Постанова 4812 № 477/1447/20

30.10.20 33/812/331/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 477/1447/20 Номер провадження № 33/812/331/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 жовтня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крамаренко Т.В. із секретарем судового засідання - Колосовою О.М., за участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його захисника адвоката Костельнюка Володимира Ярославовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 116392 від 02 серпня 2020 року, водій ОСОБА_1 02 серпня 2020 року о 02 год. 15 хв. в с. Михайло Ларино, біля АЗС «АВІАС» керував транспортним засобом ЗАЗ державний номер: НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з ротової порожнини алкоголю, неадекватна поведінка, відмовився на місці зупинки та у медичному закладі від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погодившись із зазначеним рішенням суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити. Зазначає, що судом першої інстанції враховані пояснення свідків, які в судовому засіданні допитані не були. Звертає увагу на те, що норма КУпАП, яка діяла до 1 липня 2020 року та встановлювала адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння ( ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції Закону України № 14446-VIII від 07 липня 2016 року) з 1 липня 2020 року була скасована Законом України № 2617- VIII від 22 листопада 2018 року, а тому його було притягнуто до адміністративної відповідальності за неіснуючою нормою закону. Стверджує, що огляд на стан сп`яніння на місці було проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі працівниками поліції йому взагалі не надавалось. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне. Згідно пункту 2.9-а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху України). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З оскаржуваної постанови суду вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду. За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 116392 від 02 серпня 2020 року, водій ОСОБА_1 02 серпня 2020 року о 02 год. 15 хв. в с. Михайло Ларино, біля АЗС «АВІАС» керував транспортним засобом ЗАЗ державний номер: НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з ротової порожнини алкоголю, неадекватна поведінка, відмовився на місці зупинки від продування алкотестеру Драгер та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1). Вказаний протокол складений за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та підписаний ОСОБА_1 без зауважень. В графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначено: не пив. Також, матеріали справи містять письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . З пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що 02 серпня 2020 року її було запрошено співробітниками поліції в якості свідка та в її присутності водій ОСОБА_1 був з ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, мав неадекватну поведінку на пропозицію співробітника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на спеціальному пристрої, а також пройти медичний огляд в медичному закладі відмовився (а.с.2). Свідок ОСОБА_2 в своїх поясненнях зазначав, що його було запрошено в якості свідка того як водій ОСОБА_1 в його присутності знаходився з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рот, неадекватна поведінка. На питання співробітника поліції продути алкотестер Драгер на місці та пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі повів себе неадекватно та відмовився. Вів себе неадекватно, тому що знаходився у сильному алкогольному сп`яніння (а.с.3). Так, з відеозапису, проведеного працівниками поліції, вбачається, що в присутності двох свідків працівники поліції декілька раз запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», або пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що останній відповів відмовою. Факт відмови ОСОБА_1 на вимогу патрульного поліцейського пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі підтверджений письмовими поясненнями двох свідків та відеозаписом, який міститься в матеріалах адміністративної справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівників поліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні вимоги містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція). Так, відповідно до пунктів 2-3 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки алкогольного сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан сп`яніння. Пунктами 6-7 Розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Згідно з п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що пояснення свідків не є належними доказами, оскільки останні не були допитані в судовому засіданні, не можна вважати обґрунтованими, оскільки письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, факт фіксації правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення у присутності вказаних свідків не заперечується, до того ж клопотань про виклик їх до суду для допиту у якості свідків, ОСОБА_1 не заявлялося. Доводи ОСОБА_1 про те, що огляд на стан сп`яніння на місці було проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі працівниками поліції йому взагалі не надавалось, не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов`язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, оскільки ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, то поліцейські позбавлялися обов`язку видавати відповідне направлення. Це узгоджується із пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого або сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103 , відповідно до якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров`я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення. Аналіз положень пунктів 6 та 8 цього Порядку дає підстави стверджувати те, що направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду. За такого, посилання апеляційної скарги на порушення передбаченого законом порядку огляду на стан сп`яніння є безпідставними. Не заслуговують на увагу також доводи, щодо закриття провадження у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з наступного. Так, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Після набрання чинності зазначеним Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з частин першої та третьої статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Слід зазначити, що близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК України (найбільш близької галузі права), відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. В теорії права виділяють три види дії нормативно- правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія. Переживаюча (ультраактивна) дія означає, що окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини. Зокрема, ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на не реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які після 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. У свою чергу, стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Виходячи із зазначених положень особи, які після 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками. Відсутня в такому випадку і підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена пунктом 6 частини першої статті 247 КУпАП, яка передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки в цьому пункті йдеться про випадки скасування акту, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. Частина 1 ст. 130 КУпАП на офіційному сайті Верховної Ради на даний час дійсно викладена в редакції Закону № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року без врахування положень Закону № 720-IX від 17 червня 2020 року, який вніс зміни до Закону № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року. Проте цей факт сам по собі не впливає на кваліфікацію осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП після 03 липня 2020 року. За такого доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що внаслідок обраної законодавцем юридичної техніки відбулося скасування дії акту, який встановлював адміністративну відповідальність, шляхом викладення його в новій редакції, яка виключає з числа суб`єктів, на яких вона поширюється, водіїв транспортних засобів, є суб`єктивним тлумаченням апелянта положень Закону № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року та Закону № 720-IX від 17 червня 2020 року, оскільки п. 117 Закону № 720-IX від 17 червня 2020 року виключено, зокрема, підпункт 4 пункту 1 Закону № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, в якому ст. 230 КУпАП викладалася в новій редакції, що свідчить про те, що після набрання чинності Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року ст. 130 КУпАП діє в попередній редакції. У рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко