Ухвала КАС ВС № 140/4930/20

УХВАЛА 02 листопада 2020 року м. Київ справа № 140/4930/20 адміністративне провадження № К/9901/26757/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Яковенка М. М., Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 140/4930/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, задоволено позовні вимоги. Визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10119-55 від 30 вересня 2019 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 840,80 грн. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Волинській області 16 жовтня 2020 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за названою касаційною скаргою, Суд виходить з наступного. Керуючись ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що відкриваючи провадження у справі № 140/4930/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування вимоги від 30 вересня 2019 року № Ф-10119-55 про сплату 18276,72 грн. боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Волинський окружний адміністративний суд відніс цю справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII. Згідно з ч. 1 ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України. Так, ст. 328 КАС України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках. В свою чергу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За визначенням п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту 10 названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у цій справі, суб`єктний склад її учасників, а також враховуючи на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Суд дійшов висновку, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі про визнання протиправним та скасування рішення, не підлягає касаційному оскарженню. В той же час, як слідує зі змісту поданої касаційної скарги у цій справі відповідач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається положення п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд вважає, що посилання скаржника на положення п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України є безпідставним, оскільки належного обґрунтування, яке б свідчило про наявність випадків, що виключають можливість застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України Головним управлінням ДПС у Волинській області у поданій ним скарзі не наведено. Випадків, які б виключали можливість застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судом касаційної інстанції також не встановлено. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням того, що передбачені п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності не встановлені, умотивованих доводів, які б вказували на віднесення даної справи до категорії справ незначної складності помилково, скаржник не наводить, відтак Суд доходить висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі. На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 248, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 140/4930/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов