Постанова 4851 № 520/3385/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 р. Справа № 520/3385/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 (суддя Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 20.07.20) по справі № 520/3385/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності, про яке позивача повідомлено листом (вих. № 39.0/39.1-057/52-20 від 20.01.2020 р.); - зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про потужність, зазначену у заявах від 16.01.2020 до Державного реєстру потужностей операторів ринку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 відмовлено у задоволенні позову. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про помилковість застосування судом до даних правовідносин ч. 1 ст. 41 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", ч. 4 ст. 4 Житлового кодексу України, п. 4.4 Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі, затвердженого Рішенням Харківської міської Ради від 06.07.2011 р. № 336/11. Також зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що житловий будинок не є потужністю за змістом п.69 ч.1 ст.1 ЗУ "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Стверджує, що приписом п. 51 ч. 1 ст. 69 Закону суб`єктам господарювання надано право здійснення реалізації харчових продуктів у будь-якій споруді, приміщенні та у будівлі, незалежно від того - у житловій квартири, будинку, нежитловому чи іншому приміщення здійснюється реалізація харчових продуктів. У зв`язку з наведеним вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11-12). 16.01.2020 позивач звернулася до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області з заявою про державну реєстрацію потужності, в якій зокрема, зазначила адресу потужності оператора ринку: АДРЕСА_1 (а.с. 14-15). Також 16.01.2020 позивачем в якості додатку до заяви про державну реєстрацію потужності (відповідно до вимог ч. 3 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів") подано до відповідача додаткову заяву, в якій зазначено: - ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: НОМЕР_1 ; - місцезнаходження оператора ринку: АДРЕСА_1 ; - місце проживання оператора ринку: АДРЕСА_1 ; - назва (опис) потужності: потужність є ізольованою окремо розташованою квартирою приватної форми власності у багатоквартирному будинку, яку розташовано окремо від інших квартир, будинків, споруд та приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Потужність є приміщенням, яке використовується для обігу харчових продуктів та буде використовуватись виключно для реалізації харчових продуктів, а саме: виключно для укладення угод, договорів господарських зобов`язань та інших правочинів з метою здійснення обігу харчових продуктів. На цій потужності не буде здійснюватись жодне виробництво, змішування, обробка, переробка, наповнення, пакування, транспортування та зберігання харчових продуктів. Перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати: усі харчові продукти, окрім тих, на які потрібно отримання експлуатаційного дозволу. - адреса потужності: АДРЕСА_1 ; - вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеного Господарським кодексом України: за встановленою ч.3 ст. 55 Господарського кодексу України класифікацією суб`єктів господарювання ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом мікропідприємництва (а.с. 16-19). Рішенням Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові, оформленим листом № № 39.0/39.1-057/52-20 від 20.01.2020, відмовлено у державній реєстрації потужності за заявою позивача з посиланням на положення ч. 3 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та Порядок проведення держаної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства агропродовольчої політики та продовольства від 10.02.2016 № 39 (а.с. 21-22). Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернулася до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію, а саме не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу, який не є потужністю в розумінні Закону. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї врегульовані Законом України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (далі - Закон № 771/97-ВР). Відповідно до п. 69 ст. 1 Закону № 771/97-ВР потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів. Загальні засади державної реєстрації потужностей визначені статтею 25 Закону № 771/97-ВР. Так, згідно ч.ч. 1, 3-6 вищевказаної статті Закону державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу. Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов`язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб`єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва). Заява про державну реєстрацію потужності засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи та реєструється територіальним органом компетентного органу в день її надходження. Підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов`язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави. Рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається протягом 10 календарних днів після отримання відповідної заяви оператора ринку. Копія рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації надається (надсилається) оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону № 771/97-ВР центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, затверджує порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.02.2016 № 39 затверджено Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам (далі - Порядок № 39) . Відповідно до п.п. 1.6, 2.1 вказаного Порядку державній реєстрації підлягає кожна окрема потужність оператора ринку. Для державної реєстрації потужності оператор ринку подає територіальному органу компетентного органу за адресою потужності заяву за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Згідно п.3.1 Порядку № 39 державна реєстрація потужності здійснюється територіальним органом компетентного органу протягом 15 робочих днів після отримання заяви оператора ринку про таку реєстрацію. Про державну реєстрацію потужності та її особистий реєстраційний номер територіальний орган компетентного органу повідомляє оператора ринку протягом 5 робочих днів після прийняття рішення про державну реєстрацію. Якщо державна реєстрація потужності не закінчена протягом строку, визначеного у пункті 3.1 цього розділу, територіальний орган компетентного органу надає заявнику письмове обґрунтування причин відмови у реєстрації або продовження строку проведення реєстрації, який не може бути продовжений більше ніж на 15 робочих днів. Не допускається продовження строку реєстрації за наявності підстав для відмови у реєстрації потужності (п.3.4 Порядку № 39). Згідно з п.п. 3.8, 3.9 Порядку № 39 рішення про відмову у державній реєстрації потужності повинно бути прийнято не пізніше 15 робочих днів після отримання територіальним органом компетентного органу заяви про державну реєстрацію потужності. Повідомлення про відмову у державній реєстрації потужності із зазначенням чітких підстав такої відмови надсилається заявнику не пізніше 15 робочих днів після отримання територіальним органом компетентного органу заяви про державну реєстрацію потужності. У п. 4.2 Порядку № 39 передбачено, що внесення до Реєстру інформації, вказаної у пункті 3.5 розділу ІІІ цього Порядку, здійснюється компетентним органом протягом 5 робочих днів з дати прийняття рішення про державну реєстрацію потужності. З огляду на наведені норми вбачається, що порядок державної реєстрації потужностей являє собою внесення інформації про певну потужність до Державного реєстру потужностей, яке здійснюється за поданою оператором ринку заявою до компетентного органу за місцем знаходженням потужності. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, позивачем у поданій заяві від 16.01.2020 та додатковій заяві від 16.01.2020 зазначено адресу свого місця проживання у квартирі, що розташована у житловому будинку, як назву (опис) потужності. Однак, колегія суддів зазначає, що житловий будинок за своїм призначенням не може відповідати змісту поняття потужності, обов`язковою ознакою якого є виробництво та/ або обіг об`єктів санітарних заходів, якими є харчові продукти. Крім того, адреса потужності повинна відповідати пунктам 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.41 Закону № 771/97-ВР, а саме: бути спланованим, сконструйованим та розміщеним для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів; мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати; забезпечуватися належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів; підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2020 по справі № 520/1670/19, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Так, житловий будинок не може за своїм призначенням та характеристиками відповідати гігієнічним вимогам до потужностей, що передбачені п.п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 41 Закону № 771/97-ВР. При цьому, позивач просить здійснити фактично дії щодо надання дозволу здійснювати господарську діяльність з реалізації\зберігання харчових продуктів у квартирі, яка не переведена у нежитловий фонд. Відповідно ч. 4 ст. 4 Житлового кодексу Української PCP до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Згідно п. 4.4. Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі, затвердженого Рішенням Харківської міської Ради від 06.07.2011 р. № 336/11, Управління містобудування та архітектури у 10-ти денний термін направляє запити щодо можливості переведення жилого будинку чи жилих приміщень в нежилі для розміщення в них об`єктів невиробничої сфери до органів державного санітарного та пожежного нагляду, Департаменту житлового господарства, адміністрації відповідного району та управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (у разі віднесення будинку до пам`ятки архітектури). Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем до Головного управління Держпродспоживслужби Харківської області, як правонаступника органів санітарного нагляду, відповідного запиту та його розгляду. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: в ній не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу, який не є потужністю в розумінні Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 по справі № 520/3385/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 02.11.20.