Постанова Одеський апеляційний суд № 502/495/20

Номер провадження: 33/813/819/20 Номер справи місцевого суду: 502/495/20 Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М., при секретарі Фабіжевській Т.С., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №095068 від 21.03.2020р., ОСОБА_1 21 березня 2020 року о 21.30 год. в с. Приморське, район бази відпочинку «Вітерок», керував автомобілем «ВАЗ 21061» д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду та продування алкотесту «Драгер» на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України (а. с. 1). Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, також стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 гривень (а. с. 34-36). Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 44-47). Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року, мотивуючи тим, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови суду він отримав 09 червня 2020 року, тому не мав можливості оскаржити постанову суду протягом десяти днів протягом її винесення. Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно вимог ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відмітка у справі. З матеріалів справи вбачається, що копію постанови Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року ОСОБА_1 отримав 09 червня 2020 року, про що розписався в матеріалах справи (а. с. 41). Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропуску строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. В ст. 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів , показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Поліцейським на місці зупинки транспортного засобу проводиться огляд з використанням спеціальних технічних засобів, лише відносно осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №095068 від 21.03.2020р. (а. с. 1); 2)поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 6-7); 3)відеозаписом подій (а. с. 16). Протокол про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, однак може бути доказом у справі лише у разі відповідності вимогам ст. 256 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №095068 від 21.03.2020р., ОСОБА_1 21 березня 2020 року о 21.30 год. в с. Приморське, район бази відпочинку «Вітерок», керував автомобілем «ВАЗ 21061» д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду та продування алкотесту «Драгер» на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою, а його зміст повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол підписаний особою, яка його склала та двома свідками, ОСОБА_1 від підпису відмовився, про що зроблена відповідна відмітка. В зазначеному протоколі чітко викладено суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зазначено пункт Правил дорожнього руху України, який був порушений та норму КУпАП, якою встановлено адміністративна відповідальність. Таким чином, апеляційний суд в силу вимог ст. ст. 251-252 КУпАП визнає протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №095068 від 21.03.2020р. належним, допустимим та достовірним доказом по справі. Апеляційний суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги відносно того, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути належними та допустимими доказами по справі, з наступних підстав. Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , він 21 березня 2020 року о 21.10 год. знаходячись на вулиці біля бази відпочинку «Віла Ріва», котра розташована по вул. Морська, 2, побачив, що в його напрямку рухається автомобіль зеленого кольору марки «ВАЗ 21061» д/н НОМЕР_1 , котрий постійно змінював напрямок руху, рухався без ввімкнений фар, в зв`язку з чим, він прийняв рішення піти за ним для уникнення будь - яких подій. Доїхав до незабудованої бази, поблизу бази відпочинку «Ветерок» знімаючи на відео зазначену ситуацію. Підійшовши до водія, він відчув від нього запах алкоголю, не виразну мову, що було ознаками алкогольного сп`яніння, внаслідок чого, він подзвонив на лінію «102» та викликав працівників поліції. В присутності працівників поліції, йому стало відомо, що це був ОСОБА_1 та останній пояснив, що не може знайти водійське посвідчення. Також ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд в медичному закладі та подихати у алкотестер Драгер, на що він відмовився. В його присутності ОСОБА_1 було повідомлено про час та місце розгляду адміністративного протоколу за ст. 130 ч. 1 КУпАП, однак він відмовився давати пояснення та підписувати протокол (а. с. 6). Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , він 21 березня 2020 року був запрошений в якості понятого при складенні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , котрий керував автомобілем «ВАЗ 21061» д/н НОМЕР_1 не маючи при собі водійського посвідчення, котре, як він пояснив, не може знайти. Також від ОСОБА_1 відчувався різкий запах алкоголю, він постійно хитався, та мова була не виразною. Працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, а також на місці, за допомогою алкотестеру Драгер, на що він відмовився. Після складення протоколу ОСОБА_1 відмовився давати пояснення та підписувати протокол в його присутності (а. с. 7). Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того що, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є зацікавленими особами, а тому не можуть бути свідками в даній справі, оскільки перед складанням адміністративного протоколу побили та спричинили ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді перелому ноги та відносно яких в СВ Кілійського ВП перебуває кримінальне провадження по факту крадіжки документів та побиття, з огляду на наступне. Згідно пояснень ОСОБА_1 , 21 березня 2020 року приблизно о 23.00 год., перед приїздом працівників поліції та складанням відносно нього адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 били ОСОБА_1 руками та ногами, побиття відбувалось приблизно півгодини, після одного із ударів ОСОБА_3 він відчув гостру біль в нозі, після цього заломали йому руки та насильно поволокли до машини. На підтвердження вищевикладеного, ОСОБА_1 надав копію листка непрацездатності серії АДЦ №683267 та копію висновку ЛКК, згідно яких ОСОБА_1 з 23.03.2020р. перебуває на амбулаторному лікуванні у хірурга; самостійне його пересування обмежене; діагноз - перелом зовнішньої лодижки лівого гомілковостопного суглоба (а. с. 48-51). Однак, згідно дослідженого апеляційним судом відеозапису, наявного в матеріалах справи, вбачається що ОСОБА_1 на території незабудованої бази, направляючись до свого автомобіля «ВАЗ 21061» намагаючись переступити недобудований поріг - впав, при цьому пошкодив лодижку на лівій нозі (СD-диск а. с. 16). Також, ОСОБА_1 надав копію Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію Протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, копію Протоколу допиту потерпілого та копію Повідомлення про прийняття та реєстрацію заяви, згідно яких до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості відносно його заяви про те що невстановлена особа спричинила йому тілесні ушкодження та факту викрадення майна, з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 1 ст. 185 КК України (а. с. 53-57). Статтею 122 ч. 1 КК України встановлено кримінальну відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Згідно вимог ч. 1 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка). При цьому, ст. 17 КПК України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 побили ОСОБА_1 чи викрали його майно. Письмові пояснення свідків містять необхідні реквізити, підписані ними та не суперечать фактичним обставинам події, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, підстав вважати що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є зацікавленими особами відносно ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а тому апеляційний суд визнає їх належними, допустимими і достовірним доказами та приймає до уваги. Апеляційним судом також був досліджений наявний в матеріалах справи СD-диск із відеофіксацією подій, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .. Згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Драгер, поліцейський проінформував про порядок застосування спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 зазначив, що пройде тільки після того як пройдуть такий огляд свідки та працівники поліції, також було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 також відмовився. Крім того, з відеозапису, вбачається, що працівники поліції докладно та чітко роз`яснили ОСОБА_1 суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявність в нього конкретних ознак алкогольного сп`яніння, порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і на місці зупинки транспортного засобу, і в медичному закладі (СD-диск а. с. 16). З приводу тверджень апелянта про те, що наданий відеозапис не може вважатись законим здобутим доказом та не може бути належним доказом в справ, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Зазначений відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, приєднання поліцейським до матеріалів справи доказів є виконанням покладеного на нього обов`язку і не свідчить про недопустимість таких доказів. Зазначений відеозапис стосується ОСОБА_1 , дії якого там зафіксовані, та переданий до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, він зроблений з метою забезпечення доказів у справі відповідно до ст. 251 КУпАП. Обсяг запису відображає із достатньою повнотою стан водія, його поведінку та дотримання працівниками поліції вимог закону. Крім того, приєднання відеозапису до матеріалів справи зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №095068 від 21.03.2020р.. Доказів, що цей відеозапис сфальсифіковано чи на ньому відображено інші обставини, матеріали справи не містять. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Відеозапис наявний в матеріалах справи, є об`єктивним доказом по справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. При цьому, підтверджує обставини, викладенні в протоколі про адміністративне правопорушення, та обґрунтовано взятий судом до уваги. Доводи відносно того, що ОСОБА_1 взагалі не вживав спиртні напої, а наявні в нього ознаки нібито алкогольного сп`яніння, насправді є ознаками його побиття та він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 ставиться в провину адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР України, а саме за відмову на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що справа всупереч вимогам закону була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , також не можуть вважатися підставою для скасування постанови Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року та закриття провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Оскільки в даному випадку вказані доводи апелянта не мають суттєвого значення та не впливають на факт вчинення адміністративного правопорушення. Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи у суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. З матеріалів справи встановлено, що 27 березня 2020 року матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 передано до суду (а. с. 19). Судова повістка про виклик до суду на 22 квітня 2020 року, яка була направлена на поштову адресу ОСОБА_1 , зазначену ним під час складання адміністративного протоколу, повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній» (а. с. 21-22). 12 травня 2020 року в телефонному режимі повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи 15 травня 2020 року о 08.30 год. (а. с. 23). 14 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення судового засіданні по справі у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю (а. с. 24-26). 18 травня 2020 року ОСОБА_1 повторно в телефонному режимі повідомлено про розгляд справи на 29 травня 2020 року о 09.00 год. (а. с. 30). В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою СМС-повідомлень, із зазначенням його номерів телефону (а. с. 13). Отже, вбачається, що з метою забезпечення особистої участі ОСОБА_1 під час судового розгляду справи, у зв`язку із його неявкою, в тому числі з посилання на стан здоров`я, судом відкладались судові засідання, призначені на 22 квітня 2020 року та 15 травня 2020 року. Подані ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи вказують на те, що останній своєчасно сповіщався про місце і час розгляду справи, володів відповідною інформацією про стан справи. При цьому, матеріали справи не містять будь яких переконливих доказів які вказували, що ОСОБА_1 за станом здоров`я, протягом перебування справи в суді, не мав можливості готувати пояснення, подавати чи направляти до суду заперечення. Фактично подавались клопотання спрямовані на відкладення розгляду справи. Положеннями ч. 1 ст. 277 КУпАП визначено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідної категорії. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, серед яких своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розгляд справи у строки, передбачені ст. 277 КУпАП, з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого - своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (ст. 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті. Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 277 КУпАП визначено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи для забезпечення особистої участі ОСОБА_1 в судовому засіданні. Судом було використано всі доступні можливості для забезпечення права ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні. Подальше відкладення розгляду справи, яка має бути розглянута в п`ятнадцятиденний строк, порушуватиме завдання провадження у справах про адміністративне правопорушення та строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою. При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Таким чином, ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження судового рішення в суді апеляційної інстанції, особисто брав участь в судових засіданнях розгляду справи, надав свої пояснення, подавав клопотання, таким чином в повній мірі скористався правами передбаченими ст. 268 КУпАП. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Оскільки водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Кілійського районного суду Одеської області від 29 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький