Постанова 4857 № 460/3398/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3398/19 пров. № А/857/4026/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Макарика В.Я. суддів Матковської З.М., Улицького В.З. за участю секретаря судового засідання Галаз Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Щербаков В.В., м. Рівне) у справі № 460/3398/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Крупець» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Крупець» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 00015071401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5236874 грн. (в тому числі 4189499 грн. основного зобов`язання та 1047375 грн. штрафної санкції); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Форми В4 № 00015081401 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1530649 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Крупець" (вул. Довга, буд. 69, с. Крупець, Радивилівський район, Рівненська область, 35541, код ЄДРПОУ 34070636) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 22 серпня 2019 року №00015071401 та №00015081401 визнано протиправними та скасовано. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика крупець" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у сумі 33210,00 (тридцять три тисячі двісті десять) грн., з яких 19210,00 грн. - судовий збір, 14000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу від 18.06.2019р. № 1655, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Крупець, код за ЄДРПОУ 34070636 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016р. по 31.03.2019р., валютного законодавства за період з 01.04.2016р. по 31.03.2019р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016р. по 31.032019р., іншого законодавства за період з 01,04.2016р. по 31.03.2019р. За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання останнім податкового та іншого законодавства було складено акт від 02.08.2019р. № 1554/17-00-14-01/34070636 яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення податкового законодавства, а саме: 1. п. 188.1 ст. 188, пп. а п.198.1, п. 198.3 ст. 198. п.201.10 ст,201 розділу III Податкового кодексу України, ПСБО 30 Біологічні активи затвердженого наказом Мінфіну від 18.11,2005р. №790, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 4 189 499грн,, в т.ч. по періодах: за лютий 2017р, - 731937 грн., за березень 2017р. - 787 818 грн., квітень 2017р. 566869 грн., за жовтень 2017р. 823478 грн., за січень 2018р. 178661 грн, за лютий 2018р. 72841 грн., за березень 2018р. 1027895 грн. та встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) період за березень 2019р. на 1530649 грн. 2. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано у ЄРПН податкові накладні на суму 4247765 грн., що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст. 1201ПКУ. На підставі наведених висновків Головним управлінням ДФС у Рівненській області 22.08.2019 року було винесено: податкове повідомлення рішення № 00015071401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5236874 грн. (в тому числі 4189499 грн. основного зобов`язання та 1047375 грн. штрафної санкції); податкове повідомлення рішення № 00015081401 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1530649 грн. З акту перевірки видно, що підставами для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість послужили висновки відповідача про порушення позивачем п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, а саме ТОВ Птахофабрика Крупець занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з реалізацією довгострокових біологічних активів нижче їх балансової вартості в сумі 4924986 грн., в т.ч. за липень 2016р. - 57 грн., серпень 2016р. - 43126грн., вересень 2016р, - 633957грн., листопад 2016р. - 81грн., березень 2017р. -352748грн., квітень 2017р. 502997грн., травень 2017р. - 581974грн., січень 2018р. - 178661грн., лютий 2018р. -72841грн., березень 2018р. - 1027895грн., травень 2018р. - 83грн., липень2018р.- 185 гри., серпень 2018р. - 608175грн., вересень 2018р. -922206 грн. Як підставу для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість позивачу, відповідачем вказується на те що біологічний актив (кури-несучки) давав сільськогосподарську продукцію та приносив економічні вигоди (у вигляді яєць), в період що перевищував 12 календарних місяців, відтак такий актив, на думку відповідача, є довгостроковим біологічним активом, підлягає амортизації, а тому відповідно при його реалізації ТОВ "Птахофабрика Крупець повинна керуватися положеннями підпункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України для необоротних активів при цьому відповідач зазначає, що в зв`язку з реалізацією ТОВ Птахофабрика Крупець об`єкта основних засобів (довгострокового біологічного активу) за ціною, що є нижчою за залишкову вартість цього об`єкта, то в такому випадку потрібно скласти не одну, а дві податкові накладні. В зв`язку з веденням господарської діяльності ТОВ Птахофабрика Крупець" придбавало курей - несучок породи TETRA-SL LL та LOHMANN BROWN CLASSIC. На балансі підприємства рахуються два комплекси пташників, на яких у перевіряємому періоді відбувалась посадка та висадка курей-несучок - Пісок(6 Цехів) та Барання(3 Цехи). Рух курей несучок на підприємстві та продаж такої птиці підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про рух худоби та птиці на фермі, картками обліку руху дорослої птиці та актами на вибуття тварин та птиці по пташникам Пісок та Барання, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 213 за період з 01.04.2016 р. по 31.03.2019 р. Факт реалізації курей несучок за договірними цінами за період здійснення перевірки, підтверджується наявними в матеріалах справи заявками на погодження цін, прайс-листами, листами контрагентів щодо ціни придбання курей, видатковими накладними. Відповідно до п. 1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 Біологічні активи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року № 790 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 грудня2005 року за № 1456/11736 (далі - Положення 30), норми Положення (стандарту) 30 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) щодо сільськогосподарської діяльності. У відповідності до п. 4 Положення передбачено, що біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів. Додаткові біологічні активи - біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень. Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, Рахунок 21 Поточні біологічні активи призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва, зокрема тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю, тварин прийнятих від населення для реалізації та рослинництва які оцінюються за справедливою ціною. За дебетом рахунку 21 Поточні біологічні активи відображається надходження (оприбуткування зернових, технічних, овочевих та інших культур тощо, приплоду молодняку продуктивної й робочої худоби, вибракуваних з основного стада худоби для подальшої відгодівлі або реалізації без відгодівлі) поточних біологічних активів; приріст живої маси молодняку тварин, за кредитом - вибуття поточних біологічних активів унаслідок передачі на переробку, продаж, безоплатної передачі тощо. Рахунок 21 Поточні біологічні активи має такі субрахунки: Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю; Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю; Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю. На субрахунку 213 Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю ведеться облік наявності та руху поточних біологічних активів тваринництва, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, унаслідок чого їх оцінка здійснена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси. Згідно з пунктом 4 Положення 30 поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі; сільськогосподарська продукція - актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання. Відповідно до п. 5 Положення 30 біологічний актив та/або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов`язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Поточні біологічні активи та додаткові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо або якщо підприємство є платником податку на прибуток, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю, крім поточних біологічних активів рослинництва, які визнаються і відображаються як незавершене виробництво. Оцінка таких поточних біологічних активів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси. Згідно з п 2.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2006 року № 1315 (далі - Методичні рекомендації), біологічний актив визнається запасом, якщо він не використовується в сільськогосподарській діяльності та утримується для продажу або напрям його використання не визначено. За змістом п. 5.9 Методичних рекомендацій амортизація нараховується тільки на довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких визначити неможливо. Об`єктом амортизації таких біологічних активів є їх первісна вартість, зменшена на ліквідаційну вартість. У п. 5.18 Методичних рекомендацій встановлено, що поточні біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, визнаються та відображаються за первісною вартістю. Оцінка таких поточних біологічних активів здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044, до періоду, в якому стає можливим визначити справедливу вартість поточних біологічних активів. Згідно з Додатком до Положення 30 птиця відноситься до категорії Поточні активи, а згідно з Методичними рекомендаціями амортизація може нараховуватися тільки на довгострокові біологічні активи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №808/2425/16. У відповідності до підпункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. Як встановлено обставинами справи ТОВ Птахофабрика Крупець придбає та вирощує яєчних курей з метою виробництва яєць, тому після сплив терміну технологічного використання таких курей таку птицю не можна вважати необоротним активом. Від так сплив терміну технологічного використання таких курей є об`єктивною економічно обґрунтованою підставою для реалізації такого товару за ціною, меншою від її собівартості. Отже з огляду на наведені обставини та норми законодавства база обкладення податком на додану вартість в даному випадку повинна визначається виходячи з договірної ціни, але не менше звичайних цін. Суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про заниження ТОВ Птахофабрика Крупець податку на додану вартість в сумі 4924986 грн. є передчасними та безпідставними. До таких висновків дійшов і експерт Львівського науково дослідного інституту судових експертиз. Так, у висновку №8606 експертного економічного дослідження від 09 вересня 2019 року, яке було проведено на замовлення ТОВ Птахофабрика Крупець, зазначено про відсутність документального підтвердження в акті перевірки тверджень податкового органу про заниження податку на додану вартість по даних господарських операціях. Відповідно до частини першої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Згідно з частиною третьою статті 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відповідно до частини першої статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні. За результатами розгляду матеріалів адміністративної справи, наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відхилення висновку експерта, наданого ТОВ Птахофабрика Крупець. В даному висновку експерта зроблений висновок про те що зазначене в акті № 1554/17-00-14-01/34070636 від 02.08.2019 року заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2016р. по 31.03.2019р. в розмірі 4924986,00 гривень, документально не підтверджується та не відповідає вимогам Податкового кодексу України, Положенню (стандарт) бухгалтерського обліку 30 Біологічні активи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 №

790. З акту перевірки видно, що контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість у перевіряємому періоду внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з придбання товарів від контрагентів-продавців, а саме в акті перевірки робиться висновок щодо нібито документи, на підставі яких ТОВ Птахофабрика Крупець здійснювало облік операцій з придбання товарів від контрагентів ТОВ Світанок СВ, ТОВ Діона, ТОВ Вінст Груп не є первинними, оскільки не підтверджують ці господарські операції та не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку з огляду на відсутність можливості їх виконання. Як наслідок контролюючим органом зроблено висновок про те, що TOВ Птахофабрика Крупець сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання сировини для комбікормів (макухи та шроту соняшника) у контрагентів ТОВ Світанок СВ, ТОВ Діона, ТОВ Вінст Груп, що фактично не здійснювали поставки та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку всього на суму 795162 грн. у т.ч. по періодах: листопад 2016р. 42311грн., січень 2017р. - 115318грн., лютий 2017р. - 146640грн., березень 2017р. - 185517грн., квітень 2017р. - 63872грн,, травень 2017р. 28592грн., червень 2017р. - 212912грн.. Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Згідно цієї ж статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. За змістом пунктів 2.1, 2.2, 2.4 цього Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Для надання правильної оцінки спірним правовідносинам сторін, в даній адміністративній справі підлягають дослідженню обставини, зокрема, щодо фактичного вчинення спірних господарських операцій ТОВ Захід Агробізнес із контрагентами ТОВ Світанок СВ, ТОВ Діона, ТОВ Вінст Груп, а також належність їх оформлення первинними документами, на підставі яких позивачем були сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку у перевіряючому періоді. Щодо здійснення господарських операцій позивача із даними контрагентами слід зазначити наступне. Матеріалами справи підтверджується, що протягом 2016-2017 років ТОВ Птахофабрика Крупець придбавало макуху соняшникову та шрот соняшника згідно укладених договорів, а саме: Між ТОВ Світанок-СВ (Постачальник) та ТОВ Птахофабрика Крупець (Покупець) було укладено договір поставки № 03-01 від 03.01.2017р. відповідно до якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених договором передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар (п.1.1 Договору). Найменування, одиниці виміру та загальну кількість товару, вартість товару що поставляється відображається у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п.1.2. Договору) . Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п.3.1. Договору). Факт поставки товару (макухи соняшникової) підтверджується видатковими накладними № 4 від 03.01.2017 р. на суму 157826 грн. в т.ч ПДВ 26304,33 грн., № 5 від 06.01.2017 р. на суму 171360 грн. в т.ч ПДВ 28560 грн., № 7 від 17.01.2017 р. на суму 179360 грн. в т.ч ПДВ 29893,33 грн., № 11 від 30.01.2017 р. на суму 183360 грн. в т.ч ПДВ 30560 грн., № 17 від 06.02.2017 р. на суму 190904 грн. в т.ч ПДВ 31817,33 грн., № 19 від 13.02.2017 р. на суму 165228 грн. в т.ч ПДВ 27538 грн., № 33 від 20.02.2017 р. на суму 161308 грн. в т.ч ПДВ 26884,67 грн., № 34 від 22.02.2017 р. на суму 194726,3 грн. в т.ч ПДВ 32454,33 грн., № 35 від 28.02.2017 р. на суму 167678 грн. в т.ч ПДВ 27946,33 грн., № 38 від 03.03.2017 р. на суму 165816 грн. в т.ч ПДВ 27636 грн., № 39 від 03.03.2017 р. на суму 158956 грн. в т.ч ПДВ 26492,67 грн., № 47 від 10.03.2017 р. на суму 159054 грн. в т.ч ПДВ 26509 грн., № 48 від 13.03.2017 р. на суму 151680 грн. в т.ч ПДВ 25280 грн., № 56 від 20.03.2017 р. на суму 163954 грн. в т.ч ПДВ 27325,67 грн., № 57 від 21.03.2017 р. на суму 130944 грн. в т.ч ПДВ 21824 грн., № 58 від 22.03.2017 р. на суму 182688 грн. в т.ч ПДВ 30448 грн., № 89 від 29.04.2017 р. на суму 203034,2 грн. в т.ч ПДВ 33839,04 грн., № 99 від 19.05.2017 р. на суму 171552 грн. в т.ч ПДВ 28592 грн.. Оплата за поставлені товари згідно наведених накладних підтверджується виписками банку по рахунку за 04.01.2017 р. на суму 100000 грн., за 10.01.2017 р. на суму 53626 грн.; платіжними дорученнями № 1246 від 10.01.2017 р. на суму 340000 грн., № 1268 від 17.01.2017 р. на суму 14920 грн., № 28 від 31.01.2017 р. на суму 8360 грн., № 30 від 31.01.2017 р. на суму 175000 грн., № 49 від 08.02.2017 р. на суму 50000 грн., № 70 від 10.02.2017 р. на суму 120000 грн., № 79 від 15.02.2017 р. на суму 4772 грн., № 101 від 16.02.2017 р. на суму 60000 грн., № 108 від 20.02.2017 р. на суму 121360 грн., № 130 від 24.02.2017 р. на суму 53000 грн., № 69 від 24.02.2017 р. на суму 45000 грн., № 148 від 28.02.2017 р. на суму 130000 грн., № 168 від 02.03.2017 р. на суму 215000 грн., № 170 від 03.03.2017 р. на суму 80712 грн., № 194 від 09.03.2017 р. на суму 100000 грн., № 197 від 10.03.2017 р. на суму 130000 грн., № 198 від 10.03.2017 р. на суму 94772 грн., № 217 від 14.03.2017 р. на суму 151680 грн., № 234 від 17.03.2017 р. на суму 60000 грн., № 240 від 20.03.2017 р. на суму 99054 грн., № 257 від 23.03.2017 р. на суму 130944 грн., № 105 від 27.03.2017 р. на суму 182688 грн., № 108 від 27.03.2017 р. на суму 163954 грн., № 407 від 04.05.2017 р. на суму 160000 грн., № 424 від 12.05.2017 р. на суму 43034,24 грн., № 454 від 24.05.2017 р. на суму 171552 грн.. Також між ТОВ Діона (Постачальник) та ТОВ Птахофабрика Крупець (Покупець) було укладено договір поставки № 1/6 від 03.01.2017р. відповідно до якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених договором передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар (п.1.1 Договору). Найменування, одиниці виміру та загальну кількість товару, вартість товару що поставляється відображається у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п.1.2. Договору) . Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п.3.1. Договору). Факт поставки товару (макухи соняшникової) підтверджується видатковими накладними № 1 від 06.06.2017 р. на суму 189408 грн. в т.ч. ПДВ 31568 грн., № 2 від 01.06.2017 р. на суму 189888 грн. в т.ч. ПДВ 31648 грн., № 3 від 12.06.2017 р. на суму 162336 грн. в т.ч. ПДВ 27056 грн., № 5 від 16.06.2017 р. на суму 173760 грн. в т.ч. ПДВ 28960 грн., № 7 від 19.06.2017 р. на суму 176352 грн. в т.ч. ПДВ 29392 грн., № 10 від 22.06.2017 р. на суму 188832 грн. в т.ч. ПДВ 31472 грн., № 11 від 26.06.2017 р. на суму 196896 грн. в т.ч. ПДВ 32816 грн., № 13 від 03.07.2017 р. на суму 172032 грн. в т.ч. ПДВ 28672 грн., № 14 від 03.07.2017 р. на суму 194496 грн. в т.ч. ПДВ 32416 грн., № 2 від 01.08.2017 р. на суму 179251,2 грн. в т.ч. ПДВ 29875,2 грн., № 3 від 07.08.2017 р. на суму 157657 грн. в т.ч. ПДВ 26276,16 грн.. Оплата за поставлені товари згідно наведених накладних підтверджується платіжними дорученнями № 516 від 07.06.2017 р. на суму 100000 грн., № 527 від 13.06.2017 р. на суму 100000 грн., № 541 від 14.06.2017 р. на суму 100000 грн., № 546 від 16.06.2017 р. на суму 100000 грн., № 562 від 20.06.2017 р. на суму 150000 грн., № 574 від 21.06.2017 р. на суму 165392 грн., № 586 від 26.06.2017 р. на суму 130000 грн., № 283 від 04.07.2017 р. на суму 150000 грн., № 614 від 05.07.2017 р. на суму 100000 грн., № 620 від 07.07.2017 р. на суму 40000 грн., № 307 від 10.07.2017 р. на суму 400000 грн., № 326 від 20.07.2017 р. на суму 108608 грн., № 363 від 07.08.2017 р. на суму 179251,20 грн., № 364 від 09.08.2017 р. на суму 157656,96 грн., Крім того між ТОВ Вінст Груп (Постачальник) та ТОВ Птахофабрика Крупець (Покупець) було укладено договір поставки № 3/11 від 03.11.2016р. відповідно до якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених договором передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар, у кількості, асортименті по ціні та в строки відповідно до накладних (п.1.1 Договору). Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію зазначається у відповідній накладній (п.2.1. Договору). Ціна на товар, встановлюється у накладних, які є невід`ємною частиною договору (п.4.1. Договору). Факт поставки товару (шроту соняшникового) підтверджується накладною від 03.11.2016 р. на суму 253864 грн., в т.ч. ПДВ 42310,67 грн.. Факт поставки товару (макухи соняшникової) підтверджується накладною від 05.04.2017 р. на суму 180120 грн., в т.ч. ПДВ 30020 грн.. Оплата за поставлені товари згідно наведених договорів поставки, проведена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1012 від 07.11.2016 р. на суму 253864 грн. та № 315 від 07.04.2017 р. на суму 180120 грн. Перевезення товарів згідно умов договорів здійснювалося постачальниками товарів та підтверджуються товарно транспортними накладними. Якісні показники поставленого товару підтверджується протоколами досліджень . ТМЦ які придбавалися у ТОВ Світанок СВ, ТОВ Діона, ТОВ Вінст Груп, поставлялися безпосередньо на ТОВ Крупецький комбікормовий завод який у за завданням ТОВ "Птахофабрика Крупець" здійснював із зазначених ТМЦ виробництво комбікормів для ТОВ "Птахофабрика Крупець". Зазначені обставини підтверджуються договором про надання послуг від 02.01.2014 р. № 4 на переробку ТМЦ що придбавалися у контрагентів, видатковими накладними (у переробку) № 38 від 30.11.2016 р., № 3 від 31.01.2017 р., № 3 від 31.01.2017 р., № 7 від 28.02.2017 р., № 10 від 31.03.2017 р., № 13 від 30.04.2017 р., № 15 від 31.05.2017 р., № 18 від 30.06.2017 р., № 22 від 31.07.2017 р., № 25 від 31.07.2017 р., звітами про рух товаро-матеріальних цінностей за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р, за період 01.01.2017 р по 31.08.2017 р., актами витрати кормів та кормових добавок за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р, за період 01.01.2017 р по 31.08.2017 р., актами надання послуг з переробки № 138 від 30.11.2016 р., № 12 від 31.01.2017 р., № 24 від 28.02.2017 р., № 38 від 31.03.2017 р., № 47 від 30.04.2017 р., № 62 від 31.05.2017 р., № 75 від 30.06.2017 р., № 88 від 31.07.2017 р., № 106 від 31.08.2017 р.. В подальшому вироблені комбікорми було використано в господарській діяльності ТОВ "Птахофабрика Крупець" що підтверджується актами списання від 30.11.2016 р. № 187, від 30.11.2016 р. № 188, від 31.01.2017 р. № 23, від 31.01.2017 р. № 22, від 28.02.2017 р. № 51, від 28.02.2017 р. № 50, від 31.03.2017 р. № 65, від 31.03.2017 р. № 66, від 30.04.2017 р. № 102, від 30.04.2017 р. № 103, від 31.05.2017 р. № 142, від 31.05.2017 р. № 143, від 30.06.2017 р. № 164, від 30.06.2017 р. № 165, від 31.07.2017 р. № 194, від 31.07.2017 р. № 195, від 31.08.2017 р. № 218, від 31.08.2017 р. №

219. Судом першої інстанції проаналізовані вищенаведені документи бухгалтерського обліку ТОВ Птахофабрика Крупець, якими оформлено спірні господарські операції з вищевказаними контрагентами-продавцями та встановлено, що такі документи не мають дефектів і відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку. Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджується як факт отримання позивачем ТМЦ, так і використання придбаних товарів у власній господарській діяльності. Можливі наявні недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати підставою для невизнання господарської операції, що ними оформлена, оскільки має місце факт належного документального підтвердження наведених господарських операцій іншими доказами. Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок, підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України, посадові особи податкового органу під час проведення перевірки були зобов`язані врахувати надані позивачем первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З врахуванням вищенаведених норм, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії Податкового кодексу України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг. Водночас, норми Податкового кодексу України не ставлять формування податкового кредиту в залежність від подання чи неподання достовірних відомостей у звітності контрагентами платника податку до податкового органу та декларування ними у такій звітності податкових зобов`язань. Що стосується посилання податкового органу на наявність кримінальних справ фігурантом яких є ТОВ Світанок, а саме проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32017240000000027 від 07.07.2017 року за фактом вчинення громадянами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України суд зазначає що сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування. Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За правилами частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 628 ЦК України, наведені в Акті перевірки договори містять умови (пункти), визначені на розсуд сторін правочину і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (визначення ціни, строк, тощо). Згідно із статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину). Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. У даній справі апелянт не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами. Таким чином, висновки контролюючого органу щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами. Врахувавши зазначене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що неправомірне збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4189499 грн. основного зобов`язання, що безсумнівно виключає і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1047375 грн (25% від суми основного зобов`язання) та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1530649 грн., тому податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 року № 00015071401 та № 00015081401 не відповідають критеріям правомірності, встановленим в ст. 2 КАС України та порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування спірних вище рішень відповідача в повному обсязі. Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Пунктом 1 частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, ч.ч.1,2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Поряд з цим, ч.3 ст. 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України). Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано: посвідчену копію договір про надання правничої допомоги № 22/08 від 29.08.2019 р. предметом якого є надання Адвокатським бюро правничої допомоги та представництва інтересів Клієнта в т.ч. в адміністративних судах; акт приймання-передачі послуг до договору № 22/08 від 30.01.2020 р. про надання правничої допомоги, посвідчену копію платіжного доручення від 09.08.2019 р. №

463. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Як зазначено в абз.268 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N34884/97, п.30, ECHR 1999-V)". Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Позивачем подано до суду належні і допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Розмір понесених витрат позивачем є обґрунтованим та співмірним з предметом спору, а відповідач в свою чергу не заперечив щодо розміру заявлених судових витрат. З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив обґрунтовану вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 29.08.2019 р. № 22/08 у сумі 14000,00 грн. Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст., 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 460/3398/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 30.10.2020 року