Постанова 4856 № 600/704/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/704/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 29 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року (ухвалене у м. Чернівці 17.07.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернівецької області про стягнення допомоги, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Прокуратури Чернівецької області у якому просив суд стягнути з Прокуратури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 22026,90 грн вихідної допомоги у зв`язку із звільненням. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури та виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв`язку зі скороченням штатів, тому, на думку позивача, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством. Тому, право на одержання суми середньомісячного заробітку як вихідної допомоги визначено Законом і цей Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" ст. 40 КЗпП України доповнено частиною 5, якою визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч. 2 цієї статті, ст. ст. 42, 42-1, ч. ч. 1, 2 і 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Таким чином, визначивши особливості (порівняно із загальними положеннями КЗпП України) застосування правових приписів, що регулюють порядок звільнення прокурора за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", Верховна Рада України вказала на однорідність цієї норми та положень п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Отже, незалежно від наявності в наказі про звільнення посилання на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прокурор, у разі звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", вважається звільненим за вказаною нормою КЗпП України з відповідними правовими наслідками для роботодавця. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 05.09.1995 Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області. Відповідно до трудової книжки позивача серії АА№176080 від 05.05.2003 позивач з 20.10.2003 року працював на різних посадах в органах прокуратури. Згідно Рішення №40 від 02.04.2020 року Кадрової комісії №1 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою" 02.04.2020 кадровою комісією №1 ухвалено рішення, що прокурор відділу організації прийому громадян, розгляд звернень та запитів прокуратури Чернівецької області, ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію. Наказом Прокуратури Чернівецької області №224-к від 28.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.04.2020 року. Наказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні. З вказаним наказом позивача ознайомлено 28.04.2020. 15.05.2020 позивач звертався до Прокуратури Чернівецької області із запитом щодо виплати вихідної допомоги при звільнені. Прокуратурою Чернівецької області розглянуто запит позивача та листом від 21.05.2020 №19-34вих.-20 повідомлено його, що виплата вихідної допомоги, у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена. Відповідно до Довідки Прокуратури Чернівецької області від 26.05.2020 №315вих.-20 середня заробітна плата позивача, яка обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню з займаної посади 29.04.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", складає: середньоденна заробітна плата 1048,90 грн, середньомісячна заробітна плата 22026,90 грн. Позивач вважає протиправною невиплату йому при звільнені вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а тому звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. На виконання вимог ст.123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (Закон №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.). Відповідно до ч.3 ст.16 Закон №1697-VII, прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом. Згідно з п.9 ч.1 ст. 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Виплата вихідної допомоги при звільненні з підстав, передбачених ст.ст.36, 38-41 КЗпП визначено статтею 44 КЗпП України. Статтею 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Встановлено, що позивача звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". На момент звільнення позивача діяла частина 5 статті 40 КЗпП України, яка визначає, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, дана правова норма вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України щодо звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених ч.1 ст.40 КЗпП. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі. Закон України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991, у тому числі ч.1 ст. 46-2, якою передбачалось звільнення прокурорів за КЗпП України, втратив чинність 15.07.2015 на підставі п. 1 пп. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, а тому на час звільнення позивача правові підстави для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 були відсутні. У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999р. №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по справі №820/1119/16. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.