Постанова 4811 № 442/1887/20

Справа № 442/1887/20 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б. Провадження № 33/811/1185/20 Доповідач: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2020 року, встановив: постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень 40 копійок). Згідно постанови ОСОБА_1 17.03.2020 о 14.30 год. по вул. Лесі Українки в с. Добрівляни Дрогобицького району Львівської області в м. Дрогобич Львівської області керував транспортним засобом ВАЗ 2107д.н.з. НОМЕР_1 стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядкуза допомогою технічного засобу Драгер Алкотест-6820 № 00068. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДРУкраїни, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, скасувати її та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування покликається на те, що не згідний з даною постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою, зокрема висновки суду не ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, їм не надана належна юридична оцінка, не правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та допущено порушення процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи. Вказує, що не вчиняв жодного адміністративного правопорушення, а саме не керував транспортним засобом. Працівники поліції зупинили його біля власного транспортного засобу, зокрема по вулиці Лесі України в селі Добрівляни. Крім цього, працівники поліції не роз`яснили йому права, відповідно до ст. 268 КУпАП, що є порушенням його права на захист, яке передбачено ст. 59 Конституції України. Також, звертає увагу, що працівниками поліції долучено відеозапис, який здійснювався ними на місці події, і з їхніх пояснень, які були надані у судовому засіданні було записано на камеру мобільного телефону, що не може бути визнано як належний доказ у справі. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2020 року, то апелянт вказує, що ним пропущено строк на апеляційне оскарження з причин, що не залежали від його волі, оскільки 13 червня 2020 року подав апеляційну скаргу через пошту рекомендованим листом. 28 жовтня 2020 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вказує, що днем виявлення правопорушення є 17 березня 2020 року, а тому закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважаю, що постанову суду першої інстанції необхідно залишити без зміни виходячи з наступного. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, то матеріалами справи підтверджуються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов`язаний був з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи. Так, висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 115719 від 17 березня 2020 року (а.с.3), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 в присутності свідків, згідно якого останній погодився з результатами тесту на стан алкогольного сп`яніння, а саме 2,09 проміле, поясненнями наданими в суді першої інстанції патрульним СРПП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівської області Федуняком В.А., свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи. Крім цього, посилання апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції. Таким чином, докази здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має. Щодо клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, то таке є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 17 березня 2020 року, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області винесено 03 червня 2020 року, тобто в межах, передбачених ст. 38 КУпАП строках. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи судом першої інстанції не було допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію його дій та необґрунтованість накладеного стягнення, а отже підстав для скасування або зміни постанови судді не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2020 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Маліновська-Микич