Постанова 4809 № 392/1453/19

ПОСТАНОВА Іменем України 02 листопада 2020 року м. Кропивницький справа № 392/1453/19 провадження № 22-ц/4809/1340/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Мурашка С. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області (суддя Кавун Т. В.) від 23 червня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягувати з відповідача кошти на її утримання в розмірі 2000 грн щомісячно, з часу пред`явлення позову і до досягнення їх спільною дитиною трьох років. В обґрунтування позову покликається на те, що 12 січня 2017 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Відповідач, являючись фізично здоровим і працездатним, не надає їй матеріальної підтримки. Вона ж не може працювати, оскільки здійснює постійний догляд за дитиною до досягнення трирічного віку. Короткий зміст рішення суду Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дружини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 768,40 грн судового збору. Ухвалюючи рішення, суд виходив з тих обставин, що аліменти в розмірі 1000 грн на місяць на утримання дружини до досягнення малолітнім сином сторін трьох років є справедливими, з огляду на всі обставини цієї справи. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин, які мають значення для справи. На її думку, присуджений розмір аліментів є недостатнім. Позивачка звертає увагу апеляційного суду, що відповідач офіційно непрацюючий, але він періодично перетинає кордон України та перебуває там тривалий час, що свідчить, на її погляд, про наявність у нього доходів. Аліменти в розмірі 2000 грн є обґрунтованими та необхідними для неї. Вона вважає, що суд безпідставно взяв до уваги ту обставину, що вона є працюючою, адже це не має юридичного значення для цієї справи. Також вказує, що суд першої інстанції неправомірно здійснив перехід зі спрощеного в загальне позовне провадження. Позивачка просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю. Узагальнений зміст відзиву на апеляційну скаргу Представник відповідача - адвокат Тимченко С. В. у відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає справедливим і таким, що прийнято з урахуванням інтересів обох сторін. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Рух справи в апеляційному судді Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення її учасників. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень Цивільно-процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частинами 4 та 5 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 січня 2017 року та являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 також має дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка у справі зареєстрована та проживає разом з її дітьми: ОСОБА_5 , 2010 року народження, та ОСОБА_3 , 2017 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з 05 квітня 2019 року працює бухгалтером у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маловисківського району. Відповідно до рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2013 року (ЄУН 392/882/13-ц) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі ј частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального розміру встановленого законодавством, починаючи з 15 квітня 2013 року і до повноліття доньки. Судовим наказом (ЄУН 392/1452/19), виданим 23 жовтня 2019 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частки всіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Згідно ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Відповідно до частин 2 та 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Вказаними нормами законодавства визнається право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка - батька дитини на період до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, але за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. У суді першої інстанції відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що за двома судовими рішення, які вже набрали законної сили, він зобов`язаний сплачувати половину отримуваного заробітку на утримання двох дітей, а стягнення аліментів у будь-якому розмірі на утримання позивачки порушуватиме обмеження розміру утримання із заробітної плати, яке встановлене ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції відхилив такі доводи відповідача і визнав право позивачки на утримання від відповідача до досягнення їх малолітнім сином ОСОБА_3 трирічного віку. Відповідач погодився з рішенням суду. Отже, сторони у цій справі визнають право позивачки, за захистом якого вона звернулася до суду, спір між ними з цього питання відсутній. Позивачка оскаржує рішенням суд лише в частині розміру присуджених аліментів. Закон не обумовлює виникнення у дружини - матері дитини права на утримання від чоловіка - батька дитини її матеріальним станом. Однак, це не означає, що ця обставина ігнорується при визначенні розміру аліментів. Відповідно до положень частин 1, 2, 9 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Покладаючись на принцип справедливості у питанні визначення розміру аліментів, суд, з урахуванням всіх обставин справи, зобов`язаний досягти домірності між потребами одного з подружжя в утриманні та можливостями другого з них надавати його. Тобто, суд має враховувати інтереси і можливості обох сторін. Суд першої інстанції врахував встановлені ним обставини цієї справи, правильність встановлення яких не заперечується жодною із сторін у цій справі, а саме: ?відповідач є фізично здоровим і працездатним, але постійного і регулярного заробітку не має; на підставі судових рішень він зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання двох дітей сумароно у розмірі половиги свого доходу; ?відповідача проживає з двома дітьми; на утримання дітей їй присуджено аліменти, в тому числі з відповідача на утримання їх сина ОСОБА_3 ; вона працює бухгалтером; У цій справі позивачка просила стягнути аліменти не на утримання дітей, а виключно на своє утримання, тому суд обгрунтовано не взяв до уваги її аргумент про те, що вона зобов`язана утримувати дітей. Суд також обгрунтовано визнав, що позивачка утримує себе сама, але при цьому має право на утримання від чоловіка . За таких обставин суд присудив аліменти у справедливому розмірі, який на час вирішення спору становив майже половину прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували правильність висновків суду та не давали б підстави вважати, що визначений судом розмір аліментів явно не відповідає співвідношенню потреб позивачки в утриманні та можливостей відповідача його надавати. Місцевий суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. В апеляційній скарзі позивачка посилалася, зокрема, на порушення судом норм процесуального права, яке полягає, на її думку, у неправомірному переході від спрощеного до загального позовного провадження. Стаття 274 СК України не містить імперативної норми про розгляд справ про стягнення аліментів виключно у порядку спрощеного позовного провадження. Матеріали справи вказують на те, що суд дотримався встановленого ст. 277 ЦПК України вирішення цього питання, тому апеляційний суд відхиляє доводи позивачки з цього питання. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення визначені ч. 3 ст. 376 ЦПК України, але таких у цій справі апеляційний суд не встановив. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з нормами ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України. Головуючий О. Л. Карпенко Судді Л. М. Дьомич С. І. Мурашко