Ухвала КАС ВС № 805/3095/17-а

УХВАЛА 02 листопада 2020 року м. Київ справа № 805/3095/17-а адміністративне провадження № К/9901/24395/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №805/3095/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - у с т а н о в и в : Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №805/3095/17-а. Одночасно Офісом великих платників податків ДПС було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивовано відсутністю коштів на сплату судового збору. Зазначено, що ним вчинялися дії щодо своєчасної сплати судового збору, однак, станом на 10 лютого 2020 року сплата коштів не відбулась. Отже, на переконання відповідача, ним було вжито всі необхідні заходи щодо своєчасної сплати судового збору за подачу касаційної скарги, проте, через обставини, які не залежать від волі відповідача та знаходяться поза межами його контролю (зупинення операцій з бюджетними коштами) судовий збір не був сплачений своєчасно, що свідчить про поважність причин пропуску строку та наявність підстав для його поновлення. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, Верховний Суд ухвалою від 01 жовтня 2020 року визнав їх неповажними та запропоновав скаржнику у десятиденний строк надати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження. На виконання вимог цієї ухвали, від Офісу великих платників податків ДПС 19 жовтня 2020 року надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків на касаційне оскарження. Клопотання про поновлення строку вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу ним подано до суду в належний строк, проте у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, касаційну скаргу було повернуто. Разом з тим, після отримання додаткового фінансування, судовий збір було сплачено та повторно направлено до суду касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного суду було повернуто з причин не визнання підстав передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства. Отже, фактично зазначені скаржником підстави для поновлення строку є аналогічними тим, які вже Суд оцінив і визнав неповажними ухвалою про залишення касаційної скарги без руху. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Щодо доводів скаржника про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме про реорганізацію податкового органу та внутрішній перерозподіл справ, колегія суддів визнає їх неповажними, оскільки неналежна організація процесу із оскарження судових рішень боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових труднощів, які склалися в нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у тому числі й щодо сплати судового збору. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, якщо вона не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти в можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року). В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов`язаний указати обґрунтовані та об`єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення. Пунктом четвертим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №805/3095/17-а необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в : Відмовити в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДПС про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №805/3095/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко