Ухвала КЦС ВС № 461/2293/19

Ухвала 28 жовтня 2020 року м. Київ справа № 461/2293/19 провадження № 61-15748ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: Львівське комунальне підприємство «Снопківське» про відміну рішення некомерційного конкурсу на право оренди нежитлового приміщення, ВСТАНОВИВ: 23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 рокуу вказаній цивільній справі. Скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Так, відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Встановлено, що оскаржувану постанову Львівського апеляційного суду прийнято 08 вересня 2020 року, а її повний текст складено 15 вересня 2020 року. Відповідно до вимог статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Таким чином, останній день касаційного оскарження зазначеного судового рішення припадав на 15 жовтня 2020 року (четвер, робочий день). Касаційна скарга ОСОБА_1 подана через поштове відділення та згідно з відміткою на конверті відправлена до Верховного Суду 23 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року подане представником ОСОБА_3 клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року повернуто без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Заявник лише зазначає, що оскаржувану постанову апеляційного суду було отримано ним 24 вересня 2020 року. Чинним ЦПК України не передбачено можливості Верховного Суду поновлювати строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише за наявності відповідної про це заяви сторони із зазначенням поважних причин пропуску. Несвоєчасне отримання копії судового рішення не змінює визначений законом строк і порядок касаційного оскарження, а може бути лише підставою для його поновлення у разі подання відповідної заяви з наданням доказів. За змістом пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання копії повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції заявником до касаційної скарги не долучено. За наведених обставин, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Відповідно до вимог частини другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. З огляду на викладене, ОСОБА_1 слід подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних підстав його пропуску. Крім цього, заявнику необхідно надати суду докази, що підтверджують дату отримання копії повного тексту оскаржуваної постанови Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року. Такими доказами можуть бути, зокрема, оригінал (належним чином завірена копія) поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо. Також в порушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України заявником у касаційній скарзі чітко та належним чином не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути чітко зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року залишити без руху. Надати заявникові для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Коротенко