Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1195/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 року справа №360/1195/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Гайдара А.В. Ястребової Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Смішлива Т.В.) від 16 липня 2020 року (повний текст складено 16 липня 2020 року у м.Сєвєродонецьк) по справі №360/1195/20 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ151/324/НП/СП-ФС від 11 лютого 2020 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №ЛГ151/324/НП/СП-ФС від 11 лютого 2020 року в частині накладення штрафу в розмірі 396732,00грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивачка вважає, що до матеріалів справи не додано жодного документу про те, що підставою для винесення оскаржуваної постанови є перешкоди, які були створені під час інших заходів державного контролю, а саме під час планової або позапланової перевірки. Позивачка зазначила, що приписами ч.2 ст. 265 КЗпП України передбачена відповідальність виключно за створення перешкод під час проведення перевірки. У той же час, приписи ст.265 КЗпП України взагалі не передбачають будь-якої відповідальності за створення перешкод під час здійснення інспекційного відвідування. Як вбачається з документів та затвердженнями ГУ Держпраці у Луганській області жодної перевірки не проводилося, а здійснювалось саме позаплановий захід у вигляді інспекційного відвідування, яке як стверджує відповідач за своїм змістом не є перевіркою. Позивачка також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.265 КЗпП України накладення штрафу належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. При цьому КЗпП України не передбачає випадків коли застосування таких санкцій і визначення їх розміру може бути здійснено судом. На думку позивачки, приймаючи рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог, суд вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не належить до його компетенції. На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Просив розгляд справи проводити за його відсутністю. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, пояснення на відзив, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець 25 жовтня 2018 року за № 23810000000010372 Лисичанською міською радою Луганською області, адреса проживання: 93106, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Гастелло, буд. 28, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 липня 2020 року за №1006898311 (арк. спр.56-57). 09 вересня 2019 року за вхідним 5459/01-12 на адресу відповідача надійшов лист Головного управління ДПС в Луганській області від 06 вересня 2019 року № 181/9/12-32-33-04 з переліком суб`єктів господарювання погодженим в.о. начальника Головного управління ДПС у Луганській області Височиною О. та першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Удовенко І. в якому зокрема зазначено позивачку (пункт 2) (арк. ср. 40). Зі змісту додатку до листа встановлено, що позивачка підприємницьку діяльність здійснює з використанням праці 2 осіб без належного оформлення трудових відносин. На підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1132), керуючись статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року та статтею 259 Кодексу законів про працю України, за повідомленням від Головного управління ДПС у Луганській області від 06 вересня 2019 року № 181/9/12-32-33-04, відповідачем винесено наказ від 21 січня 2020 року № 38 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » (арк. спр. 13). За приписами пункту 1 зазначеного наказу посадовим особам відповідача доручено провести інспекційне відвідування позивача. Відповідно до пункту 2 наказу інспекційне відвідування здійснити у строк з 22 січня 2020 року по 04 лютого 2020 року. Пунктом 3 наказу встановлено, що під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору. 21 січня 2020 року відповідно до наказу № 38 від 21 січня 2020 року посадовим особам відповідача видано направлення №01-17/60 для проведенні інспекційного відвідування позивачки з 22 січня 2020 року по 04 лютого 2020 року щодо перевірки додержання вимог законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (арк. спр. 12). 23 січня 2020 року посадовими особами відповідача позивачці вручено направлення №01-17/60 від 21 січня 2020 року про проведення інспекційного відвідування, що підтверджується її підписом та не заперечується сторонами справи. 23 січня 2020 року головний державний інспектор Борщ Ю. вручила під підпис позивачці вимогу про надання документів № ЛГ 151/324/НД, якою зобов`язано останню у строк до 08:00 год, 30 січня 2020 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, що підтверджується підписом позивачки та не заперечується сторонами справи (арк. спр. 41-42). 30 січня 2020 року посадовими особами відповідача складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛГ/151/324/НП в якому зазначено, що 30 січня 2020 року о 13:00 год здійснено спробу проведення інспекційного відвідування, інспекційне відвідування неможливе через створення перешкод у діяльності інспектора праці: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування(арк. спр. 10-11). Листом № 1200-010403-6/1772 від 05 лютого 2020 року Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області повідомило відповідача про не подання позивачкою звітів щодо сум нарахованих єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (арк. спр. 46). Листом № 01-15/389 від 07 лютого 2020 року «Щодо отримання справи для вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу» відповідач повідомив позивачку про отримання 07 лютого 2020 року на розгляд справу для вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу (арк. спр. 43). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №9312002123350 від 10 лютого 2020 року позивачка отримала вказаний лист 17 лютого 2020 року (арк. спр. 43 зв.б.). Відповідно до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛГ151/324/НП/СП-ФС від 11 лютого 2020 року заступник начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Рисухін Д.Л. розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30 січня 2020 року №ЛГ151/324/НП вирішив відповідно до абзацу шостого частини другої статті 265 КЗпП України за порушення вимог законодавства про працю, накласти на позивача штраф у розмірі 472300,00 грн. (арк. спр. 4). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 11 лютого 2020 року представником позивачки за довіреністю отримано спірну постанову 25 лютого 2020 року (арк. спр. 44). Наведені обставини сторонами не оспорюються. Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №ЛГ151/324/НП/СП-ФС від 11 лютого 2020 року в частині накладення штрафу в розмірі 396732,00 грн. В іншій частині позову відмовлено Відповідачем апеляційна скарга не подавалась, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача. Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018р. № 84, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. N1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. N 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон). Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п`ятої статті 2 Закону. Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів (пункт 2 Порядку №823). Пунктом 5 Порядку № 823 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Згідно з пунктом 11 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. У відповідності до пункту 14 Порядку № 823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. За приписами пункту 15 Порядку № 823 копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року N 509 (далі - Порядок N 509). Згідно пункту 2 Порядку №509 ( в редакції, чинної на дату винесення спірного рішення) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. За приписами наведеної норми однією з підстав для накладення штрафів є акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування. Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент вручення направлення на проведення інспекційного відвідування та вимоги про надання документів 23 січня 2020 року) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Абзацом 6 частини 2 статті 265 вказаного Кодексу, на які міститься посилання в абз. 7 ч. 2 ст.265 Кодексу, визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні. Абзацом 8 частини другої статті 265 КЗпП України (в редакції чинній на момент винесення постанови про накладення штрафу 11 лютого 2020 року) встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено порушення позивачем вимог абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, а тому повинен нести відповідальність у вигляді штрафу у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, тобто у розмірі чинному на дату прийняття спірного рішення. Щодо невірного зазначення відповідачем абзацу 6 частини 2 статті 265 КЗпП України замість абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України при притягненні позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не вірно вказано абзац правової норми, що є порушенням, яке не призвело до неправильної кваліфікації правопорушення і не може бути окремою підставою для скасування постанови про накладення штрафу на позивача. Згідно статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Пунктом 2 Порядку №823 визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що інспекційне відвідування є однією із форм заходів державного нагляду (контролю). За таких обставин, доводи позивачки про те, що приписи статті 265 КЗпП України не передбачають будь-якої відповідальності за створення перешкод під час здійснення саме інспекційного відвідування, колегія суддів вважає безпідставними. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не належить до його компетенції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. За приписами частини 2 цієї статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбачене абзацом 8 частини другої статті 265 КЗпП України. При цьому, відповідачем безпідставно застосовано до позивача штраф в стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, оскільки на момент винесення спірної постанови діяла норма, яка передбачала штраф у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано спірне рішення в частині накладення штрафу в розмірі 396732,00 грн., тобто в більшому розмірі, ніж належить стягненню з позивача. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі №360/1195/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі №360/1195/20 - залишити без змін. Постанова у повному обсязі складена та підписана 03 листопада 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 03 листопада 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.В. Гайдар Л.В. Ястребова