Ухвала КАС ВС № 320/5561/19

УХВАЛА 02 листопада 2020 року м. Київ справа № 320/5561/19 адміністративне провадження № К/9901/27170/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О., суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 320/5561/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Україна» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, установив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Україна» (далі - ТОВ «Агрікор Україна») звернулося до суду з позовом про: визнання протиправним і скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про включення ТОВ «Агрікор Україна» до переліку ризикових платників податків та зобов`язати її виключити ТОВ «Агрікор Україна» з цього переліку; визнання протиправним та скасування рішення комісії ДПС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10 вересня 2019 року № 1273642/38108385 щодо нереєстрації податкової накладної № 4 від 15 травня 2019 року на суму 35004,70 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ «Агрікор Україна»; зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 15 травня 2019 року, подану ТОВ «Агрікор Україна», датою її фактичного надходження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Київські області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про включення ТОВ «Агрікор Україна» до переліку ризикових платників податків, а також зобов`язання комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації виключити ТОВ «Агрікор Україна» з Переліку ризикових платників податків. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «Агрікор Україна» відмовлено. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року залишено без змін. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четвертої статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області про включення позивача до переліку ризикових платників податків та зобов`язання виключити його з цього переліку; визнання протиправним та скасування рішення ДПС в Київській області щодо нереєстрації податкової накладної № 4 від 15 травня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання зареєструвати зазначену податкову накладну датою її фактичного надходження. Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності. Та обставина, що зазначена справа була розглянута судом першої інстанції у порядку загального позовного провадження, не змінює її характер, як справи незначної складності. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для держави та для формування єдиної правозастосовчої практики. Аналіз доводів касаційної скарги, в сукупності з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою, не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та такі обставини не убачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Крім того, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Отже, оскільки оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, а тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 320/5561/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Україна» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко