Ухвала КАС ВС № 420/1431/20

УХВАЛА 29 жовтня 2020 року м. Київ справа № 420/1431/20 адміністративне провадження № К/9901/26278/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі № 420/1431/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284, та ст. 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»; - скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене у пункті 52 протоколу від 09.08.2019 №105, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, виходячи з щомісячного розміру грошового забезпечення станом на 30.08.2006. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020, позов задоволено. 03.09.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020. Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2020 касаційну скаргу відповідача повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. 13.10.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 і прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Таким чином, касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"). Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі № 420/1431/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання вчинити певні дії. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.М. Чиркін Судді: В.М. Бевзенко В.М. Шарапа