Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/499/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року Справа № 918/499/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г. секретар судового засідання Шилан О.С. за участю представників сторін: позивача - адв. Дремлюга Ю.С. відповідача - не з`явився розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2020 р. ухваленого суддею Войтюком В.Р. о 11:43 год. у м.Рівному, повний текст складено 14.08.2020 р. у справі № 918/499/20 за позовом Сарненської міської ради, м.Сарни Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція", м.Київ про стягнення в сумі 2010492 грн. 37 коп. В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення Господарського суд Рівненської області від 12.08.2020 р. у справі № 918/499/20 задоволено позов Сарненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" про стягнення 2010492,37 грн. безпідставно збережених коштів. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суд Рівненської області від 12.08.2020 р. у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом неповно з`ясовані обставини справи, внаслідок чого рішення Господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню. Доводить, що відповідно до вимог чинного законодавства України підставою для нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою та підставою для сплати (стягнення) орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою є належним чином оформлений, підписаний сторонами, нотаріально посвідчений та зареєстрований договір оренди земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер. Одночасно в апеляційній скарзі зазначено, що адвокат Горбовий В.А. є новим представником відповідача у даній справі та не приймав участі під час розгляду даної справи Господарським судом Рівненської області, тому йому невідомі усі обставини справи та позиції її учасників, і адвокат не знайомився з матеріалами справі. Пояснює, що апеляційна скарга подана без повного обґрунтування заперечень відповідача з метою дотримання визначеного ст..256 ГПК України строку і обґрунтування будуть надіслані на адресу апеляційного суду після ознайомлення з матеріалами справи та їх аналізу. На час розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні 20.10.2020 р. відповідач не надав суду змін чи доповнень до апеляційної скарги в порядку, визначеному ст..266 ГПК України. Колегією суддів враховано, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» був ознайомлений із матеріалами справи 28.09.2020 р., що підтверджується заявою про ознайомлено з матеріалами справи та розпискою представника /а.с. 85 у т.3/. Оскільки і після ознайомлення з матеріалами справи відповідач на час розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні 20.10.2020 р. в установленому законом порядку і строки не подав доповнень чи змін, тому суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» в межах доводів та вимог, викладених в ній, відповідно до норм ст..ст.266, 269 ГПК України. Позивач Сарненська міська рада відзиву на апеляційну скаргу суду не подав. В судовому засіданні представник позивача Сарненської міської ради надав пояснення по суті спору і заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу ТОВ «Євроформат Стальконструкція» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін як правомірне. Скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» не забезпечив участь представника в судовому засіданні, тоді як про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений судом в установленому порядку, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.86 у т.3/. Скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» 08.10.2020 р. подав апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, пославшись на зайнятість представника в іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надав повістку про виклик в кримінальному провадженні. Колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, ураховуючи таке. Переглядаючи справу в суді апеляційної інстанції за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів керується нормами ст.270 ГПК України. Відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі. Відповідно до ухвали апеляційного суду від 21.09.2020 р. про відкриття апеляційного провадження і призначення справи до розгляду в судовому засіданні суд не визнав обов`язковою явку представників сторін. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» викладені ним в апеляційній скарзі. Додаткові докази чи пояснення суду не надані сторонами. При цьому господарський суд виходить з того, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника; неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Отже, причиною неявки представника відповідача до суду апеляційної інстанції є надання переваги представником адвокатом В.А.Горбовим участі в іншій справі; відповідачем не доведено неможливість участі в судовому засіданні іншого представника або неможливість розгляду справи без участі відповідача. Згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Колегія суддів виходить з того, що відкладення розгляду справи не обов`язок, а прерогатива суду, і визначальною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась і неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого рішення, тому є можливим завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника скаржника за наявними у справі матеріалами. Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено наступне. 08 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій"/продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція"/покупець уклали договори купівлі-продажу нерухомого майна розміщеного в місті Сарни по вулиці Соборна 21, а саме:

1. Гараж загальною площею 509,9 кв.м.;

2. Киснева станція загальною площею 233,к кв.м.;

3. Цех № 2 загальною площею 14503,5 кв.м.;

4. Перехідна галерея загальною площею 87,4 кв.м.;

5. Адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 5741,0 кв.м.;

6. Насосна станція, загальною площею 10,2 кв.м.;

7. Ремонтний цех, загальною площею 1256,3 кв.м.;

8. Котельня (Р-2) загальною площею 791,7 кв.м.;

9. Котельня (Т-2), загальною площею 1018,3 кв.м.;

10. Склад солі загальною площею 66,4 кв.м.;

11. Мазутне господарство загальною площею 154,7 кв.м. Право власності на вказані будівлі за відповідачем зареєстровано 08 вересня 2015 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідними свідоцтвами на право власності та технічними паспортами на будівлі. /а.с. 78-161 у т.1/. Державним актом на право постійного користування землею серії I- РВ № 001175 від 21 березня 2000 року /а.с. 221-224 у т.1/підтверджено, що у постійному користуванні продавця Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" перебувала земельна ділянка площею 12,56 га в місті Сарни по вулиці 17 Вересня (відповідно до рішення міської ради № 105 від 29.01.2016 р. перейменовано вулицю на Соборна, 21 - а.с. 23-24 у т.1). Колегія суддів враховує, що нормами абз.1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відчужені за договорами купівлі-продажу від 08.09.2015 р. об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці в місті Сарни по вулиці Соборна, 21, цільове призначення якої - для обслуговування виробничих приміщень площею 7,9431 га. Матеріалами справи підтверджено, і відповідачем не оспорюється, що з 08 вересня 2015 року відповідач використовує земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном в місті Сарни по вулиці Соборна, 21, яка раніше перебувала у постійному користуванні у Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій". 12 жовтня 2017 року відповідач звернувся до міської ради клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,9158 га під будівлями для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в місті Сарни по вулиці Соборна,

21. До клопотання долучений план щодо відведення земельної ділянки площею 7,9158 га, підписаний сертифікованим-інженером землевпорядником; правовстановлюючі документи; копії права власності на об`єкти нерухомості, копії технічних паспортів; витяг з державного реєстру про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій" /а.с. 25-41 у т.1/. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" у плані щодо відведення земельної ділянки визначено площу земельної ділянки в розмірі 7,9158 га, яка необхідна для обслуговування об`єктів нерухомого майна, які перебувають у його власності. Рішенням Сарненської міської ради від 14 грудня 2017 року № 696 Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" дано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,9158 га під будівлями для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд в АДРЕСА_1 /а.с. 27 у т.1/. 25 липня 2019 року відповідачем відчужено чотири об`єкта нерухомого майна, а саме:

1. ОСОБА_1 відчужено котельню (Р-2) (договір купівлі-продажу нерухомого майна серії ННН № 702288 від 25 липня 2019 року) та котельню (Т-2) (договір купівлі-продажу нерухомого майна серії ННН № 702292 від 25 липня 2019 року);

2. ОСОБА_2 відчужено мазутне господарство (договір купівлі- продажу нерухомого майна серії ННН № 702279 від 25 липня 2019 року) та ремонтний цех (договір купівлі-продажу нерухомого майна серії ННН № 702283 від 25 липня 2019 року) /а.с. 161-177 у т.1/. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували право власності на вказані будівлі у порядку, встановленим законодавством, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 11 грудня 2019 року Сарненська міська рада прийняла рішення № 1366 "Про надання земельної ділянки в оренду в АДРЕСА_1 ". 02 березня 2020 року Сарненська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" та громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі /а.с 29-36 у т.1/. На умовах цього договору відповідачу, громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд в АДРЕСА_1 загальною площею 7,5289 га у такому порядку: відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" - площею 5,9837 га., гр-ну ОСОБА_1 - площею 0,6839 га та ОСОБА_2 - площею 0,0219 га. Таким чином встановлено, що відповідач з 08 вересня 2015 року по 01 березня 2020 року використовував земельну ділянку, на якій знаходяться належні йому будівлі без належного оформлення права користування. Сарненська міська рада звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщено належне відповідачеві нерухоме майно, за період з 31 травня 2017 року по 01 березня 2020 року в загальному розмірі 2010492,37 грн. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову Сарненської міської ради та ураховує таке. Перехід права власності на нерухоме майно є підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до ч. 1, 2 ст. 120, ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України для попереднього власника майна. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 192571944 від 11 грудня 2019 року) земельна ділянка, на якій знаходяться належні відповідачеві будівлі перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Сарни, інші речові права не зареєстровані. Згідно зі статтею 125 ЗК України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції). Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Нормами ч.1 ст.93, ч.1 ст.96 та ст..125 Земельного кодексу України, 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди виникає земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовані відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. У ч.3 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, тоді як визначальним є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Як зазначено вище, відповідач набув 08 вересня 2015 року набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності. З моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами нерухомого майна. Відповідач використовував земельну ділянку в АДРЕСА_1 , проте до 02 березня 2020 року належним чином у встановленому порядку не оформив речового права на спірну земельну ділянку і орендну плату не сплачував протягом спірного періоду. Отже предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за період з 31 травня 2017 року по 01 березня 2020 року в загальному розмірі 2010492,37 грн. Колегією суддів враховано, що відповідачем не заперечується користування земельною ділянкою площею 7,5289 га та в подальшому - зменшеною до 5,9837 га (у зв`язку із відчуженням 25 липня 2019 року фізичним особам частини об`єктів нерухомості). Наданий позивачем Сарненською міською радою розрахунок безпідставно збережених коштів здійснений з урахуванням плану розподілу земельної ділянки загальною площею 7,5289 га. між відповідачем та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тим самим визначивши та узгодивши площу ділянок, необхідну для обслуговування існуючих об`єктів нерухомого майна. Розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 31 травня 2017 року по 01 березня 2020 року виконаний радою з урахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, підтвердженої Витягом з технічної документації та докладною інформацією Відділу у Сарненському районі Головного управління Дердгеокадастру у Рівненській області № 18-17-0.32-66/115-19 від 05.04.2019 р. /а.с. 18-21, 42-43 у т.1/. Відповідач не оспорює правильність розрахунку і суму стягнення. У відзиві, наданому суду першої інстанції відповідач пояснив, що сплачував орендну за період з 2015 року по 2016 рік. Матеріалами справи підтверджено, що надані відповідачем платіжні доручення стосуються іншого періоду 2015-2016 р.р. /а.с. 172-193 у т.2/, і такі обставини не досліджуються стосовно спірного періоду. Отже, відповідач не оспорив розрахунок позивача за спірний період з 31 травня 2017 року по 01 березня 2020 року ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі. Зустрічного розрахунку не надавав. Відповідно до норм ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Стальконструкція» в межах доводів та вимог, викладених в ній. Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що відсутні підстави для стягнення коштів, оскільки для нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою та підставою для сплати (стягнення) орендної плати за користування земельною ділянкою є договір оренди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом спору є не стягнення орендної плати, а стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відповідно до ст. 1212 ЦК України. Такі доводи скаржника у спорі не відповідають нормам чинного законодавства і не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Інших заперечень не надано. Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2020 р. у справі № 918/499/20 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст. 277 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Стальконструкція" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2020 р. у справі № 918/499/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Матеріали справи № 918/499/20 повернути Господарському суду Рівненської області. Повний текст постанови складений 27 жовтня 2020 року Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Гудак А.В. Суддя Петухоа М.Г.