Постанова 4857 № 460/2813/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2813/20 пров. № А/857/9496/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Нор У.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Рівне 06 липня 2020 року, повне судове рішення складено 06 липня 2020 року, у справі №460/2813/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В: 10.04.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови визнати стаж роботи в РІ МАУП в період з 11.12.2007 по 01.04.2010 страховим і зарахувати до загального страхового стажу, зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати період з 11.12.2007 по 01.04.2010 в страховий стаж, перерахувати розмір пенсії з дня призначення такої. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця - Рівненський інститут «Міжрегіональної Академії управління персоналом», який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Суд першої інстанції зазначив, що фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи у Рівненському інституті «Міжрегіональної Академії управління персоналом», що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту. При цьому, суд першої інстанції врахував, що зарахування спірних періодів роботи позивача призведе до збільшення його страхового стажу та є підставою для перерахунку пенсії, оскільки право на перерахунок пенсії безпосередньо виникає при зміні тривалості стажу роботи. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що періоди роботи можуть бути зарахованими до страхового стажу лише після сплати страхових внесків, що визначені статтею 24 Закону №1058. Скаржник вказує, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 11.12.2007 по 01.04.2010 відсутні відомості про сплату за позивача страхових внесків, тому і підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу немає. Вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що страхувальнику ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» відповідач надіслав лист від 04.12.2019 №24348/06 з проханням погодити питання проведення перевірки відомостей за період із грудня 2007 року по квітень 2010 року на позивача як застраховану особу і, в разі необхідності, подати корегувальні відомості. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що вважає аргументи скаржника документально не підтвердженими та безпідставними. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 10.10.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, тривалість страхового стажу - 34 роки 2 місяці 25 днів. 27.11.2019 ОСОБА_1 звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зарахування періоду роботи у Рівненському інституті Міжрегіональної Академії управління персоналом з 11.12.2007 по 01.04.2010 в страховий стаж та перерахунку розміру пенсії з дня призначення. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.01.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював з 11.12.2007 по 10.01.2012 у Рівненському інституті Міжрегіональної Академії управління персоналом. У реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, за періоди з 01.04.2010 по 31.07.2011 та з 01.09.2011 по 31.01.2012 наявні відомості про сплату за ОСОБА_1 страхових внесків страхувальником Рівненський інститут ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (ЄДРПОУ 25322727), відповідно, вказані періоди зараховано до страхового стажу для обчислення пенсії. Вказано, що ОСОБА_1 вправі вимагати від страхувальника сплати страхових внесків у судовому порядку. Крім того, повідомлено, що страхувальнику ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» направлено листа від 04.12.2019 №24348/06 з проханням погодження проведення перевірки відомостей щодо роботи ОСОБА_1 за період із грудня 2007 року по квітень 2010 року, і, в разі необхідності, подання коригуючих відомостей, однак відповідь не надходила. Вважаючи, такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу протиправними, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до положень статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. За змістом статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, зарахування страхового стажу провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем подальшого пенсійного забезпечення за рахунок системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат. Обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 31 жовтня 2019 року (справа № 235/7373/16) та від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17). Згідно з записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с.8-9): 11.12.2007 ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Рівненський інститут «Міжрегіональної Академії управління персоналом» на посаду завідувача господарством (наказ №71/12-2К від 11.12.2007); 01.09.2009 переведений на посаду завідувача господарської частини (наказ №35/08-17К від 31.08.2009); 01.06.2010 переведений на посаду заступника директора з адміністративно-господарських питань (наказ №70/1-К від 01.06.2010); 01.07.2010 переведений на посаду виконуючого обов`язки директора Рівненського інституту МАУП (наказ №93-п від 01.07.2010); 10.01.2012 звільнений у зв`язку зі скороченням штату (наказ №2-п від 10.01.2012). Скаржник вказує, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація про сплату за позивача страхових внесків лиш у період з 01.04.2010 по 31.07.2011 та з 01.09.2011 по 31.01.2012, які і зараховані до страхового стажу для обчислення пенсії, а інформація про сплату страхових внесків у період з 11.12.2007 по 01.04.2010 відсутня. З метою з`ясування обставин щодо сплати страхових внесків за період роботи позивача з 11.12.2007 по 10.01.2012 у Рівненському інституті «Міжрегіональної Академії управління персоналом» на виконання ухвали суду першої інстанції 29.04.2020 Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» надало лист від 27.04.2020 №1026 у якому зазначено, що Рівненський інститут «Міжрегіональної Академії управління персоналом» ліквідовано відповідно до наказу ректора Академії від 31.08.2011 № 113-о, однак відповідні документи по завершенню ліквідаційних процедур передані не були, а тому Академія не має змоги надати запитувані документи: докази щодо стажу роботи ОСОБА_1 , письмову інформацію з доданням доказів у підтвердження щодо сплати внесків до Пенсійного фонду за ОСОБА_1 за період з грудня 2007 року по квітень 2010 року. Суд апеляційної інстанції зауважує, що не сплата за позивача страхових внесків, на що покликається й скаржник, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Несплата страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача. Оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, невиконання (неналежне виконання) страхувальником вказаного обов`язку не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду роботи з з 11.12.2007 по 01.04.2010. При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що зарахування спірних періодів роботи позивача призведе до збільшення страхового стажу та є підставою для перерахунку пенсії, оскільки право на перерахунок пенсії безпосередньо виникає при зміні тривалості стажу роботи. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови відповідача у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі №460/2813/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич