LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/9944/20

від 21.10.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.07.2020 р. у справі № 910/9944/20 - без змін.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" жовтня 2020 р. Справа№ 910/9944/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Алданової С.О. Корсака В.А. при секретарі Гуцал О.В. за участю представників від позивача: Таболін О.С. (Довіреність №27-12823/20 від 12.10.2020 року) від відповідача-1: не з`явився від відповідача-2: не з`явився від відповідача-3: не з`явився від відповідача-4: не з`явився від відповідача-5: не з`явився від відповідача-6: не з`явився від відповідача-7: Шевченко А.В. ордер серія КВ №43766 від 18.09.20р. від відповідача-8: Шевченко А.В. ордер серія КВ №437668 від 18.09.20 р. від відповідача-9: Шевченко А.В. ордер серія КВ №437667 від 18.09.2020р. від відповідача-10: Шевченко А.В. ордер серія КВ №437671 від 18.09.20р. від відповідача-11: Шевченко А.В. ордер серія КВ №437670 від 18.09.20р. від відповідача-12: Шевченко А.В. ордер серія КВ №437669 від 18.09.20р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 р. у справі № 910/9944/20 (суддя - Усатенко І.В.) за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 3) ОСОБА_3 4) ОСОБА_4 5) ОСОБА_5 6) ОСОБА_6 7) ОСОБА_7 8) ОСОБА_8 9) ОСОБА_9 10) ОСОБА_10 11) ОСОБА_11 12) ОСОБА_12 про стягнення 24486791,76 грн. ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування шкоди у розмірі 24486791,76 грн. Разом із позовною заявою Фондом було подано до Господарського суду міста Києва заяву від 10.07.2020 про забезпечення позову, в якій позивач просив суд: - накласти арешт на все майно (рухове, нерухоме, корпоративні права) та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам, в межах суми стягнення, а саме: в межах суми 24486791,76 грн; - заборонити відповідачам вживати заходи, спрямовані на відчуження належного їм на праві власності майна (рухомого, нерухомого), грошових коштів та інших активів в межах суми стягнення, а саме: в межах суми 24486791,76 грн; - заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належать на праві власності відповідачам, спрямованих на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке перебуває у власності відповідачів; - заборонити державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо внесення змін щодо корпоративних прав відповідачів, (в тому числі в частині державної реєстрації змін учасників/акціонерів та/або змін часток учасників/акціонерів в господарських товариствах). В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що поведінка відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду і призвести до порушення прав позивача на отримання грошових коштів (в результаті реалізації належного відповідачам рухомого та нерухомого майна, цінних паперів) в якості компенсації за шкоду, заподіяну Банку та його кредиторам, у тому числі Фонду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/9944/20 у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні заяви Фонду про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником у встановленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначив суд першої інстанції, саме лише посилання Фонду у заяві на недобросовісну поведінку відповідачів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. За висновком місцевого господарського суду, заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог Фонду. Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/9944/20 та прийняти нове судове рішення, яким заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі №910/9944/20 задовольнити повністю. Також, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що: - оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення; - відмовляючи у задоволенні заяви Фонду про забезпечення позову, суд першої інстанції обмежився лише загальним висновком без зазначення конкретних мотивів, якими він керувався; - суд першої інстанції проігнорував доводи та аргументи, викладені в заяві позивача про забезпечення позову, та докази протиправності дій відповідачів, які долучені до позовної заяви; - висновки суду про відсутність у матеріалах справи доказів, які обґрунтовують утруднення чи неможливість виконання рішення суду і, як наслідок, необхідність застосування заходів впливу, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки такі докази наявні у матеріалах справи. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.20 р. апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Алданова С.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/9944/20 - залишено без руху. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги ОСОБА_12 на належну адресу. 28.08.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази надсилання копії апеляційної скарги. Розпорядження № 09.1-08/2762/20 Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Корсак В.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9944/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 р апеляційну скаргу у справі №910/9944/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/9944/20 та поновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/9944/20. Розгляд справи призначено на 30.09.2020 року. 24.09.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача 7, відповідача 8, відповідача 9, відповідача 10, відповідача 11, відповідача 12 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Розпорядження № 09.1-08/3510/20 Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9944/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 р апеляційну скаргу у справі №910/9944/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сулім В.В., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 року прийнято справу №910/9944/20 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Сулім В.В., Алданова С.О. Розгляд справи №910/9944/20 призначенона 21.10.2020 року. Розпорядження № 09.1-08/3929/20 Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 р. у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9944/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 р апеляційну скаргу у справі №910/9944/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 року прийнято справу №910/9944/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Корсак В.А., Алданова С.О. Розгляд справи №910/9944/20 призначено на 21.10.2020 р. Представники позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/9944/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Представник відповідачів-7,8,9,10,11,12 у поясненнях наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. 21.10.2020р. представники відповідачів-1,2,3,4,5,6 у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів-1,2,3,4,5,6. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-7,8,9,10,11,12, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Фонд зазначив, що відповідачі є пов`язаними особами Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (далі - ПАТ "Укргазпромбанк") (власниками істотної участі, керівниками банку, керівниками та членами правління банку), внаслідок неправомірних дій яких вказаній банківській установі було завдано збитків від операцій з неліквідними облігаціями у загальному розмірі 24486791,76 грн. Таким чином, як вважає позивач, завдані Банку збитки знаходяться у прямій залежності з протиправною поведінкою відповідачів. На думку заявника, поведінка відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду і призвести до порушення прав позивача на отримання грошових коштів (в результаті реалізації належного відповідачам рухомого та нерухомого майна, цінних паперів) в якості компенсації за шкоду, заподіяну Банку та його кредиторам, у тому числі Фонду. Підсумовуючи, позивач зазначив, що з урахуванням значної суми завданих збитків, що підлягає стягненню, недобросовісною поведінкою відповідачів, яка полягала в прийнятті ними управлінських рішень стосовно розпорядження майном ПАТ "Укргазпромбанк", високою ймовірністю, що під час судового розгляду даної справи відповідачами будуть вживатися заходи для відчуження належного їм на праві власності майна з метою недопущення звернення Фондом стягнення за їх рахунок у випадку позитивного рішення суду у даній справі, існує нагальна необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів в межах суми позову та встановлення заборони відповідачам та третім особам вчиняти дії з реалізації майна (рухомого, нерухомого, корпоративних прав) та активів, які належать відповідачам на праві власності. Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19). Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Вжиття заходів забезпечення позову має вирішуватись із урахуванням засад (принципів) господарського судочинства. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18). Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього (них), може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. При цьому, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок з доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому покладається саме на заявника. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. Проте, позивачем не доведено наявності дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову. Так, як встановив місцевий господарський суд та вбачається з матеріалів справи, заявником у встановленому законом порядку не було надано суду доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Зокрема, позивачем не надано доказів, що відповідачами вчиняються дії, які свідчать про те, що майно (в тому числі корпоративні права, грошові кошти), які є у відповідачів на момент пред`явлення позову до них у даній справі, може зникнути, зменшитися за кількістю та погіршитися за якістю на момент виконання судового рішення, і що відповідачі мають наміри щодо подальшого відчуження свого майна, що унеможливить виконання судового рішення у цій справі (у разі задоволення позову). При цьому, при розгляді заяви про забезпечення позову місцевий господарський суд вірно врахував, що саме лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви та винесення ухвали про забезпечення позову. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме лише посилання Фонду у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення відповідачами певних дій з огляду на їх недобросовісну поведінку (за доводами позивача), не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Зважаючи на викладене, з урахуванням доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції констатує, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо недоведеності заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову та правомірно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваної ухвали з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви Фонду про забезпечення позову. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Фонду відсутні до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодекс) Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними та відповідають дійсності, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/9944/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.07.2020 р. у справі № 910/9944/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Матеріали справи № 910/9944/20 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 02.11.2020року. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді С.О. Алданова В.А. Корсак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»