Ухвала КЦС ВС № 648/3178/19

У Х В А Л А 05 жовтня 2020 року м. Київ справа № 648/3178/19 провадження № 61-10631ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Скадовської районної адміністрації Херсонської області Федчишин Віктор Степанович, про скасування рішення про реєстрацію права власності, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Скадовської районної адміністрації Херсонської області Федчишин В. С., про скасування рішення від 20 березня 2019 року про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за іпотекодержателем АТ «АльфаБанк». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за кошти отримані на підставі кредитного договору від 15 серпня 2008 року, укладеного із ВАТ «Сведбанк», придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно з договором купівлі-продажу права вимоги від 25 травня 2012 року правонаступником ВАТ «Сведбанк» за кредитним договором від 15 серпня 2008 року набув ПАТ «ДельтаБанк», а правонаступником у останнього на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року набув ПАТ «АльфаБанк». Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2017 року, яке набуло чинності 30 січня 2018 року на користь ПАТ «АльфаБанк» із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнута солідарно кредитна заборгованість у розмірі 47 134,22 Євро. 18 вересня 2019 року позивач довідалась про реєстрацію права власності на належний їй житловий будинок за АТ «АльфаБанк» на підставі рішення державного реєстратора Скадовської РДА Херсонської області Федчишина В. С. від 20 березня 2019 року. Як підставу такої реєстрації зазначені кредитний договір від 15 серпня 2008 року, договір іпотеки від 15 серпня 2008 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Незаконність реєстрації права власності на житловий будинок за відповідачем позивач пов`язує з тим, що така вчинена в порушення статті 37 Закону України «Про іпотеку» за відсутності її волі, як іпотекодавця на добровільну передачу права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю. Окремий договір про таку передачу не укладався. Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 червня 2020 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення від 20 березня 2019 року індексний номер 46038340 державного реєстратора Скадовської РДА Федчишина В. С. та запис про право власності № 30770371 від 19 березня 2019 року на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_1 за іпотекодержателем АТ «Альфа Банк». Вирішено питання про розподіл судових витрат. У липні 2020 року до Верховного Суду подана касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 червня 2020 року в указаній вище справі. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року у задоволенні клопотання АТ «Альфа-Банк» про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно сплатити судовий збір. У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшли докази сплати судового збору у розмірі 1 409,60 грн. Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики. За таких обставин справа як така, що не представляє значної складності, є малозначною. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Вказівка в резолютивній частині постанови Херсонського апеляційного суду від 16 червня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у малозначній справі. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Таким чином, справа є малозначною в силу змісту правовідносин та їх регулювання не представляє значної складності та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 389 ЦПК України необхідних для оскарження судового рішення у малозначних справах. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, оскільки скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Скадовської районної адміністрації Херсонської області Федчишин Віктор Степанович, про скасування рішення про реєстрацію права власності, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш В. М. Сімоненко