Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/3409/19

Дата документу 02.11.2020 Справа № 332/3409/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 332/3409/19 Головуючий у 1 інстанції Сінєльнік Р.В. Провадження №22ц/807/2638/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Бєлки В.Ю. Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог Банк посилався на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, 26 грудня 2016 року підписав Заяву № б/н на підставі якої отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», викладеними на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою Банку. Пунктами 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору щомісячно в односторонньому порядку. Банк виконав взяті на себе зобов`язання та видав кредит. Відповідач порушує умови договору та не проводить в установлений термін оплату за кредитом, у зв`язку з чим, станом на 29 липня 2019 року загальна заборгованість за кредитом становить 85402,66 грн., яка складається з: 21615,70 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22955,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 755,16 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2460,36 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 36088,38 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 200 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина; 4042,98 грн. штраф (процентна складова). З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості у розмірі 85402,66 грн. та 1921 грн. судових витрат. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 грудня 2016 року станом на 29 липня 2019 року в розмірі 21615,70 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 480,25 грн. Рішення суду мотивовано тим, що в анкеті-заяві позичальника не зазначено розмір кредитного ліміту, який би відповідач бажав отримувати на картку. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодився відповідач при підписанні заяви на отримання кредиту, банком не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, з розміром процентної ставки, тобто, що між банком та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом, пені та штрафу. За таких обставин у банку відсутні підстави нараховувати проценти за користування кредитними коштами та застосовувати до відповідача штрафні санкції. Доводи позивача про те, що заборгованість за тілом кредиту складається з 21615,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 22955,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, судом відхилені як необґрунтовані, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за тілом кредиту на звітну дату становить саме 21615,70 грн. , з цього ж розрахунку не вбачається, що прострочена заборгованість за тілом кредиту у сумі 22955,60 грн. є саме складовою тіла кредиту, до того ж, заборгованість за тілом кредиту, яка на думку банку становить 44571,30 грн. ( 21615,70 грн. +22955,60 грн.) не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів, якими користувався відповідач. При цьому жодного належного доказу на підтвердження отримання відповідачем коштів у збільшеному розмірі позивач не надав. За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21615,70 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині незадоволених вимог, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просять скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2020 року в частині незадоволених вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, та зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та самостійно знайомитися з їх змінами на сайт ПриватБанку. На підставі зазначеної заяви Відповідачу 18 січня 2016 року відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , зі строком дії до 01/202 і на яку було встановлено кредитний ліміт. В подальшому вищезазначена картка пере випускалася на картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 01/22 року. Після отримання кредитних карт відповідач здійснив дії щодо проведення її активації. З виписки по руху коштів, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12 квітня 20125 року № 578/5, чітко вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково погашав наявну заборгованість. Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі також зазначено, що суми, які просить стягнути АТ КБ «ПриватБанк» належним чином обґрунтовані та підтверджені. Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що відповідач скористався сервісом «Миттєва розстрочка», що передбачено п. 1.1.1.129 Умов і Правил надання банківських послуг. Відповідно до розрахунку заборгованості, з графи «витрати клієнтом кредитних коштів», вбачається, що позичальник використав кредитних коштів на загальну суму 54432,80 грн. З графи «сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості» позичальник погасив кредитних коштів на загальну суму -18946,60 грн. Тобто позичальник фактично використав кредитних коштів більше, ніж здійснив погашення на 35486,20 грн. Отже, простягнена сума заборгованості за тілом кредиту складає 13870,50 грн. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк». Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло. В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 14 серпня 2020 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли пояснення, в яких зазначено, що суд першої інстанції помилково та безпідставно відмовив в задоволенні позову Банка в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту - 22955,60 грн. Зазначають, що банківська виписка має статус первинного документу, крім цього виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операції і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Як вбачається з виписки за договором/кредитними картками ОСОБА_1 , відповідач має заборгованість не тільки за кревним лімітом, але й за іншою кредитною послугою Банку «Миттєва розстрочка» і таких послуг було оформлено дві. Таким чином, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21615,70 грн. сторонами не оскаржується, а отже не переглядається колегією суддів. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 7). В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщенні на банківському сайті. Згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 грудня 2016 року, станом на 29 липня 2019 року загальна заборгованість за кредитом становить 85402,66 грн., яка складається з: 21615,70 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22955,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 755,16 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2460,36 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 36088,38 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 200 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина; 4042,98 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 5-6). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 8-42). Саме на підставі пунктів Умов та правил банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Банком було нараховано відображені у розрахунку проценти за користування кредитом, пеню та комісію. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Вбачається, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 26 грудня 2016 року відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 , крім того анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії і неустойки. Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та Тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карто «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» також не містить підпису відповідача (а.с. 8). З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами, можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, що регламентують правові засади договору приєднання. Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, колегія суддів констатує відсутність підстав для задоволення із заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення процентів, пені, штрафів. Щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 22955,60 грн. колегія суддів зазначає наступне. Так, відмовляючи у задоволенні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що з розрахунку заборгованості не вбачається, що прострочена заборгованість за тілом кредиту є складовою тілу кредиту, до того ж заборгованість за тілом кредиту не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів, якими користувався позичальник. АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі та поясненнях зазначає, що зазначений розмір заборгованості підтверджено випискою, яка має статус первинного документу. При цьому, доводи апеляційної скарги щодо правомірного зарахування банком платежів є безпідставними, оскільки при дослідженні розрахунку та виписки по картковому рахунку колегією суддів встановлено, що нарахування суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді. Так, з виписки вбачається, що позивачем на отримані ОСОБА_1 кошти нараховувались відсотки та комісія, списання яких відбувалось в автоматичному режимі. Так, 01 квітня 2018 року вбачається списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3.5 відсотка, нараховано 414,32 грн., 10 квітня 2020 року та 10 травня 2018 року була нарахована комісія за обслуговування (членський внесок), 01 червня 2018 року відбулося списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3.5 відсотка нараховано 569,66 грн., 01 липня 2018 року відбулось списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3.5 відсотка нараховано 649,30 грн. З 01 жовтня 2018 року у виписці відображено нарахування позичальнику з пені за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн. (а.с. 90-94). Таким чином, з виписки по кредитному рахунку прослідковуються нарахування, які не передбачені умовами договору. За встановлених обставин, зміст виписки із карткового рахунку позичальника із детальним описом фінансових операцій, підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми та автоматичне списання Банком суми простроченої заборгованості, а також списання нарахованих ним відсотків за користування кредитом і нарахованої суми неустойки, тоді як відомості про те, що позичальник визнавав такі умови, приймав та їх виконував зазначені матеріали не містять. З урахуванням відсутності іншого розрахунку заборгованості, який містив би вихідні дані щодо отриманих та внесених позичальником коштів на картковий рахунок, без нарахування відсотків, пені та комісії, відсутні правові підстави для стягнення з позичальника на користь банку вказаної в розрахунку суми заборгованості за простроченим тілом кредиту. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Банком заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в загальному розмірі 44571,30 грн. (21615,70 грн. - тіло кредиту + 22955,60 грн. - прострочене тіло кредиту). Разом з тим, в матеріалах справи міститься надана АТ КБ «ПриватБанк» довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , з якої вбачається, що максимальний кредитний ліміт відповідачу збільшувалось до розміру 15000 грн. (а.с. 161). Аналогічні відомості містяться також у виписці по картковому рахунку. Отже, в матеріалах справи відсутні також відомості на підтвердження збільшення відповідачу кредитного ліміту до розміру тіла кредиту, про стягнення якого заявлено у позові. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на те, що відповідач скористався послугою «Миттєва розстрочка», як то передбачено п. 1.1.1.129 Умов і правил надання банківських послуг, також не можуть бути прийняти колегією суддів, оскільки, як вже зазначалося, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомився з цими Умовами та правилами надання банківських послуг, та що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування процентів, передбачених цією послугою. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2020 року у цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 02 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: