Постанова КАС ВС № 826/904/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року м. Київ справа №826/904/18 адміністративне провадження №К/9901/67539/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е., розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/904/18 за позовом ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О.; суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В.; УСТАНОВИВ: І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі- відповідач, Гатненська сільська рада), в якому просила: 1.1 визнати протиправними дії Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, які полягають у ненаданні ОСОБА_1 запитуваної публічної інформації згідно запита на інформацію №3 від 18 жовтня 2017 року, зареєстрованого у Гатненській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області від 18 жовтня 2017 року №177/3; 1.2 зобов`язати Гатненську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію, згідно запита на інформацію №3 від 18 жовтня 2017 року, зареєстрованого у Гатненській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області від 18 жовтня 2017 року №177/3; 1.3 вирішити питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду по суті спору, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358508) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджених судових витрат на правову допомогу, які складають 5120 грн.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 3. 28 серпня 2018 року до суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - Кальком Дмитром Олексійовичем подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Калька Дмитра Олексійовича про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що підстави визначених в статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України для стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу передбачену статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено. ІІ. Касаційне оскарження

6. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 10 грудня 2018 року.

7. У касаційній скарзі позивач, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову, якою присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5600 грн пов`язаних із переглядом справи у суді апеляційної інстанції та вирішити питання про розподіл судових витрат за наслідком розгляду по суті цієї касаційної скарги.

8. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що нею було надано суду апеляційної інстанції усі необхідні докази в порядку встановленому статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу пов`язаних із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а отже, на думку позивача, її заява про постановлення додаткового рішення повинна бути задоволена у повному обсязі. 8.1. Додатково заявник касаційної скарги посилається на правові позиції викладені: Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16; Верховним Судом у додаткових постановах від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/2262/17; Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 757/4725/15-ц. 9. 14 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого Шарапи В.М., суддів Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г. відкрито касаційне провадження. 10. 04 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якій відповідач спростовуючи її доводи просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. 11. 21 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року № 808/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шишова О.О., суддів - Дашутіна І.В., Жука А.В. 13. 23 вересня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року № 1785/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Данилевич Н.А., Мацедонську В.Е. ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

22. Пунктом 1 частини третьою статті 132 КАС України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

23. Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 23.1. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. 23.2. Для цілей розподілу судових витрат: 23.2.1 розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 23.2.2 розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 23.3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 23.4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

24. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України, якою визначено, що 24.1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа; 24.2 при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз; 24.3 при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору; 24.4 при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат; 24.5 у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 24.6 якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 24.7 якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина сьома) 24.8 у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору; 24.9 у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи; 24.10 судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. ІV. Позиція Верховного Суду

25. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

26. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України.

27. Аналізуючи приписи статті 139 КАС України Верховний Суд зауважує, понесені позивачем, який не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються лише за умови задоволення позову або часткового його задоволення.

28. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

29. Отже, підстави для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем відсутні.

30. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що підстави визначених в статті 139 КАС України для стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу передбачену статтею 134 КАС України відсутні.

31. Щодо доводів касаційної скарги стосовно посилання на правові позиції викладені: Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16; Верховним Судом у додаткових постановах від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/2262/17, Верховний Суд у цій справі зазначає наступне.

33. Предметом спорів у вказаних вище позиціях Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду було звернення позивачів про розподіл судових витрат у зв`язку із задоволенням їх позовів. В той час як предметом розгляду у цій справі є розподіл судових витрат у зв`язку із відмовою у задоволенні позову. А отже обставини у зазначених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та в цій справі не є аналогічними.

33. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

34. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

35. Частиною першою статті 350 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. V. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова Судді: Н.А. Данилевич В.Е. Мацедонська