Постанова Львівський апеляційний суд № 444/3081/19

Справа № 444/3081/19 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л. Провадження № 22-ц/811/1820/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 46 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Шеремети Н.О. секретаря Юзефович Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року в складі судді Оприск З.Л. у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- встановила: В межах кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 23.05.2018 ОСОБА_1 визнано винним за ст. 286 ч. 2 КК України і засуджено на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки. Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 135 319 грн. 54 коп. у зв`язку з понесеними витратами на лікування потерпілого ОСОБА_4 , матеріальну шкоду в сумі 21 413 грн. 25 коп. у зв?»язку з пошкодженням мотоцикла та за проведення експертної оцінки транспортного засобу в сумі 1 000 грн. та 8 600 грн. 00 коп. витрат понесених на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 70 000 грн. 00 коп. В решті позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 25.10.2019 року вирок Жовківського районного суду Львівської області від 23 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено в цій частині новий розгляд в Жовківському районному суді Львівської області в порядку цивільного судочинства Позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач ОСОБА_4 обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 29 травня 2017 року о 17.30 год., керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним дорогою сполученням «м. Рава-Руська - Синьковичі», Жовківського району, Львівської області, допустивши порушення пунктів 1.2, 11.3, 12.3 «Правил дорожнього руху», а саме проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її змін, коли виявив на автодорозі мотоцикл марки "Viper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч його транспортному засобу та маючи можливість уникнути зіткнення з ним шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту настання його видимості, не вживши заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в межах своєї смуги руху, а здійснив маневр виїзду ліворуч на смугу зустрічного руху, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки "Viper" ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження. У зв`язку із лікуванням, встановленням протезів та реабілітацією позивач поніс ряд витрат, чим йому заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 115344,95 грн. Під час ДТП був також пошкоджений мотоцикл, вартість якого на час подання позову становить 28203,32 грн. З врахуванням заяви про зміну позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.; з ПрАТ СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 135 319, 54 грн., що були витрачені на лікування; матеріальну шкоду в розмірі 21 413, 25 грн., що була спричинена пошкодженням мотоцикла; витрати на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 1 000, 00 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 8600,00 грн.; витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідачів. Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 135 319 гривень 54 копійки, що були витрачені на лікування. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, в розмірі 21 413 гривень 25 копійок, що була спричинена пошкодженням мотоцикла. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 193 234грн. 02 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 витрати на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 238,69 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3866,71 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 294,21 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4766,27 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ПЗУ Україна» в дохід держави судовий збір в розмірі 1373,98 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1693,62 грн. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 193 234,02 грн. оскаржила представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , вважає рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим. В контексті заподіяння позивачу моральної шкоди представник відповідача звертає увагу на те, що у її довірителя на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження. Також, звертає увагу на те, що позивача ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просить врахувати, що відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено, при цьому питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин справи. Враховуючи характер заподіяних позивачу ушкоджень та факт керування позивачем мотоциклом без мотошолома в стані алкогольного сп`яніння, груба необережність потерпілого сприяла збільшенню шкоди, відтак визначення моральної шкоди на рівні 300000 грн., навіть з врахуванням зменшення такої на підставі ст1193 ЦК України до 200000 грн, не відповідає критеріям розумності та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Вважає, що суд не в повній мірі врахував майновий стан потерпілого, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутність стабільного заробітку та не надав оцінку тому, що позивач ОСОБА_4 власними протиправними діями сприяв значному збільшенню завданої шкоди. Просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Учасники справи позивач ОСОБА_4 , відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , представник відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна», будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 193-195), в судове засідання, яке призначене на 10 год. 15 хв. 27 жовтня 2020 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП, вчиненого з вини ОСОБА_1 , позивач зазнав шкоди ушкодженням здоров`я та здійснив витрати на лікування від вказаної шкоди в розмірі 135319,54 грн., що підтверджено документально, тому шкода заподіяна здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованою у відповідному розмірі, при цьому такі витрати підлягають відшкодуванню потерпілому ОСОБА_4 не залежно від врахування його вини відповідно до положень ч.3 ст.1193 та ч.1 ст.1195 ЦК України. Крім цього, шкода заподіяна майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є обґрунтованою в розмірі 21413,25 грн., оскільки підтверджується звітом №ФД-00015 вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Суд зазначив, що у межах лімітів відповідальності, вказаних у полісі № АІ/9999375, шкоду повинна відшкодовувати ПрАТ СК «ПЗУ Україна», і лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля ОСОБА_1 , зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Також, враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених потерпілим у зв`язку із отриманими травмами, які ускладнені травматичним шоком важкого ступеня, характер немайнових втрат позивача, стан його здоров`я та майновий стан ОСОБА_1 , те, що на його утриманні перебуває дві неповнолітні особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково у розмірі 300 000 грн. З врахуванням ступеня вини потерпілого, суд першої інстанції зменшив розмір відшкодування моральної шкоди на 1/3 (одну третю), при цьому врахувавши, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, однак така вимога до страховика не пред`являлася, суд стягнув з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 193 234 грн. 02 коп. Також суд першої інстанції провів розподіл судових витрат у справі. Разом з цим, оскільки суду не надано належних і допустимих доказів, якими б підтверджувалися обставини неправомірного заволодіння ОСОБА_1 автомобілем «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ОСОБА_5 , даних про управління ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб матеріали справи не містять, суд відмовив у задоволенні вимог до відповідача ОСОБА_5 у повному обсязі. Зважаючи на те, що рішення суду оскаржується лише відповідачем ОСОБА_1 та виключно в частині стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди, колегія суддів за правилами ст. 367 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в іншій частині не перевіряє. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині колегія суддів виходить з такого. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. З матеріалів справи встановлено, що29 травня 2017 року о 17.30 год., відповідач ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 та рухаючись ним дорогою сполученням «м. Рава-Руська - Синьковичі», Жовківського району, Львівської області, допустив порушення пунктів 1.2, 11.3, 12.3 «Правил дорожнього руху», а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, коли виявив на автодорозі мотоцикл марки "Viper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч його транспортному засобу та маючи можливість уникнути зіткнення з ним шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту настання його видимості, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в межах своєї смуги руху, а здійснив маневр виїзду ліворуч на смугу зустрічного руху, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки "Viper" позивач ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Спірні правовідносини вже були предметом судового розгляду. В межах кримінального провадження вироком Жовківського районного суду Львівської області від 23.05.2018 ОСОБА_1 визнано винним за ст. 286 ч. 2 КК України і засуджено на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки. Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 135 319 грн. 54 коп. у зв`язку з понесеними витратами на лікування потерпілого ОСОБА_4 , матеріальну шкоду в сумі 21 413 грн. 25 коп. у зв?»язку з пошкодженням мотоцикла та за проведення експертної оцінки транспортного засобу в сумі 1 000 грн. та 8 600 грн. 00 коп. витрат понесених на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 70 000 грн. 00 коп. В решті позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. 25.10.2019 Львівський апеляційний суд скасував вирок Жовківського районного суду Львівської області від 23.06.2018 в частині вирішення цивільного позову з підстав відсутності у мотивувальній частині вироку відповідних обґрунтувань. Апеляційний суд зазначив, що місцевим судом не враховано характер та обсяг страждань, характер немайнових втрат, стан здоров`я позивача, не враховано, що цивільний відповідач ПрАТ СК «ПЗУ Україна» несе цивільну відповідальність перед позивачем в силу договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № А1/9999375 від 22.07.2016, залучивши ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в якості цивільного відповідача, справу розглянуто у відсутності представника цього цивільного відповідача, без вручення останньому копії позовної заяви та з`ясування, чи звертався потерпілий до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування йому понесених збитків, тощо. Справу в частині вирішення цивільного позову призначено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. Відповідно до ст. 16 ЦК України, позивач вправі звернутись до суду за захистом своїх прав. Одним із способів захисту визнано відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із роз`ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29 травня 2017 року, а також вина відповідача ОСОБА_1 у цій дорожньо-транспортній пригоді, визначені у вироку Жовківського районного суду Львівської області від 23 травня 2018 року, відтак в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи. Колегія суддів звертає вагу на те, що у цивільному праві в справах про відшкодування шкоди, на відміну від права кримінального, діє принцип презумпції вини відповідача, тому саме відповідач має довести, що шкода заподіяна не з його вини. В свою чергу, з Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 660044 від 20.09.2017 вбачається, що позивачу ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності, загальне захворювання (а.с. 19). У висновку судово-медичної експертизи № 203/2017 зазначено, що у ОСОБА_4 виявлено наступні ушкодження: перелом лобної кістки з поширенням на основу черепа, перелом кісток лицевого скелету - кісток носа, виличної кістки зліва, пневмоцефалія, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості з ураженням лівої лобної частки, відкритий перелом середньої третини лівої плечової кістки, рана внутрішньої поверхні лівого плеча, рана задньої поверхні нижньої третини лівого стегна, синець лівої лобно-скроневої ділянки голови, ускладнені травматичним шоком важкого ступеня. Ушкодження у ОСОБА_4 є наслідком контактів лівої лобної ділянки голови, лівого плеча та лівого стегна з тупими предметами, могли бути причинені 29.05.2017 під час ДТП - при обставинах вказаних в постанові при призначенні експертизи, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Встановлення детальних обставин ДТП та механізму травми повинно проводитись з урахуванням матеріалів справи. З листа Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 30.10.2017 № 05-10вих-3752 вбачається перелік медикаментів, які використовувалися на лікування і були придбані за власний кошт в період стаціонарного лікування ОСОБА_4 з 29.05.2017 по 21.07.2017 (а.с. 16). З врахуванням наведених вище обставин та норм права, колегія суддів приходить до беззаперечного висновку про те, що позивач ОСОБА_4 зазнав ушкодження здоров`я та інших матеріальних втрат в ДТП, яке мало місце 29.05.2017, винуватцем якого є відповідач ОСОБА_1 . Окрім цього позивач, через протиправні дії відповідача ОСОБА_1 , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди 29 травня 2017 року, зазнав фізичні та душевні страждання, внаслідок чого йому було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями відповідача, відтак колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції. Факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань, втрат немайнового характеру підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 203/2017, листом Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 30.10.2017 року № 05-10вих-3752, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 14108, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2587, довідкою від 26.10.2017 року, виданою начальником клініки хірургії, довідкою від 02.10.2017 року, виданою начальником клініки хірургії, довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 660044, з якої вбачається, що ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності. Як слідує з доводів апеляційної скарги, сторона відповідача ОСОБА_1 фактично не заперечує заподіяння позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, незгода з рішенням суду в цій частині стосується лише розміру коштів, які стягнуті на відшкодування такої. Зокрема, сторона відповідача, як і у запереченнях на позов у суді першої інстанції, так і у доводах апеляційної скарги, покликається на те, що позивач ОСОБА_4 під час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння та був без шолому, тому розмір відшкодування шкоди потрібно зменшити. Судом встановлено, що на позивача ОСОБА_4 дійсно складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП (керування т/з з порушенням правил користування мотошоломами), що підтверджується листом Жовківського ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області № 863 від 30.01.2018. Разом з тим, відповідно до висновку експерта № 1/1512 від 04.12.2017, з технічної точки зору в прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання даної пригоди знаходяться дії водія автомобіля марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , обумовлені необгрунтованим виїздом на смугу зустрічного руху (смугу руху мотоцикла марки "Вайпер", реєстраційний номер НОМЕР_2 ). При цьому, вчинення позивачем адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, не сприяло виникненню або збільшенню матеріальної шкоди, що була спричинена пошкодженням мотоцикла. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди та їх вплив на відшкодування шкоди визначені 1193 ЦК України. Зокрема, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Згідно із частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, які є невідворотними, душевні страждання з приводу втрати працездатності, отримання другої групи інвалідності у зв`язку із паралічем лівої руки, перебуванням у лікарні протягом кількох місяців, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000 грн. При цьому, колегія суддів бере до увагу, що на утриманні відповідача ОСОБА_1 перебуває двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , однак зазначене, в силу положень ч. 4 ст. 1193 ЦК України, не може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, оскільки має місце заподіяння шкоди внаслідок злочину. Разом з цим, погоджуючись з висновком місцевого суду в частині встановлення грубої необережності потерпілого ОСОБА_4 , яка полягала в тому, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння без мотошолома, з врахуванням характеру ушкоджень, які останній отримав, колегія суддів розділяє висновок місцевого суду про необхідність зменшення розміру відшкодування шкоди до 200000,00 грн. Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, також врегульовано статтею 26-1 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Таким чином, стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 193 234 грн. 02 коп. з розрахунку 200000,00 грн. 6765,98 (5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 135319,54 грн.) відповідає вимогам закону та спірним правовідносинам, а також є цілком закономірним та відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 27 жовтня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко Н.О. Шеремета