Постанова КАС ВС № 753/20260/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Київ справа №753/20260/17 адміністративне провадження №К/9901/20198/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 753/20260/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної служби роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Руденка Олександра Віталійовича про визнання незаконним акту, визнання протиправними дій за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Оксененка О.М., УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної служби роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Руденка Олександра Віталійовича, де, з урахуванням уточнень, просив: 1.1. визнати незаконним акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Toyota RAV-4 НОМЕР_1 від 12 грудня 2016 року; 1.2. визнати протиправними дії інспектора патрульної служби роти № 3 батальйону №1 Управління патрульної поліції ДПП НП України лейтенанта поліції Руденка О.В. в частині, що стосується тимчасового затримання транспортного засобу Toyota RAV-4 НОМЕР_1 , шляхом його доставляння евакуатором для зберігання на спеціальний майданчик відповідно до статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної служби роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Руденка Олександра Віталійовича про визнання незаконним акту, визнання протиправними дій залишено без розгляду.

6. Залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Позивачем не вказано будь-яких обставин і не надано відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вагомим аспектом при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності з боку позивача поважності причин пропуску строку звернення до суду є встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції 7. 11 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 753/20260/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної служби роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Руденка Олександра Віталійовича про визнання незаконним акту, визнання протиправними дій, де просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про обізнаність про порушення своїх прав саме 12.12.2016 вважає необґрунтованим та таким, що суперечить пункту 2 частини другої статті 19 КАС України, оскільки скаржнику на той час не було відомо про мотиви та наслідки проведення слідчих дій. Про те, що акт тимчасового затримання транспортного засобу інспектором Руденком О.В. був незаконним позивачу стало відомо згідно листа УПП у м. Києві від 07.02.2017, який був отриманий ним 10.02.2017, з якого він дізнався про існування відносно нього кримінального провадження № 12016100030015271. Також за результатом розгляду звернення позивача йому повідомлено листом СУ ГУ НП в м. Києві від 31 травня 2017 року № 8055/125/23/2-17, що «за викладеними у Ваших зверненнях фактами проведено перевірку. Відповідно до обліків Національної поліції фактів притягнення Вас до адміністративних правопорушень не виявлено. Крім того, за результатами проведення досудового розслідування 26.04.2017 кримінальне провадження № 12016100030015271 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України», тобто за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, а також те, що кримінальне провадження закрито 26.04.2017 за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, про що позивачу стало відомо 18.05.2017, та відповідно до обліків Національної поліції фактів притягнення його до адміністративних правопорушень не виявлено, про що позивачу стало відомо з листа від 31.05.2017, ним у встановленому законом порядку відповідно до наданих процесуальних прав, визначених процесуальним законом, 01.11.2017 було подано адміністративний позов про оскарження протиправних дій інспектора патрульної служби роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП лейтенанта поліції Руденка О.В. та визнання незаконним акту огляду та тимчасового затримання мого транспортного засобу від 12.12.2016.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 753/20260/17. У відкритті касаційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року відмовлено оскільки воно не переглядалося в апеляційному порядку на предмет дослідження правильності оцінки доказів і встановлення фактів та було скасовано судом апеляційної інстанції з прийняттям постанови про залишення позовних вимог без розгляду.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 жовтня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України. Позиція інших учасників справи

11. Від відповідачів відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до статті 345 КАС України Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із наступного.

13. Відповідно до частин першої і другої статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Аналогічні норми встановлені у статті 122 КАС України в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року.

16. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. У частині першій статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

19. Судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 12 грудня 2016 року у м. Києві на ділянці дороги між проспектом Броварським та с. Зазим`я відбулася ДТП, що підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, складеним слідчим СУ ГУ Національної поліції у м. Києві Даданенком О.С..

20. Відповідно до доручення слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Даданенка О.С. автопатрулю 0315 доручено поставити автомобілі Toyota RAV-4 д.н.з. НОМЕР_1 та Тоyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 на майданчик тимчасового затримання транспортних засобів.

21. Інспектором патрульної служби роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції ДПП НП України лейтенантом поліції Руденком О.В. складено рапорт від 12.12.2016 на ім`я начальника Деснянського УП НП України у м. Києві Косовського О.Г., в якому він зазначив, що під час патрулювання отримав виклик «ДТП без потерпілих» по вул. Київська в бік с. Зазим`я. Прибувши на місце події побачили, що автомобіль НОМЕР_1 знаходився на смузі руху в бік міста Києва, автомобіль НОМЕР_2 знаходився в кюветі в бік міста Києва.

22. Відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.12.2016, інспектором патрульної служби роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції ДПП НП України лейтенантом поліції Руденком О.В. у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Toyota RAV-4 диз. НОМЕР_1 , шляхом доставляння для зберігання на спеціальний майданчик, місцезнаходження м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, тел. 38-044-583-33-33.

23. Власником затриманого транспортного засобу є позивач.

24. Згідно з листом слідчого управління ГУ НП у м. Києві від 07.11.2019 № 125зі/125/23/2-2019 у ході перевірки за запитом позивача від 01.11.2019 виявлено, що при складанні протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2016 не було зазначено про вилучення транспортних засобів. За даним фактом підлягав притягненню до дисциплінарної відповідальності слідчий слідчого управління Головного управління ОСОБА_4 , однак відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше шести місяців з дня вчинення дисциплінарного проступку.

25. Вважаючи свої права порушеними, внаслідок безпідставного затримання транспортного засобу та порушення строків його повернення, позивач звернувся з цим позовом до суду 01 листопада 2017 року.

26. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказував, що про порушення своїх прав він дізнався з листа слідчого управління Головного управління Національної поліції України № 6841/125/23/2-17 від 10 травня 2017 року, який він отримав 18 травня 2017 року.

27. Зі змісту вказаного листа слідує, що за результатами розгляду звернень позивача від 07, 14 та 21 квітня 2017 року, щодо порушень, допущених слідчими під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої був позивач, проведено перевірку. Крім того, за результатами досудового розслідування 26.04.2017 кримінальне провадження № 12016100030015271 закрито на підставі пункту 2 частини першої 1 статті 284 КПК України.

28. Також, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача Департаменту патрульної поліції про залишення цього позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення ОСОБА_1 до суду, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 12 грудня 2016 року, безпосередньо в момент їх порушення внаслідок, на його думку, протиправних дій відповідача.

29. Надаючи оцінку вказаним доводам колегія суддів зазначає наступне.

30. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з якою у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

31. У розумінні цієї статті поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

32. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

33. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач оскаржує акт огляду та тимчасового затримання його транспортного засобу та дії відповідача щодо затримання цього транспортного засобу шляхом його доставляння евакуатором для зберігання на спеціальний майданчик.

34. Поновлюючи строк звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не дотримано шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній, на час виникнення спірних відносин), проте враховуючи тривалий розгляд справи в суді першої інстанції, з огляду на важливість прав, інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними.

35. Проте суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції.

36. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач був учасником дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2016, дії відповідача були вчинені у присутності ОСОБА_1 , про що він особисто зазначає, зокрема у додаткових поясненнях до адміністративного позову, вказуючи, що після повернення з лікарні він мав намір переставити свій автомобіль на інше місце за допомогою евакуатора, який надала його страхова компанія.

37. Отже, звертаючись у листопаді 2017 року до суду із вимогами про визнання незаконним акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та визнанням протиправними дій щодо затримання транспортного засобу, позивачем порушено строки звернення до суду, які визначені статті 122 КАС України.

38. Колегія суддів погоджуються з таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

39. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

40. Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

41. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

42. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

43. Викладені вище та встановлені судами обставини свідчать, що позивач був обізнаний про складення оскаржуваного акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Toyota RAV-4 НОМЕР_1 від 12 грудня 2016 року, а також про тимчасове затримання транспортного засобу Toyota RAV-4 НОМЕР_1 , шляхом його доставляння евакуатором для зберігання на спеціальний майданчик відповідно до статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке здійснювалося 12 грудня 2016 року.

44. Крім того, самим позивачем також зазначено про обізнаність щодо складання оскаржуваного акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Toyota RAV-4 НОМЕР_1 від 12 грудня 2016 року про що він вказує у позовній заяві, апеляційних та касаційний скаргах.

45. В матеріалах справи також наявні листи ОСОБА_1 від 23 грудня 2016 року до Голови національної поліції України та Керівника Київської місцевої прокуратури № 3 (Деснянський район) зі змісту яких слідує, що позивач вважає, що затримання його особистого транспортного засобу Toyota RAV-4, таким, що порушує його права та просить його повернути. Проте, в порушення вимог статті 265-2 КУпАП, як вказує позивач, після спливу триденного строку з моменту затримання транспортний засіб позивачу не було повернуто.

46. В позовній заяві, позивач, зокрема, вказує, що заперечував проти тимчасового затримання його транспортного засобу, проте його заперечення залишилися поза увагою. Незважаючи на це, на місці ДТП 12.12.16 лейтенантом поліції Руденком О.В. був оформлений акт огляду та тимчасового затримання його транспортного засобу без протоколу про адміністративне правопорушення.

47. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що КАС України пов`язує початок шестимісячного строку для звернення до суду з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та дійшов вірного висновку, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав саме 12 грудня 2016 року.

48. Отже, доводи позивача, що днем, коли він дізнався про порушення своїх прав є 18.05.2017 - день отримання ним відповіді на свої звернення, адже саме тоді позивачу стало відомо що кримінальне провадження закрито 26.04.2017 за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та в подальшому листом від 31.05.17 його повідомлено, що відповідно до обліків Національної поліції фактів притягнення його до адміністративних правопорушень не виявлено, є необґрунтованими та спростовуються встановленим судами попередніх інстанцій обставинами справи.

49. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

50. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

51. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

52. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

53. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

54. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

55. Суд не погоджується з доводами скаржника про ототожнення моменту відліку строку звернення до суду виключно з моментом отримання відповідей на свої звернення, оскільки вказане спростовується приписами статті 122 КАС України, яка вказує виключно на момент обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною.

56. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

57. При цьому шестимісячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб в адміністративних справах особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

58. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин справи. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

59. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

60. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка та під час розгляду справи суд не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

62. Оскільки висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, то касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення. Висновки щодо розподілу судових витрат

63. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 753/20260/17 - залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 753/20260/17 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова