Ухвала КАС ВС № 640/19160/19

УХВАЛА 30 жовтня 2020 року м. Київ справа № 640/19160/19 адміністративне провадження № К/9901/26739/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шишова О.О., суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М, перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №640/19160/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" ПАТ "Київ ЗНДІЕП" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» звернуло до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 006896410 від 26.09.2019 на суму 10 348,86 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року - відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, Головне управління ДПС у м.Києві її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду 22 січня 2020 року позов задоволено частково. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м.Києві подана апеляційна скарга, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статтею 296 КАС України, в частині сплати судового збору та докази в підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року У задоволенні клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків - відмовлено. Здійснено процесуальне правонаступництво відповідача допустивши заміну ГУ ДФС у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби України у місті Києві. Апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- повернуто заявникові. Головне управління ДПС у м.Києві повторно подало апеляційну скаргу, до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, на обґрунтування якого скаржник зазначав, що вже звертався (вперше у межах цього строку) до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яка, однак була повернута особі, яка її подала, (ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року) у зв`язку з невиконання вимог процесуального закону щодо надання документу про сплату судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року апеляційна скарга Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у справі№640/19160/19 - була залишена без руху. Апелянту був встановлений строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, шляхом надіслання на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду докази сплати судового збору та заяви про поновлення строку з зазначенням поважності причин такого пропуску, достатніх для його поновлення та належних доказів пропуску строку. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що саме по собі звернення до суду в межах встановленого строку із апеляційною скаргою, яка була повернута судом, не є достатньою і безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження при зверненні з повторною апеляційною скаргою до закінчення річного строку. Надаючи оцінку доводам податкового органу, суд апеляційної інстанції зазначив, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Так, у силу положень КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне її подання у порядку, встановленому законом. Разом з тим, право на повторне подання апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше апеляційну скаргу було подано у встановлений КАС України строк і у подальшому повернуто апелянту, то повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до апеляційного суду в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин. Таке тлумачення не відповідає принципу юридичної визначеності та наведеним нормам процесуального закону, якими передбачено право на повторне подання скарги виключно у порядку, встановленому законом. Відповідно, поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. Отже, зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки останні не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 14 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло платіжне доручення № 4046 від 10 серпня 2020 року про сплату судового збору у сумі 2 881,50 грн. та клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнання поважними причин пропуску строку. Обґрунтовуючи поважності пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що первинну апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору, що спричинено відсутністю достатнього фінансування, а також зазначає, що положеннями КАС України визначено право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Отже, поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення. Крім того, питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження. Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. Наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження. Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №640/19160/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" ПАТ "Київ ЗНДІЕП" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Шишов Судді І. В. Дашутін М. М. Яковенко