Постанова 4850 № 200/5327/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 року справа №200/5327/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 200/5327/20-а (головуючий І інстанції Ушенко С.В., повний текст складено 10 липня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, - УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у м. Києві Руденка Юрія Олексійовича щодо винесення 20.05.2020 постанови у ВП № 61901387 про повернення виконавчого документу стягувану; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у м. Києві Руденка Юрія Олексійовича винесена 20.05.2020 ВП № 61901387 про повернення виконавчого документа стягувачу. В обґрунтування позову зазначив, що постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.05.2020 ВП № 61901387 виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що постанова прийнята з порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 200/5327/20-а позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.05.2020 ВП № 61901387 про повернення виконавчого документа стягувачу. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, де посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом зроблено хибний висновок щодо застосування положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки застосування положень цього Закону до боржника, правовий статус якого - юридична особа публічного права не передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України (а.с. 11-12). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №200/12004/19-а частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення гарантованої суми відшкодування коштів. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 43825 від 04 липня 2014 року в розмірі 193144,63 грн. Рішення набрало законної сили 07.04.2020 відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду (а.с. 13-18). На виконання рішення суду Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 200/12004/19-а від 12 грудня 2019 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» №43825 від 04 липня 2014 року в розмірі 193144,63 грн. (а.с. 19). За заявою позивача від 22.04.2020 року, постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.04.2020 ВП № 61901387 відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом №200/12004/19-а (а.с. 20-24). Постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.05.2020 ВП № 61901387 виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 25). В постанові зазначено, що у відповідності до ст.ст. 2, 4, 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наділений спеціальним статусом, яким встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно (кошти), будь-якого їх вилучення, накладення арешту чи іншого обтяження. Відповідно до інформації про виконавче провадження, наявної в матеріалах справи, згідно повідомлення ДПС України боржник має рахунки виключно в Національному банку України (а.с. 116). Згідно відповіді МВС України за боржником зареєстровано транспортні засоби (а.с. 113-115). Згідно законодавства Майно є державним та перебуває у господарському віданні (а.с. 27-30). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 1 частини 1статті 3 Закону «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно частини 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною 1статті 18 Закону № 1404 унормовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. За приписами ч. 1ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012). Згідно пунктів 1, 3, 10, 14, 18 частини 3 статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Статтею 56 Закону № 1404 визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач посилався на приписи ст.ст. 2, 4, 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Слід зазначити, що статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду, є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: зокрема, виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону. На майно, у тому числі кошти, Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову. Відповідно до ст. 37 ч. 1 п. 9 Закону «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану, якщо, зокрема, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Матеріали справи містять лист Національного Банку України від 18.06.2020 року № 55-0007/29237 про повернення без виконання платіжних доручень (а.с. 143). Як вірно зазначив суд першої інстанції, лист НБУ, на який посилається відповідач, складено майже на місяць пізніше (18.06.2020) після прийняття 20.05.2020 спірної у цій справі постанови і стосується платіжних вимог, не пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення, на виконання якого видано виконавчий лист від 16.04.2020 № 200/12004/19-а, отже НБУ не було відмовлено у списанні грошових коштів на користь стягувача в рамках виконавчого провадження ВП № 61901387. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що застосування положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до боржника, правовий статус якого - юридична особа публічного права не передбачено є помилковим, оскільки частиною другою ст. 2 цього Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності, до яких не відноситься Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 200/12004/19-а з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача стягнуто саме гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом. Виконавчий лист № 200/12004/19-а виданий Донецьким окружним адміністративним судом саме щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за банківським вкладом, що відповідає вимогам п. 1 частини 2 ст. 20 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, ним не направлялося до Національного Банку України платіжної вимоги в рамках виконавчого провадження ВП № 61901387, отже як вірно зазначено судом, і не вчинено всіх дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», задля належного виконання судового рішення. Відповідно статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу діяв всупереч порядку, встановленому чинним законодавством. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржувалося. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 200/5327/20-а - залишити без змін. Повний текст постанови складений 03 листопада 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України . Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць