33217812018002, одержувач УК у м. Сумах/м. Суми/18010600, код одержувач 37970593, банк одержувач Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998. В обґрунтуванням позовних вимог зазначив, що в період з 30.09.2016 по 30.03.2019 відповідачем самостійно нараховані та не сплачені в установлений законом строк податкові зобов`язання з орендної плати за серпень 2016 року, 2017 рік, 2018 рік та січень-лютий 2019 року в загальній сумі 942868,88 грн відповідно до податкових декларацій : №9019416814 від 18.02.2016 на суму 354395,60 грн (за 2016 рік) (з них несплачено - 10808,46 грн); №9009782564 від 03.02.2017 на суму 375659,34 грн (за 2017 рік), №9025531964 від 20.02.2018 на суму 375659,34 грн (за 2018 рік); №9002821088 від 22.01.2019 на суму 375659,34 грн (за 2019 рік) (з них за січень-лютий 2019 року на суму 62609,90 грн). Також, за період з 30.09.2016 по 22.01.2019 з огляду на несплату вказаних зобов`язань була нарахована пеня з орендної плати в загальній сумі 440955,30 грн, на підставі п.п. 129.1.1, 129.3.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України. Загальна сума боргу відповідача склала 1383824,18 грн, в тому числі основний платіж - 942868,88 грн та пеня - 440955,30 грн. Стверджує, що з моменту складання та направлення, в порядку ст. 59 ПК України, на адресу відповідача податкової вимоги № Ю-830 від 22.10.2012 податковий борг не переривався. 28.11.2019 позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банку, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з орендної плати юридичних осіб (код податку 18010600) в сумі 1162289,53 грн, на користь місцевого бюджету міста Суми на р/р №33217812018002, одержувач УК У м. Сумах/м. Суми/18010600, код одержувач 37970593, банк одержувач Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998. Обґрунтовуючи заяву про зменшення позовних вимог зазначив, що відповідачем станом на 27.11.2019 частково погашені податкові зобов`язання з орендної плати, які заявлені в цьому адміністративному позові на суму 221534,65 (175137,96+46396,69) грн. На підтвердження суми боргу, що залишився непогашеним зазначив, що в період з 02.03.2017 по 30.03.2019 відповідачем на підставі податкових декларацій з орендної плати самостійно нараховано та несплачено податкове зобов`язання з орендної плати за 2017 рік, 2018 рік та січень-лютий 2019 року в загальній сумі 1163289,53 відповідно до податкових декларацій: №9009782564 від 03.02.2017 на суму 375659,34 грн (за 2017 рік, з них не сплачено - 360766,63 грн), № 9025531964 від 20.02.2018 на суму 375659,34 грн (за 2018 рік); № 9002821088 від 22.01.2019 на суму 375659,34 грн (за 2019 рік) (з них за січень-лютий 2019 року на суму 62609,90 грн). Також вказує, що за період з 02.03.2017 по 30.03.2019 за несвоєчасну сплату відповідачем узгоджених зобов`язань було нараховано пеню з орендної плати в загальній сумі 394558,61 грн на підставі п.п. 129.1.1, 129.3.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України. Таким чином, загальна сума боргу відповідача склала 1162289,53 грн, з якого основний платіж 767730,92 грн та пеня 394558,61 грн. Вважає, що податковий борг має бути стягнутий у порядку, визначеному ст. 95 ПК України. Протокольною ухвалою суду від 17.10.2019 замінено позивача - Головне управління ДФС у Сумській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у Сумській області, податковий орган). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі 480/2405/19 адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" про стягнення податкового боргу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (вул. Харківська, 123, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 01555007) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з орендної плати з юридичних осіб (код податку 18010600) в сумі 1029750,43 грн (один мільйон двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят грн 43 коп.), на користь місцевого бюджету міста Суми на р/р №33217812018002, одержувач УК у м. Сумах/м. Суми/18010600, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998. В задоволенні інших вимог - відмовлено. Повернуто Головному управлінню ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144390) судовий збір в сумі 1775,66 грн, сплачений за платіжним дорученням №867 від 25.04.2019 за призначенням платежу: *;101;39456414;3507010;2800;Суд збір, позов щодо стягн кош за подат борг, ТОВ СФ "Усе для дому" код 01555007; Сум. окруж. адмін. суд. Позивач не погодився із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення пені в сумі 132 529,10 грн, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, неповне дослідження обставини справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі 480/2405/19 в частині відмови у задоволенні позову, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. Апеляційна скарга мотивована твердженням про те, що, виходячи з положень п.п. 129.1.3 п. 129.1, 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування та стягнення пені не обмежено будь-якими строками, оскільки тільки з фактом сплати самостійно узгодженого податкового зобов`язання контролюючим органом може бути визначено кількість днів затримки сплати податкового зобов`язання, і як наслідок визначення розміру пені. Враховуючи, що встановлення терміну прострочення платежу можливо тільки після його фактичного погашення, незважаючи на положення ст.102 Податкового кодексу України, відсутні підстави для відмови у стягненні пені. Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги позивача, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, посилаючись на те, що у податкового органу відсутні підстави для стягнення податкового боргу, у тому числі пені у разі спливу 1095 денного строку його виникнення. Відповідач не погодиввся із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі 480/2405/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні в цієї частини позову відмовити. Мотивуючи апеляційну скаргу вказав, що розрахунок податкового органу є необґрунтованим, оскільки у ньому відсутні відомості про період за який нараховується пеня та не відображена формула за якою здійснено нарахування пені. Вважає, що по податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2014 № 0012581503, від 30.12.2014 № 0013541503/69218, від 03.10.2014 № 0009842503/52075, від 30.12.2014 № 0013541503/63218, від 17.12.2013 № 0000322205, від 07.08.2014 № 0008161503/41417 податковий орган не мав права нараховувати пеню, оскільки таке нарахування проводилося поза межами строків, визначених ст. 102 ПК України. Стверджує, що ним здійснено сплату орендних платежів за період з 30.09.2016 по 30.03.2019 відповідно до податкових декларацій, а тому задоволення позову в цій частині є безпідставним. Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги відповідача та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, посилаючись на правомірність нарахування пені у заявленому розмірі. Наполягає, що ст. 102 ПК України не містить норм, за якими граничні строки, які визначені у ній можуть застосовуватися податковим органом при нарахуванні пені. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали клопотання про відкладення розгляду справи. При вирішенні вказаних клопотань колегією суддів враховано, що в судові засідання, в тому числі у режимі відеоконференції з Сумським окружним адміністративним судом, які були призначені на 30.07.2020, 06.08.2020, 24.09.2020, 08.10.2020, 15.10.2020, представники сторін не з`являлися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та кожного разу подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з різними обставинами. У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки. З огляду на наведену норму, беручи до уваги, належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, тривалість розгляду справи у суді апеляційної інстанції, кількість судових засідань, в які учасники справи не прибули, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, без надання пояснень сторонами, з метою дотримання строку розгляду справи, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягають, та вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників сторін. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" зареєстроване органами державної реєстрації як юридична особа та знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків. Відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 30.03.2019 за ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб на суму 1162289,53 грн, а саме: основний платіж - 767730,92 грн, пеня - 394558,61 грн (т.2 а.с.80-88), яку позивач просить стягнути з відповідача. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 1162289,53 грн, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача несплаченого узгодженого податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за період з 01.01.2017 по 28.02.2019 в загальному розмірі 767730,92 грн, та пені у сумі 363253,66 грн, яка нарахована на самостійно узгоджені суми. Так, за висновком суду, пеня нарахована за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов`язання по податковим деклараціям № 1500010122 від 28.01.2015 на суму 73446,58 грн та № 9019416814 від 18.02.2016 на суму 73107,07 грн та за несплату за податковими повідомленнями-рішеннями від 04.12.2014 №0012581503, від 30.12.2014 №0013541503/69218, від 03.10.2014 №0009841503/52078, від 30.12.2014 №0013541503/69218, від 17.12.2013 №0000322205, від 07.08.2014 №0008161503/41417. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 132539,1 грн, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для нарахування пені за період з 26.03.2015 по 23.05.2017 за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, визначених за податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2013 №0003671503/8884, враховуючи, що станом на дату звернення до суду таке зобов`язання не набуло статусу узгодженого. Крім того, з огляду на скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0007521504/24531, безпідставним за висновком суду є і нарахування пені в сумі 23879,84 грн. Також, суд, з посиланням на пропущення податковим органом строку нарахування пені за податковими повідомленнями-рішеннями від 16.08.2012 №0005431502/37004 в сумі 8925,62 грн, від 08.10.2012 №0006761502/48975 в сумі 8640,45 грн, від 09.07.2012 №0004451502/27350 в сумі 4492,23 грн, від 12.03.2013 №0000131502/13273 в сумі 18826,67 грн, відмовив у стягненні пені в зазначених розмірах. Враховуючи скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0002571502, судом зроблено висновок про відстуність підстав для задоволення вимог в частині стягнення пені у сумі 13635, 12 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. В силу приписів пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За визначенням п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Згідно з п. 286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 ПК України). За приписами п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. При цьому, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов`язання. Таким чином, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк. Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно з п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). За приписами п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Судом апеляційної інстанції в межах предмету стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, встановлено, що ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" до контролюючого органу подані податкові декларації з плати за землю, в яких відповідач самостійно визначив суми податкових зобов`язань з рентної плати: - № 9009782564 від 03.02.2017 за 2017 рік у розмірі 375659,34 грн на рік, в тому числі з січня по листопад по 310304,95 грн на місяць та за грудень 31304,89 грн; - № 9025531964 від 20.02.2018 за 2018 рік у розмірі 375659,34 грн на рік, в тому числі з січня по листопад по 310304,95 грн та за грудень 31304,89 грн; - № 9002821088 від 22.01.2019 за 2019 рік у розмірі 375659,34 грн на рік, в тому числі з січня по листопад по 310304,95 грн та за грудень 31304,89 грн. В заяві про зменшення позовних вимог контролюючий орган зазначив про наявність податкового боргу з орендної плати за 2017-2019 роки в загальній сумі 1 162 289,53 грн, який складається з самостійно визначених ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" податкових зобов`язань по податковим деклараціям з орендної плати: № 9009782564 від 03.02.2017 за 2017 рік у розмірі 360766,63 грн; № 9025531964 від 20.02.2018 за 2018 рік у розмірі 375659,34 грн; № 9002821088 від 22.01.2019 за 2019 рік у розмірі 62609,90 грн та пені 394 558,61 грн. Разом з цим, сума податкових зобов`язань по податковим деклараціям (360766,63 + 375659,34 + 62609,90 = 799035,87) та сума пені (394 558,61) дорівнює 1 193 594,48, що не відповідає загальній сумі боргу, яка вказана в прохальній частині уточненої позовної заяви (1 162 289,53). Таким чином, колегією суддів встановлено невідповідність розрахунків позивача щодо суми стягнення з ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" податкових зобов`язань з орендної плати за 2017-2019 роки на суму 31304,95 грн. Також з вказаної заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що відповідач зменшуючи позовні вимоги про стягнення податкового боргу з орендної плати на загальну суму 221534,65 грн (175137,96 грн та 46396,69 грн), не вказав ані періодів, за які зменшені такі суми, ані того, яка саме частина підлягає зменшенню, сума самостійно узгоджена платником або сума донарахованої контролюючим органом пені відповідно на 175137,96 грн та 46396,69 грн. Крім того, вказуючи у позовній заяві про несплату відповідачем 360766,63 грн по податковій декларації № 9009782564 від 03.02.2017 (за 2017 рік всього нараховано 375659,34 грн), позивач не зазначає за які саме періоди ним визначено таку суму. Одночасно, колегія суддів зазначає, що ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" до матеріалів справи надавалися платіжні доручення, які підтверджують самостійну сплату відповідачем суми податкового зобов`язання з орендної плати за січень-грудень 2017 року в сумі 344925,36 грн., за січень-грудень 2018 року у сумі 281144,55 грн та за 2019 рік у сумі 62609,9 грн. Проте позивач, у своїх розрахунках та заяві про зменшення позовних вимогх, які надавались до суду, жодним чином не обґрунтовує суми, заявлені ним до стягнення за 2017, 2018 та 2019 роки відповідно у розмірах 360766,63 грн, 375 659,34 грн та 62609,9 грн. З метою усунення вказаних розбіжностей позивачу було запропоновано надати відповідні пояснення та розрахунок податкового боргу, заявленого до стягнення. Однак, жодних пояснень контролюючим органом не надано, а надісланий до суду апеляційної інстанції розрахунок вказані розбіжності не усуває та не пояснює. Також, не надано жодних пояснень з приводу того, чи направлялися сплачені відповідачем у 2017, 2018 та 2019 роках грошові кошти у розмірах 344925,36 грн, 281144,55 грн та 62609,9 грн. на погашення сум попередніх боргів, якщо так - в рахунок яких конкретно боргів позивач здійснював таке перенаправлення. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На виконання ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами. Колегія суддів, не заперечуючи права податкового органу в силу п. 87.9 ст. 87 ПК України зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, вказує, що позивачем не доведено всупереч приписам ч. 1 ст. 77, ч. 9 ст. 80 КАС України тих обставин, що суми коштів, сплачені відповідачем були зараховані в рахунок погашення податкового боргу, який існував раніше того, що утворився на підставі податкових декларацій з орендної плати за 2017-2019 роки. Щодо стягнення з ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" пені у розмірі 394558,61 грн колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання. Відповідно до п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Дослідивши зміст позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог, колегія суддів зазначає, що жодних обставин, за наявності яких контролюючий орган звернувся до суду за стягненням пені, нарахованої за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати або, визначених за податковими повідомленнями-рішеннями, в них не зазначено, окрім посилань на ст.129 ПК України та вказівки на суму пені у розмірі 394 558,61 грн. Надані позивачем розрахунки сум боргу не дають можливості достеменно встановити наявність у позивача недоїмки у вигляді пені на заявлену суму, яка нарахована за несплату податкових зобов`язань з орендної плати, як зазначалося в позові. Слід зауважити, що уточнена позовна заява не містить жодних мотивувань підстав звернення до суду про стягнення пені щодо того, що пеня нарахована за несвоєчасну сплату визначених контролюючим органом податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями, на які посилався суд першої інстанції при прийнятті рішення. Вказані обставини встановлені судом виключно з витягу особової картки відповідача, як платника податку, яка надана контролюючим органом до суду. Лише в додаткових поясненнях, які у розумінні КАС України, не є позовною або уточненою позовною заявою, позивачем викладено опис відображення контролюючим органом в особовій картці платника податку податкового боргу з орендної плати за податковими повідомленнями-рішеннями. Разом з цим, слід зауважити, що опис обставин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень з зазначенням розмірів донарахованих за ними сум податкових зобов`язань, про які йде мова в додаткових поясненнях, жодним чином не мотивує та необґрунтовує розмір пені, який позивач просив суд стягнути з відповідача, та не доводить правомірність такого розрахунку, оскільки не дозволяє встановити яка конкретна сума пені підлягає стягненню та за несвоєчасну сплату яких саме сум податкових зобов`язань вона нарахована. З досліджених інтегрованих карток платника податків-відповідача (т. 1 а.с. 87-179), колегією суддів встановлено, що податковий орган неодноразово допускав помилки в облікових відомостях відповідача, що також підтверджується у письмових поясненнях податкового органу, які ним неодноразово надавалися. На вимоги суду апеляційної інстанції позивач не надав жодних пояснень та підтверджень проведення ним ретельної перевірки інтегрованих карток платника податків-відповідача (надалі ІКП) та відсутності у них помилок. Також позивачем не повідомлено про те, що допущені та згодом усунуті помилки не призвели до зайвого нарахування пені та податкових зобов`язань відповідача. Враховуючи, що ГУ ДПС у Сумській області не доведено, що численні помилки, які допущені ним у ІКП не мали наслідків для подвійного нарахування відповідачу податкових зобов`язань та пені, та були дійсно виключені з відповідної бази даних контролюючим органом, зроблені на підставі таких даних ІКП розрахунки заборгованості не можуть вважатися належними та обґрунтованими. Також з розрахунку заборгованості колегія суддів встановила, що податковий орган заявив до стягнення та не виключив з розрахунку суми пені по низці податкових повідомлень-рішень, які були скасовані в порядку судового оскарження, що прямо суперечить вимогам п. 129.2 ст. 129 ПК України. Вказані обставини унеможливлюють прийняття колегією суддів до уваги даних ІКП на підтвердження правомірності нарахованої пені у розмірі 394 558,61 грн. Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року). В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку. Проте, колегія суддів констатує, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом не надав жодних допустимих та належних доказів наявності у ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" податкового боргу з орендної плати за 2017-2019 роки та пені у заявлених розмірах, не вказав конкретних підстав виникнення такої заборгованості та періодів, за які відбулося таке нарахування, допустив велику кількість помилок в ІКП ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" та не надав доказів належного їх виправлення у спосіб, в який би такі помилки не вплинули на дані щодо розрахунків ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" з бюджетом та відповідали дійсним обставинам таких розрахунків. При цьому, контролюючим органом залишені поза увагою вимоги суду про надання такої інформації. Такі дії позивача суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки звернення податкового органу з позовом про стягнення податкового боргу має відбуватися лише за умови дотримання ним, як суб`єктом владних повноважень, принципу належного урядування, з наданням належних доказів на підтвердження наявності податкового боргу, обґрунтованого розрахунку з вказанням періоду та підстав виникнення такого боргу, детальних пояснень та розрахунків виникнення пені, віднесення сплачених платником податків сум в рахунок погашення боргів, що виникли раніше (підстава та період виникнення, сума погашення тощо), формули за якою обрахована пеня, та на підставі якої сплати із вказанням конкретного періоду така пеня утворилася. Враховуючи, що адміністрування баз даних податкових органів та контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів (в тому числі пені), покладені саме на податкові органи, а не на суд, ненадання доказів на підтвердження правомірності заявлених вимог, наявності численних неузгодженостей та невідповідностей нарахованих сум, помилок у ІКП (за відсутності інформації про їх коректне вилучення та перевірки можливої наявності інших помилок), відсутність обґрунтованого розрахунку податкового боргу з розбивкою на конкретні суми податкових зобов`язань та пені, які слід стягнути з відповідача, що би відповідав встановленим у справі фактичним обставинам, зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.п.1-4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам, які надані учасниками справи, що призвело до порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 480/2405/19 з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно з ч.6 ст.139 КС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КС України). З наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 2352 від 21.05.2020 вбачається, що відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 23169,38 грн. Отже, враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" задоволена, відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 23169,38 грн, за рахунок бюджетних асигнувань позивача, як суб`єкта владних повноважень. Керуючись ст. 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329, 361, 363, 365 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 480/2405/19 - скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" про стягнення податкового боргу - відмовити. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (вул. Харківська, 123, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 01555007) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144390) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 23169,38 (двадцять три тисячі сто шістдесят дев`ять грн 38 коп). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 02.11.2020.