Постанова 4850 № 200/2769/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 року справа №200/2769/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Гайдара А.В., Міронової Г.М., секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л. за участю: представника позивача - Мороз О.В., діючого згідно ордеру серії ВВ № 1006604 від 06.10.2020 року представника відповідача - Помалюк І.В., діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/2769/20-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (далі - ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУДПС у Донецькій області, відповідач), в якому, просило визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - № 0001540512 від 26.02.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 976593 грн., а також нарахування штрафних санкцій в сумі 244148,25 грн.; - № 0001550512 від 26.02.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 878934 грн., а також нарахування штрафних санкцій в сумі 219733,50 грн.; - № 0003823307 від 25.02.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 192898,71 грн., а також нарахування штрафних санкцій в сумі 136710,48 грн. та пені в сумі 26467,30 грн.; - № 0003833307 від 25.02.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується податковими агентами на суму 2959301,65 грн. а також нарахування штрафних санкцій в сумі 2034726,64 грн. та пені в сумі 444619,70 грн. (т. 1 а.с. 2-21). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року позов задоволений: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 26 лютого 2020 року № 0001540512; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 26 лютого 2020 року № 0001550512. - визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 25 лютого 2020 року № 0003823307; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 25 лютого 2020 року № 0003833307 (т. 11 а.с. 3-12). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, ненадання вірної оцінки обставинам справи (т. 11 а.с. 15-27). Посилався на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується актом перевірки. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, судове рішеня - без змін (т. 11 а.с. 39-43). Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» є юридичною особою, ідентифікаційний код 39535218, місцезнаходження: 84306, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 1-а; основний вид економічної діяльності - 46.34: оптова торгівля напоями. В період, за який проводилася перевірка, товариство зареєстровано платником податку на додану вартість. З 21 вересня 2019 року по 21 жовтня 2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 року по 30.06.2019 року, за результатами якої складений акт від 11.11.2019 року № 191/05-99-05-12-39535218 (т. 1 а.с. 38-150). 25.11.2019 року позивачем відповідачу надіслано заперечення № 210 на акт перевірки (т. 2 а.с. 56-85). Листом від 04.12.2019 року № 30421/10/05-99-05-12 відповідачем розглянуто заперечення на акт перевірки (т. 2 а.с. 86-89). 23 грудня 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20,1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, з метою підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду заперечень на акт перевірки (вх. № 36287/10 від 25.11.2019 року) прийнято наказ № 995 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» з питань, що є предметом оскарження за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019 (т. 2 а.с. 90). В період з 8 січня 2020 року по 20 січня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області проведена документальної позапланова виїзна перевірка позивача з метою підготовки та прийняття обгрунтованого рішення за результатами розгляду заперечень № 210 від 25.11.2019 року до акту перевірки від 11.11.2019 року № 191/05-99-05-12-39535218 з питань, що є предметом оскарження за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, за результатами якої 3 лютого 2020 року в складений акт № 148/05-99-05-12-39535218, яким встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «ТД ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» (т. 2 а.с. 92-147). Податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» пункту 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, розділу ІІ, пункту 134.1 статті 134, розділу ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.3 розд. ІІІ П(С)БО №1, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за 336/22868, ч. 2 ст. 3 розд. І, ч. 1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до: заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток всього на суму 11832916 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 4882967 грн., за 2018 рік у сумі 6949949 грн. в результаті чого занижено значення рядка 06 «Податок на прибуток» декларації з податку на прибуток на загальну суму 878934 грн., в тому числі в тому числі за 2017 рік у сумі 878934 грн. завищення суми податкового кредиту по операціям з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» на загальну суму 976593 грн., в тому числі: за березень 2017 року на суму 35650 грн., за квітень 2017 року на суму 44700 грн., за травень 2017 року на суму 157500 грн., за червень 2017 року на суму 156760 грн., за липень 2017 року на суму 169693 грн., за серпень 2017 року на суму 175920 грн., за вересень 2017 року на суму 110760 грн., за жовтень 2017 року на суму 125610 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 976 593 грн, в тому числі: за березень 2017 року на суму 35650 грн., за квітень 2017 року на суму 44700 грн., за травень 2017 року на суму 157500 грн., за червень 2017 року на суму 156760 грн., за липень 2017 року на суму 169693 грн., за серпень 2017 року на суму 175920 грн., за вересень 2017 року на суму 110760 грн., за жовтень 2017 року на суму 125610 грн. Також, актом встановлено, що в порушення пункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, абз.2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.5 пункту 168.1 пункту 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не утриманий податок на доходи фізичних осіб з наданого працівникам підприємства, згідно додатку до акту, доходу у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) (у формі талонів на пальне) для заправки власних автомобілів, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 2822879,66 грн., у т.ч. за січень 2018 року у сумі 159266,62 грн., за лютий 2018 року у сумі 147621,22 грн., за березень 2018 року у сумі 148224,26 грн., за квітень 2018 року у сумі 159295,71 грн., за травень 2018 року у сумі 162875,06 грн., за червень 2018 року у сумі 164360,24 грн., за липень 2018 року у сумі 194697,03 грн., за серпень 2018 року у сумі 176697,03 грн., за вересень 2018 року у сумі 176786,94 грн., за жовтень 2018 року у сумі 200539,55 грн., за листопад 2018 року у сумі 180050,88 грн., за грудень 2018 року у сумі 165863,86 грн., за січень 2019 року у сумі 127619,76 грн., за лютий 2019 року у сумі 108789,11 грн., за березень 2019 року у сумі 121870,81 грн., за квітень 2019 року у сумі 138580,95 грн., за травень 2019 року у сумі 154479,24 грн., за червень 2019 року у сумі 135284,12 грн.; не утриманий військовий збір з наданого працівникам підприємства, згідно додатку до акту № 7, доходу у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) (у формі талонів на пальне) для заправки власних автомобілів, в результаті чого донараховано військового збору у загальній сумі 192898,71 грн., у т.ч.: за січень 2018 року у сумі 10883,33 грн., за лютий 2018 року у сумі 10087,55 грн., за березень 2018 року у сумі 10128,76 грн., за квітень 2018 року у сумі 10885,32 грн., за травень 2018 року у сумі 11129,91 грн., за червень 2018 року у сумі 11231,40 грн., за липень 2018 року у сумі 13304,43 грн., за серпень 2018 року у сумі 12072,86 грн., за вересень 2018 року у сумі 12080,56 грн., за жовтень 2018 року у сумі 13703,67 грн., за листопад 2018 року у сумі 12303,60 грн., за грудень 2018 року у сумі 11334,14 грн., за січень 2019 року у сумі 8720,77 грн., за лютий 2019 року у сумі 7434,00 грн., за березень 2019 року у сумі 8327,92 грн., за квітень 2019 року у сумі 9469,79 грн., за травень 2019 року у сумі 10556,19 грн., за червень 2019 року у сумі 9244,51 грн. Крім того, ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» за 1 квартал 2017 року за підсумками фінансово-господарської діяльності мав чистий фінансовий результат «ЗБИТОК» в розмірі 2456 тис. грн., що не дає можливості здійснювати нарахування та виплату дивідендів учаснику ОСОБА_1 . Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 «а» статті 171, пункту 176.2 «а» статті 176 Податкового кодексу України, а саме не у повному обсязі утриманий та сплачений податок на доходи фізичних осіб з суми доходу, виплаченого фізичній особі засновнику підприємства ОСОБА_1 , в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за травень 2017 року у сумі 136422 грн. 12 лютого 2020 року позивачем до фіскального органу подано заперечення на акт перевірки від 3 лютого 2020 року №148/05-99-05-12-39535218 (т. 2 а.с. 217-226). 21 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області надано відповідь на вказані заперечення до акту перевірки (т. 2 а.с. 227-245). На підставі висновків акту перевірки від 3 лютого 2020 року №148/05-99-05-12-39535218 ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 25 лютого 2020 року № 0003823307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 356076,49 грн. (т. 1 а.с. 26); - від 25 лютого 2020 року № 0003833307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, пені на загальну суму 5438647,99 грн. (т. 1 а.с. 28); - від 26 лютого 2020 року № 0001540512, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем ПДВ, на суму 976593 грн. та накладено штраф у розмірі 244148,25 грн. (т. 1 а.с. 22); - від 26 лютого 2020 року № 0001550512, яким ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток, на суму 878934,00 грн. та накладено штраф у розмірі 219733,50 грн. (т. 1 а.с. 24). 3 січня 2017 року між ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» (покупець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» (продавець) укладено договір постачання пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу № ДГ-0000034 (т. 2 а.с. 246-248). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, в порядку і на умовах, визначених договором, продавець зобов`язується передати кількість пального шляхом передачі бланків-дозволів встановленого зразка (товару) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти пальне і сплатити за нього грошову суму. Згідно п.1.5 договору передача бланків та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому-передачі та ін.). На виконання умов вказаного договору ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» складено видаткові накладні: № 181 від 15.03.2017 року, №627 від 26.04.2017 року, № 707 від 04.05.2017 року, № 836 від 16.05.2017 року, № 917 від 22.05.2017 року, № 1101 від 06.06.2017 року, № 1233 від 15.06.2017 року, № 1365 від 26.06.2017 року № 1572 від 10.07.2017 року, № 1698 від 18.07.2017 року, № 1813 від 26.07.2017 року, № 1962 від 26.07.2017 року, № 2049 від 10.08.2017 року, № 2050 від 10.08.2017 року, № 2227 від 22.08.2017 року, № 2228 від 22.08.2017 року, № 2492 від 12.09.2017 року, № 2642 від 21.09.2017 року, № 2861 від 03.10.2017 року, № 3009 від 11.10.2017 року (т. 3 а.с.13, 18, 23, 28, 35, 36, 41, 45, 52, 53, 58, 63, 68,73,78,83,88,93,98,102). Розрахунок за поставлені товари за договором поставки підтверджується платіжними дорученнями: № 908 від 14.03.2017 року; № 1483 від 26.04.2017 року; № 1556 від 04.05.2017 року; № 1730 від 15.05.2017 року; № 1806 від 19.05.2017 року; № 2044 від 06.06.2017року; № 2233 від 15.06.2017 року; № 2417 від 26.06.2017 року; № 2615 від 10.07.2017 року; № 2792 від 18.07.2017 року; № 2894 від 26.07.2017 року; № 3138 від 08.08.2017 року; № 3174 від 10.08.2017 року; № 3357 від 21.08.2017 року; № 3659 від 11.09.2017 року; № 3869 від 21.09.2017 року; № 4021 від 02.10.2017 року; № 4206 від 11.10.2017 року (т. 3 а.с. 10, 15, 20, 25, 30, 38, 42, 47, 55, 60, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 95,100). Використання у власній господарській діяльності товарів за договором поставки ДГ-0000034 підтверджують: відомості з видачі талонів №№ 21661 від 01.03.2017 року, 21411 від 01.03.2017 року, 21451 від 02.03.2017, 21535 від 03.03.2017 року, 21492 від 03.03.2017 року, 21491 від 03.03.2017 року, 21474 від 03.03.2017 року, 21023 від 03.03.2017 року, 21564 від 04.03.2017 року, 21504 04.03.2017 року, 21533 від 06.03.2017 року, 21563 від 07.03.2017 року, 21562 від 07.03.2017 року, 21561 від 07.03.2017 року, 21621 від 08.03.2017 року, 21589 від 08.03.2017 року, 21870 від 09.03.2017 року, 21622 від 09.03.2017 року, 21681 від 10.03.2017 року, 21652 від 10.03.2017 року, 21723 від 11.03.2017 року, 21768 від 13.03.2017 року, 21801 від 14.03.2017 року, 22061 від 15.03.2017 року, 21841 від 15.03.2017 року, 21903 від 16.03.2017 року, 21872 від 16.03.2017 року, 22052 від 17.03.2017 року, 21953 від 17.03.2017 року, 21901 від 17.03.2017 року, 21894 від 17.03.2017 року, 21925 від 18.03.2017 року, 21941 від 20.03.2017 року, 22316 21.03.2017 року, 22311 від 21.03.2017 року, 21981 від 21.03.2017 року, 22550 від 22.03.2017 року, 22022 від 22.03.2017 року, 22103 від 23.03.2017 року, 22053 від 23.03.2017 року, 22081 від 24.03.2017 року, 22126 від 25.03.2017 року, 22545 від 27.03.2017 року, 22422 від 27.03.2017 року, 22159 від 27.03.2017 року, 22156 від 27.03.2017 року, 22149 від 27.03.2017 року, 22143 від 27.03.2017 року, 22181 від 28.03.2017 року, 22283 від 29.03.2017 року, 22248 від 29.03.2017 року, 22369 від 30.03.2017 року, 22286 від 30.03.2017 року, 22341 від 31.03.2017 року, 22547 від 01.04.2017 року, 22383 від 01.04.2017 року, 23072 від 03.04.2017 року, 22447 від 03.04.2017 року, 22442 від 03.04.2017 року, 22420 від 03.04.2017 року, 22404 від 03.04.2017 року, 22481 від 04.04.2017 року, 22564 від 05.04.2017 року, 22508 від 05.04.2017 року, 22701 від 06.04.2017 року, 22548 06.04.2017 року, 23262 від 07.04.2017 року, 22581 від 07.04.2017 року, 22621 від 08.04.2017 року, 22657 від 10.04.2017 року, 22655 від 10.04.2017 року, 22651 від 10.04.2017 року, 22646 від 10.04.2017 року, 22643 від 10.04.2017 року, 22642 від 10.04.2017 року, 22826 від 11.04.2017 року, 22702 від 11.04.2017 року, 22781 від 12.04.2017 року, 22841 від 13.04.2017 року, 22925 від 14.04.2017 року, 22901 від 14.04.2017 року, 23026 від 15.04.2017 року, 22960 від 15.04.2017 року, 22998 від 17.04.2017 року, 22981 від 17.04.2017 року, 23544 від 18.04.2017 року, 23027 від 18.04.2017 року, 23021 від 18.04.2017 року, 23041 від 19.04.2017 року, 23214 від 20.04.2017 року, 23076 від 20.04.2017 року, 23101 від 21.04.2017 року, 23179 від 22.04.2017 року, 23210 від 24.04.2017 року, 23209 від 24.04.2017 року, 23205 від 24.04.2017 року, 23204 від 24.04.2017 року, 23241 від 25.04.2017 року, 23546 від 26.04.2017 року, 23261 від 26.04.2017 року, 23545 від 27.04.2017 року, 23429 від 27.04.2017 року, 23322 від 27.04.2017 року, 23301 від 27.04.2017 року, 23326 від 28.04.2017 року, 23469 від 29.04.2017 року, 23405 від 29.04.2017 року, 23424 від 01.05.2017 року, 23423 від 01.05.2017 року, 23642 від 02.05.2017 року, 23463 від 02.05.2017 року, 23461 від 02.05.2017 року, 23822 від 03.05.2017 року, 23665 від 03.05.2017 року, 23484 від 03.05.2017 року, 23543 від 04.05.2017 року, 23521 від 04.05.2017 року, 23647 від 05.05.2017 року, 23550 від 05.05.2017 року, 23646 від 06.05.2017 року, 23641 від 08.05.2017 року, 23841 від 09.05.2017 року, 23701 від 09.05.2017 року, 23661 від 09.05.2017 року, 23702 від 10.05.2017 року, 23964 від 11.05.2017 року, 23781 від 11.05.2017 року, 23861 від 12.05.2017 року, 24282 від 13.05.2017 року, 23943 від 13.05.2017 року, 23973 від 15.05.2017 року, 23971 від 15.05.2017 року, 23963 від 15.05.2017 року, 23981 від 16.05.2017 року, 24281 від 17.05.2017 року, 24001 від 17.05.2017 року, 24166 від 18.05.2017 року, 24041 від 18.05.2017 року, 24081 від 19.05.2017 року, 24066 від 19.05.2017 року, 24208 від 20.05.2017 року, 24167 від 20.05.2017 року, 24203 від 22.05.2017 року, 24202 від 22.05.2017 року, 24187 від 22.05.2017 року, 24241 від 23.05.2017 року, 24695 від 24.05.2017 року, 24302 від 24.05.2017 року, 24342 від 25.05.2017 року, 24361 від 26.05.2017 року, 24507 від 27.05.2017 року, 24483 від 27.05.2017 року, 24456 від 27.05.2017 року, 24481 від 29.05.2017 року, 24501 від 30.05.2017 року, 24521 від 31.05.2017 року, 24822 від 01.06.2017 року, 24561 від 01.06.2017 року, 24682 від 02.06.2017 року, 24662 від 02.06.2017 року, 24710 від 03.06.2017 року, 24787 від 05.06.2017 року, 24745 від 05.06.2017 року, 24741 від 05.06.2017 року, 25001 від 06.06.2017 року, 24861 від 06.06.2017 року, 24821 від 06.06.2017 року, 24901 від 07.06.2017 року, 24981 від 08.06.2017 року, 24962 від 08.06.2017 року, 25183 від 09.06.2017 року, 25044 від 09.06.2017 року, 25022 від 09.06.2017 року, 25097 від 10.06.2017 року, 25143 від 12.06.2017 року, 25115 від 12.06.2017 року, 25111 від 12.06.2017 року, 25264 від 13.06.2017 року, 25130 від 13.06.2017 року, 25184 від 14.06.2017 року, 25358 від 15.06.2017 року, 25261 від 15.06.2017 року, 25242 від 15.06.2017 року, 25272 від 16.06.2017 року, 25332 від 17.06.2017 року, 25353 від 19.06.2017 року, 25350 від 19.06.2017 року, 25349 від 19.06.2017 року, 25569 від 20.06.2017 року, 25381 від 20.06.2017 року, 25407 від 21.06.2017 року, 25424 від 22.06.2017 року, 25556 від 23.06.2017 року, 25446 від 23.06.2017 року, 25644 від 24.06.2017 року, 25531 від 24.06.2017 року, 25555 від 26.06.2017, 25568 від 27.06.2017 року, 25608 від 28.06.2017 року, 25623 від 29.06.2017, 25645 від 30.06.2017 року, 25867 від 01.07.2017 року, 25710 від 01.07.2017 року, 26334 від 03.07.2017 року, 25742 від 03.07.2017 року, 25743 від 04.07.2017 року, 25741 від 04.07.2017 року, 25885 від 05.07.2017 року, 25781 від 05.07.2017 року, 25755 від 05.07.2017 року, 25783 від 06.07.2017 року, 25804 від 07.07.2017 року, 26021 від 08.07.2017 року, 25879 від 08.07.2017 року, 26042 від 10.07.2017 року, 25891 від 10.07.2017 року, 25881 від 10.07.2017 року, 25921 від 11.07.2017 року, 26336 12.07.2017 року, 25967 від 12.07.2017 року, 26198 від 13.07.2017, 25985 від 13.07.2017 року, 26168 від 14.07.2017 року, 26043 від 14.07.2017, 26138 від 15.07.2017 року, 26140 від 17.07.2017, 26139 від 17.07.2017 року, 26187 від 18.07.2017, 26186 від 18.07.2017 року, 26233 від 19.07.2017 року, 26211 від 19.07.2017 року, 26207 від 19.07.2017, 26200 від 19.07.2017 року, 26213 від 20.07.2017 року, 26237 від 21.07.2017 року, 26386 від 22.07.2017 року, 26304 від 22.07.2017 року, 26351 від 24.07.2017 року, 26340 від 24.07.2017 року, 26366 від 25.07.2017 року, 26627 від 26.07.2017 року, 26390 від 26.07.2017 року, 26526 від 27.07.2017 року, 26427 від 27.07.2017 року, 26411 від 27.07.2017 року, 26516 від 28.07.2017 року, 26430 від 28.07.2017 року, 26502 від 29.07.2017 року, 26511 від 31.07.2017 року, 26506 від 31.07.2017 року, 27048 від 01.08.2017 року, 26766 від 01.08.2017 року, 26556 від 01.08.2017 року, 26527 01.08.2017 року, 26574 від 02.08.2017 року, 26610 від 03.08.2017 року, 27176 від 04.08.2017 року, 26764 від 04.08.2017 року, 26648 від 04.08.2017, 26634 від 04.08.2017 року, 26686 від 05.08.2017 року, 26787 від 07.08.2017 року, 27171 від 08.08.2017 року, 26786 від 08.08.2017 року, 26811 від 09.08.2017, 26794 від 09.08.2017 року, 26987 від 10.08.2017 року, 26815 від 10.08.2017 року, 26982 від 11.08.2017 року, 26846 від 11.08.2017 року, 26948 від 12.08.2017 року, 26983 від 14.08.2017 року, 26972 від 14.08.2017 року, 26968 від 14.08.2017 року, 27066 від 15.08.2017 року, 27047 від 16.08.2017 року, 27036 від 17.08.2017 року, 27145 від 18.08.2017 року, 27141 від 18.08.2017 року, 27123 від 18.08.2017 року, 27053 від 18.08.2017 року, 27146 від 19.08.2017 року, 27120 від 19.08.2017 року, 27144 від 21.08.2017 року, 27140 від 21.08.2017 року, 27187 від 22.08.2017 року, 27166 від 22.08.2017 року, 27182 від 23.08.2017 року, 27200 від 24.08.2017 року, 27238 від 25.08.2017 року, 27233 від 25.08.2017 року, 27211 від 25.08.2017 року, 27300 від 26.08.2017 року, 27280 від 26.08.2017 року, 27426 від 28.08.2017 року, 27289 від 28.08.2017 року, 27427 від 29.08.2017 року, 27310 від 30.08.2017 року, 27330 від 31.08.2017 року, 27465 від 01.09.2017 року, 27350 від 01.09.2017 року, 27412 від 02.09.2017 року, 27466 від 04.09.2017 року, 27460 від 04.09.2017 року, 27486 від 05.09.2017 року, 27827 від 06.09.2017 року, 27504 від 06.09.2017 року, 27621 від 07.09.2017 року, 27528 від 07.09.2017 року, 27512 від 07.09.2017 року, 27534 від 08.09.2017 року, 27606 від 09.09.2017 року, 27618 від 11.09.2017 року, 27607 від 11.09.2017 року, 27836 від 12.09.2017 року, 27651 від 12.09.2017, 27652 від 13.09.2017, 27670 від 14.09.2017 року, 27712 від 15.09.2017 року, 27709 від 15.09.2017 року, 27690 від 15.09.2017 року, 27805 від 16.09.2017, 27772 від 16.09.2017, 27809 від 18.09.2017 року, 27789 від 18.09.2017 року, 27846 від 19.09.2017 року, 27841 від 19.09.2017 року, 27826 від 19.09.2017 року, 27842 від 20.09.2017 року, 27851 від 21.09.2017, 27876 від 22.09.2017 року, 27929 від 23.09.2017 року, 27953 від 25.09.2017 року, 27952 від 25.09.2017 року, 27951 від 25.09.2017 року, 28026 від 26.09.2017 року, 27986 від 26.09.2017 року, 27998 від 27.09.2017 року, 28007 від 28.09.2017 року, 28046 від 29.09.2017 року, 28030 від 29.09.2017 року, 28094 від 30.09.2017 року, 28175 від 02.10.2017 року, 28150 від 02.10.2017 року, 28166 від 03.10.2017 року, 28207 від 04.10.2017 року, 28206 від 04.10.2017 року, 28389 від 05.10.2017 року, 28367 від 05.10.2017 року, 28365 від 05.10.2017 року, 28212 від 05.10.2017 року, 28246 від 06.10.2017 року, 28309 від 07.10.2017 року, 28364 від 09.10.2017 року, 28360 від 09.10.2017 року, 28352 від 09.10.2017 року, 28375 від 10.10.2017 року, 28491 від 11.10.2017 року, 28391 від 11.10.2017 року, 28513 від 12.10.2017 року, 28408 від 12.10.2017 року, 28514 від 13.10.2017 року, 28427 від 13.10.2017 року, 28518 від 16.10.2017 року, 28376 від 16.10.2017, 28527 від 17.10.2017 року, 28722 від 18.10.2017, 28566 від 18.10.2017 року, 28589 від 19.10.2017 року, 28737 від 20.10.2017 року, 28610 від 20.10.2017 року, 28668 від 21.10.2017, 28696 від 23.10.2017 року, 28209 від 23.10.2017 року, 28933 від 25.10.2017 року, 28760 від 25.10.2017 року, 28757 від 25.10.2017 року, 28777 від 26.10.2017 року, 28817 від 27.10.2017 року, 28897 від 28.10.2017 року, 28919 від 30.10.2017 року, 28208 від 30.10.2017 року (т.9 а.с. 26-241, т.10 а.с. 1-196). Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентом були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно пп. 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу). Таким чином, одним з юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. У випадках, визначених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України). Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України). Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Згідно ч.ч. 1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. За змістом п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції. Згідно матеріалів справи на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари, надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ»», у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача. Стосовно посилань відповідача на відсутність фіскальних чеків реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) щодо отримання паливно-мастильних матеріалів, що здійснювалось за талонами. Порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на АЗС регулює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція). Згідно п. 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Для отримання талонів на заправку своїх автомобілів між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» був укладений договір, за умовами якого розрахунки за товар здійснюються безпосередньо між покупцем і продавцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця. Таким чином, передплата за пальне вже була проведена, а сама заправка відбувається без будь-якої додаткової оплати, тому, вона має відбуватися без проведення розрахунків через РРО на АЗС та без додаткового оформлення саме розрахункової операції. Наведене не суперечить вимогам Інструкції № 281, згідно якої касовий чек підтверджує факт продажу товарів (послуг), оскільки під час отримання водіями бензину за талонами, факт його продажу відбувся раніше - під час його оплати шляхом безготівкового перерахунку коштів, тому отримання за талонами раніше оплаченого палива не є продажем товару та розрахунковими операціями, оскільки водіями не сплачувались за нього готівкові кошти. Відпуск нафтопродуктів за талонами, які попередньо оплачені у безготівковій формі, не є розрахунковими операціями, і, відповідно, не потребує використання реєстратора розрахункових операцій. За таких обставин операція, яка проводиться при видачі пального на АЗС при наданні талону або бланка дозволу, є поверненням власнику його майна (в даному випадку - пального), і така операція не може вважатися розрахунковою операцією в розумінні вищенаведеної норми Закону, оскільки пальне було оплачене в попередньому періоді, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями. Судом першої інстацнії обгрунтовано не взято до уваги доводи відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують якість товару, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій. Разом з цим сертифікатами відповідності № UA1.190.0007025-17, № UA1.190.0003676-17, № UA1.190.0003639-17, № UA1.190.0005839-17 підтверджується якість поставленого палива (т.3 а.с. 103-106). Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15. Податкова інформація від 12.02.2019 року № 283/7/08-01-50-06 щодо ТОВ «ТД «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ» за звітний період декларування ПДВ січень 2017 року-грудень 2018 року, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі №816/809/17. Також, є безпідставними посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських операцій непідтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. В індивідуальній податковій консультації від 05.01.2018 року № 45/ІПК/05-99-12-01-13, яка надіслана позивачу, контролюючий орган зазначив, що талони на пальне підтверджують право їх власника на отримання на АЗС нафтопродукту, реалізація талонів є за своєю суттю продажем пального. Податкова накладна, складена продавцем на реалізацію пального шляхом передачі талонів на відповідну кількість пального, є для покупця підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ за такою накладною за умови реєстрації її продавцем в ЄРПН у встановленому Кодексом порядку (т. 3 а.с. 138). Згідно п. 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Враховуючи, що позивач при здійсненні господарської діяльності діяв відповідно до податкової консультації від 05.01.2018 року № 45/ІПК/05-99-12-01-13, суд першої інстанції, з урахуванням приписів статті 53 ПК України, дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для притягнення до відповідальності позивача. Згідно ч. 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 73 КАС України). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Вищевказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). Крім того, Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Згідно ч. 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив: «70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1». В постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06 Верховний суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надані належним чином оформлені документи, визначені законодавством про податки та збори, в свою чергу, відповідач, не надав жодних належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо непідтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з поставкою товару за договором, укладеним з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЗАПОРІЗЬКА ТРЕЙДИНГОВА КОМПАНІЯ». Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій. Отже, податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року № 0001540512, №0001550512 є протиправними та підлягають скасуванню. Щодо встановленого податковим органом порушення позивачем пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту «г» пункту 176.2 статті 176 ПК України, пунктів 3.2, 3.3, 3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом МФУ від 13.01.2015 року № 4,, а саме, невключення до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і утриманого з них податку за формою 1-ДФ відомостей про виплачені доходи працівникам у вигляді наданого палива (газ, бензин, дизельне паливо) для заправки власних автомобілів (у формі талонів). Згідно підпункту «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України. Положеннями ПК України встановлено, що у позивача як податкового агента, виникає обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб виключно у випадку нарахування відповідного оподатковуваного доходу, зокрема, у вигляді додаткового блага, виплаченого платнику податків. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є збільшення показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Згідно пп. 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Одержання фізичною особою певних благ у вигляді оплачених за нього товарів (робіт, послуг) не може розцінюватися як отримання додаткового блага, якщо надання останніх, перш за все, зумовлено інтересом підприємства, що оплачує такі витрати, а не метою переважного задоволення особистих потреб такої фізичної особи. Згідно трудових договорів (т. 3 а.с. 153-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-249 т.6 а.с.1-180) роботодавець зобов`язується за власний рахунок забезпечити працівника паливом, у об`ємі, необхідному для виконання його безпосередніх трудових функцій і обов`язків, у зв`язку з використанням легкового автомобіля, яким працівник керує на відповідній правовій підставі, у виробничо-господарській діяльності підприємства. Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що видача пального пов`язана з діяльністю працівників в комерційних інтересах товариства. Такі виплати не призвели до змін в майновому стані працівників, які їх отримали. Відповідно до п. 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 (далі - Порядок № 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Цим Порядком визначаються основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання (пункт 3 розділу І Порядку № 727). Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно п. 5 розділу ІІ Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акт перевірки, як спосіб реалізації владних управлінських функцій податкового органу, має містити детальних опис виявлених порушень. Податковий орган за змістом акту перевірки обмежується загальною вказівкою на отримання працівниками доходу у вигляді наданого палива у формі талонів на пальне (газ, бензин, дизельне паливо) для заправки власних автомобілів без утримання податку на доходи фізичних осіб, ніяк не обґрунтовуючи таких висновків. Натомість позивачем, при проведенні перевірки надано документи на підтвердження факту використання власного транспорту працівниками ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» у господарській діяльності підприємства, в тому числі подорожні листи. Стосовно порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 «а» статті 171, пункту 176.2 «а» статті 176 Податкового кодексу України, а саме - не у повному обсязі утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб з суми доходу, виплаченого фізичній особі засновнику підприємства ОСОБА_1 суд зазначає наступне. Згідно п.п. 57.1-1.1 ст. 57 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини). За змістом пп. 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування. Згідно підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 ПК України будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів. Згідно ст. 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників. Посадові особи товариства, винні у введенні в оману учасників товариства щодо його фінансового стану, зокрема шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо повернення виплат товариству. Згідно п. 12 ч. 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належить розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів. Ззідно звіту про фінансові результати за 2017 рік ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» отримало прибуток (чистий фінансовий результат) в розмірі 3546834 грн. З вказаного прибутку за 2017 рік позивачем нараховано дивіденди ОСОБА_1 в розмірі 3454160 грн., з них сплачено ПДФО за ставкою 5 % у сумі 172708 грн., та військовій сбір за ставкою 1,5% у сумі 51813 грн. Нарахування дивідендів здійснено на підставі протоколів загальних зборів учасників товариства №№ 12, 12/1, 13, 17 від 12.05.2017 року. Протоколом № 12/1 від 12.05.2017 загальних зборів учасників ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» вирішено внести зміни до протоколу загальних зборів учасників ТОВ №12 від 12.05.2017 змінивши формулювання підстав нарахування дивідендів, в наступній редакції:«за результатами фінансово-господарської ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» 2017 року нарахувати авансом». Перерахування дивідендів підтверджується платіжними дорученнями № 5441 від 27.12.2017 року, № 432 від 29.01.2018 року, №433 від 28.02.2018, № 963 від 28.02.2018, № 1450 від 29.03.2018 року, №1973 від 02.05.2018 року, №2587 від 05.06.2018 року, №3194 від 09.07.2018 року, № 4871 від 02.10.2018 року, № 5449 від 02.11.2018 року, № 5964 від 03.12.2018 року, № 2 від 03.01.2019 року, № 505 від 04.03.2019 року, № 1564 від 03.04.2019 року, № 1994 від 02.05.2019 року, № 2523 від 03.06.2019 року. Крім того, під час перевірки позивачем надані листи, якими до платіжних доручень були внесені виправлення в «призначення платежу» на перерахування дивідендів, а саме змінено період за який виплачуються дивіденди. Однак, вказані листи податковим органом не були взяті до уваги. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідні виплати здійсненні на виконання рішення вищого органу товариства - загальних зборів учасників та з прибутку підприємства, тому вважаються дивідендами. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/2769/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Повний текст постанови складений 2 листопада 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.В. Гайдар Г.М. Міронова