Постанова 4821 № 710/400/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1369/20Головуючий по 1 інстанції Справа №710/400/19 Категорія: 304090000 Побережна Н.П. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2020 року : м.Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 травня 2019 року, у складі судді Побережної Н.П., - в с т а н о в и в : У березні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що 14.05.2012 відповідач підписав заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 9000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті Приватбанку, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, а відповідач не надав своєчасно кошти на погашення заборгованості за зобов`язаннями, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 07.02.2019 становить 66069 грн. 46 коп. та складається з: 18240 грн. 37 коп. заборгованість за тілом кредиту, 16953 грн. 45 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 26403 грн. 28 коп. пеня за прострочене зобов`язання, 850 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. (фіксована частина) та 3122 грн. 36 коп. (процентна складова). Виниклу заборгованість відповідач не погашає добровільно, а тому позивач звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 66069, 46 грн. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 травня 2019 року позов банку задоволено повністю. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 66069 грн. 46 коп., судовий збір у розмірі 1921 грн. Суд своє рішення мотивував тим, що банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти, а відповідач не виконав в повному обсязі свого обов`язку по внесенню коштів за користування кредитом внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 66 069 грн. 46 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати. В обгрунтування апеляційної скарги, зазначає, що суд ухвалив рішення без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Скаржник зазначає, що банк не довів існування кредитних правовідносин між сторонами, оскільки у анкеті-заяві зазначено лише анкетні дані відповідача, даних про встановлений кредитний ліміт, тип картки, розмір процентів за користування кредитом, розмір пені та штрафних санкцій в анкеті-заяві не зазначено. Крім того, не вказано і строку повернення кредиту. Звертає увагу, що наданий банком до позовної заяви розрахунок заборгованості не є первинним банківським документом. Також зазначає, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку не є належними доказами, на підставі яких банк може ставити питання про стягнення відсотків за користування кредитом. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та Правила банківських послуг, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, відсутність довідки про умови кредитування та неврахування як належного доказу паспорту споживчого кредиту, позивач може заявляти вимоги про стягнення процентів за користування кредитним коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених, зокрема, ст. 625 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.05.2020. Банк не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 14.05.2012 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.10). У своєму позові Банк стверджував про те, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Через невиконання відповідачем договірних зобов`язань у нього утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 07.02.2019 становить 66 069 грн. 46 коп. і складається з наступного: - 18240 грн. 37 коп. заборгованість за тілом кредиту; - 16953 грн. 45 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 0 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; - 26403 грн. 28 коп. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; - 850 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; та штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: - 500 грн. штраф (фіксована частина); - 3122 грн. 36 коп. штраф (процентна складова). У відповідності із анкетою-заявою ОСОБА_1 ознайомився із договором надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами. Як доказ на укладення кредитного договору із відповідачем, банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані позичальником. Відповідно до вказаного витягу з Тарифів банку пропонується кредитування за чотирма схемами. Визначити, яку конкретну схему кредитування обрано відповідачем з витягу встановити неможливо. Також в обґрунтування доводів щодо укладення договору АТ КБ «Приватбанк» надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті http://privatbank.ua/terms. Наданий банком витяг з Умов та правил не підписаний відповідачем. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві про одержання кредиту від 14.05.2012, підписаній сторонами, відсутні умови договору про визначення розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, стягнути заборгованість за тілом кредиту, простроченим тілом кредиту, пеню за прострочене зобов`язання та за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.05.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (без уточнення обраного виду карти) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 14.05.2012 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів, а також розмір і порядок їх нарахування. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного закону споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що також зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Апеляційний суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов та Тарифів надання послуг, отже стверджувати, що з 2012 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2019 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також розміру та порядку їх нарахування, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи. Надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 14.05.2012 не містить достатніх відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем. Незазначеною є і схема погашення кредиту та міри відповідальності за порушення зобов`язань. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідачем не підписувався. До позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання заяви, відповідач був ознайомлений саме з заявленими позивачем умовами кредитування з використанням кредитки. Надані Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» не підтверджують узгодження з позичальником конкретних умов кредитування. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач не підписував надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, то такі докази є неналежними і не беруться до уваги судом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів, розмір та порядок їх нарахування, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на це, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Вказані обставини не враховано судом першої інстанції та безпідставно стягнуто з відповідача заборгованість з пені за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафи, що є порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає до скасування з відмовою у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості з пені та по штрафам. Водночас, не заслуговують на увагу доводи скаржника про недоведеність позивачем наявності договірних зобов`язань між банком та позичальником, а також заборгованості за тілом кредиту. Так, відповідач не оспорював факт підписання анкети-заяви від 14.05.2012, яка є договором надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. На момент підписання анкети-заяви рекомендований ліміт становив 1000 грн., (а.с.10) який надалі було збільшено до 9000 грн. За приписами статей 81,82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту, яка включає в себе і заборгованість за простроченим тілом кредиту, в сумі 35 193 грн. 82 коп., розмір якої підтверджено розрахунком банку і не спростований відповідачем є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту з відповідача. Відповідно до ст. 376 ЦПК україни підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів доходить висновку, що рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 травня 2019 року підлягає до скасування в частині стягнення з відповідача на користь банку пені за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, у зв`язку з порушенням судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У апеляційній скарзі скаржник просив стягнути на його користь понесені судові витрати та долучив орієнтовний розрахунок судових витрат, включаючи витрати на правову допомогу. До судового розгляду скаржником надано квитанцію про оплату правової допомоги адвоката Волощук В.В. у даній справі на суму 8 472 грн. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції в частині та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів змінює і розподіл судових витрат. Так, з банку на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення судові витрати понесені ним за подання апеляційної скарги і витрати на правову допомогу, а з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають до стягнення судові витрати за подання позовної заяви - пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 травня 2019 року у даній справі скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» пені за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 пені за прострочене зобов`язання в сумі 26 403 грн. 28 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в сумі 850 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., та штрафу (процентна складова) в сумі 3122 грн. 36 коп. В іншій частині рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 травня 2019 року залишити без змін. Розподіл судових витрат змінити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1527 грн. 19 коп. (одна тисяча п`ятсот двадцять сім гривень 19 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 4 490 грн. (чотири тисячі чотириста дев`яносто гривень). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 1018 грн. 13 коп. (одна тисяча вісімнадцять гривень 13 коп.) Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України. Судді: Ю.В. Сіренко В.Д.Храпко Б.Б.Вініченко