Постанова КЦС ВС № 378/339/18-ц

Постанова Іменем України 29 жовтня 2020 року місто Київ справа № 378/339/18-ц провадження № 61-1831св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року у складі судді Гуртовенко Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Мельника Я. С., Сліпченка О. І., ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (далі - ТОВ «Інтерагроінвест», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 18 липня 2012 року між ТОВ «Інтерагроінвест» та власником земельної ділянки, ОСОБА_1 , строком на 5 років, укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3224284400:02:002:0038, площею 2, 4869 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області і використовується ТОВ «Інтерагроінвест» за цільовим призначенням. Цей договір оренди земельної ділянки зареєстровано в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області 15 листопада 2012 року за № 322420004002941 та в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право (право оренди) від 11 серпня 2017 року № 21903976, строк якого закінчився 15 листопада 2017 року. Товариство вчасно виплачувало відповідачу оренду плату, у тому числі і за 2017 рік. 25 серпня 2017 року надійшла заява відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди землі. Право оренди за договором оренди від 18 липня 2012 року № 431 виникло з 15 листопада 2012 року. Відповідно до пункту 3.3. зазначеного договору оренди товариство мало першочергове право на поновлення договорів оренди на новий строк у порядку та на умовах, визначених законодавством. ТОВ «Інтерагроінвест», маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 15 вересня 2017 року за вих. № 1010-з направило лист-повідомлення з додатковою угодою ОСОБА_1 із пропозицією продовжити дію договору на умовах, визначених у направленій додатковій угоді, який вона отримала 26 вересня 2017 року. Листів-повідомлень від відповідача не надходило, як і звернень щодо повернення земельної ділянки, а тому товариство використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди земельної ділянки. Товариство добросовісно виконує свої обов`язки за укладеним договором оренди, заявило про намір поновити договірні відносини у порядку, встановленому в статті 33 Закону України «Про оренду землі», не отримало заперечення орендодавця щодо поновлення договірних відносин та надалі продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою. Позивач просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 18 липня 2012 року № 431, укладений між ТОВ «Інтерагроінвест» та ОСОБА_1 , кадастровий номер 3224284400:02:002:0038, площею 2, 4869 га. Стислий виклад заперечень відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, на обґрунтування заперечень зазначила, що строк дії договору оренди земельної ділянки сплинув 18 липня 2017 року. Повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом орендаря у строк до 18 червня 2017 року, тобто за один місяць до закінчення строку дії договору, вона не отримувала, а твердження позивача про дотримання положень закону щодо переважного права на оренду земельної ділянки, з посиланням на направлення на її адресу листа-повідомлення від 15 вересня 2017 року вих. № 1009-з із проектом додаткової угоди, є необґрунтованими та безпідставними. Натомість, у місячний строк після закінчення строку дії договору, вона надіслала на адресу позивача заяву про припинення договірних відносин, яку отримано 25 серпня 2017 року. Питання щодо припинення договірних відносин зі сторони товариства не виникало. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року у задоволенні позову ТОВ «Інтерагроінвест» відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що відповідач належну їй земельну ділянку бажає обробляти самостійно, договору оренди землі з іншою особою не укладала, повідомила письмово позивача про відсутність бажання продовжувати договірні відносини, відмовилася підписати додаткову угоду на продовження, закріпила межі своєї земельної ділянки в натурі на місцевості межовими знаками, що передані їй на зберігання, про що зробила повідомлення у пресі, та враховуючи те, що позивач повністю проігнорував ці факти, продовжує користуватися земельною ділянкою відповідача, вимоги позивача є безпідставними, оскільки ТОВ «Інтерагроінвест» порушує право відповідача мирно володіти своїм майном. Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Інтерагроінвест» залишено без задоволення.Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася відсутністю волевиявлення відповідача на продовження договірних відносин, так як запропонована позивачем додаткова угода до договору оренди земельної ділянки не підписана. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв`язку у січні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Інтерагроінвест» просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 помилково вважає, що строк дії договору оренди, укладений 18 липня 2012 року між ним та ТОВ «Інтерагроінвест», сплинув 18 липня 2017 року, оскільки згідно зі статями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а саме з 15 листопада 2012 року та діє до 15 листопада 2017 року, що не враховано судами першої та апеляційної інстанцій. Звернення щодо повернення земельної ділянки, неприйняття пропозиції орендаря чи заперечень від ОСОБА_1 не надходили протягом встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» строку, що дало підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди в силу мовчазної згоди. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ІV.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки. Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій Між ТОВ «Інтерагроінвест» та ОСОБА_1 18 липня 2012 року строком на 5 років укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 2, 4869 га, кадастровий номер 3224284400:02:002:0038, який зареєстрований в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київській області 15 листопада 2012 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за позивачем 11 серпня 2017 року, номер запису про інше речове право № 21903976. ТОВ «Інтерагроінвест» належним чином виконувало умови договору оренди, у тому числі щодо виплати орендної плати відповідачу. ОСОБА_1 повідомила ТОВ «Інтерагроінвест» про припинення договірних відносин, про що подала позивачу письмову заяву, яку отримано 25 серпня 2017 року. У відповідь на цю заяву позивачем 15 вересня 2017 року направлено відповідачу лист-повідомлення з пропозицією поновлення договірних відносин на нових умовах із проектом додаткової угоди, які направлено відповідачу поштою із зворотнім повідомленням. ТОВ «Інтерагроінвест» надалі продовжує користуватися земельною ділянкою відповідача, на якій засіяно культуру соняшника, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24 травня 2018 року. Перевірка проводилася відповідно до замовлення позивача про проведення обстеження орендованих земельних ділянок, у тому числі і ділянки, що належить відповідачу. 16 травня 2018 року позивачем замовлено розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), у тому числі й на ділянку відповідача без згоди на те останньої. У технічній документації міститься акт про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки ТОВ «Інтерагроінвест», яка належить відповідачу. ОСОБА_1 розмістила в районній газеті «Сільські обрії» оголошення про те, що 27-28 квітня 2018 року на території Гостромогильської сільської ради будуть проводитись роботи з винесення меж земельних ділянок в натурі, де зазначено також кадастровий номер належної їй земельної ділянки. Після цього складений та підписаний акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, відповідно до якого межі її земельної ділянки закріплено в натурі на місцевості межовими знаками, які передані відповідачу на зберігання. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина перша - п`ята статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33). Так, відповідно до частини першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другої - п`ятої цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Друга самостійна підстава для поновлення орендних відносин передбачена частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі». Згідно з частинами шостою, восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця із запереченням у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. А поновлення договору передбачає іншу ситуацію між сторонами договору, коли проти фактичного подальшого користування орендованою земельною ділянкою орендарем після закінчення строку дії договору не заперечує орендодавець, земля продовжує перебувати в користуванні орендаря та сторони уклали додаткову угоду про подальші орендні відносини, яка укладається на той же строк і на тих же самих умовах. У зв`язку з цими відмінностями у застосуванні положень частин другої - п`ятої та положення частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх - частини другої - п`ятої) або ті самі (частина шоста) та строк, у який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати орендні відносини (в місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки - частини другої - п`ятої) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина шоста). Зміна умов договору у будь-якій частині виключає продовження договору з підстав, передбачених частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі». Частиною 4 цієї норми також врегульовано, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. З огляду на наведений аналіз правових норм, якими врегульовані відносини оренди землі, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що, пропонуючи орендодавцю ОСОБА_1 укласти договір на нових умовах, ТОВ «Інтерагроінвест» повинно було дотриматись процедури, визначеної положеннями частин другої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Згідно із положеннями, викладеними у абзаці 1 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Тому, якщо одна із сторін договору не має наміру досягнути домовленості щодо змін щодо істотних умов договору, переважне право припиняється як це унормовано частиною четвертою статті 33 спеціального Закону. Отже, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін, обумовлені ним. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 312/344/17 (провадження № 61-41452св18), від 16 січня 2019 року у справі № 312/337/17 (провадження № 61-44899св18), від 23 січня 2019 року у справі № 312/265/17 (провадження № 61-43640св18), від 06 березня 2019 року у справі № 312/333/17 (провадження № 61-41192св18), від 06 березня 2019 року у справі № 312/246/17 (провадження № 61-43639св18). Таким чином, у цій справі право ТОВ «Інтерагроінвест» на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 припинилося у зв`язку зі спливом строку дії договору та у зв`язку з відсутністю домовленості про його продовження на змінених умовах (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»). При цьому, не мають значення для розгляду цієї справи доводи заявника про переважене право на укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки орендодавець, завчасно, до закінчення строку дії договору оренди землі, повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі, а тому відсутні підстави для задоволення позову ТОВ «Інтерагроінвест». Незгода орендодавця на поновлення договору оренди землі відповідно до вимог частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим договору оренди землі, оскільки переважне право користування земельною ділянкою належить її власнику. Суди врахували, що відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору. Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що право орендаря, яке передбачено частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» і може підлягати захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, не порушено, а отже, заявлений позов задоволенню не підлягає як правильно встановили суди. Касаційна скарга не містить посилань на помилкову/неправильну оцінку судами доказів, порушення правил щодо належності і допустимості доказів у контексті наведених вище роз`яснень, а тому відсутні підстави вважати, що висновки судів про доведеність позову є помилковими. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що, розглядаючи зазначений позов, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» залишити без задоволення. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний А. С. Олійник В. В. Яремко