Постанова 4855 № 826/16166/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16166/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа: приватне акціонерне товариство "Київобленерго" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач), в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, визначене листом від 07.08.2018 року №26/04/24041; зобов`язати відповідача надіслати ПАТ "Київобленерго" як емітенту цінних паперів обов`язкові для виконання розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства про цінні папери та акціонерні товариства, зазначених в скарзі від 22.06.2018 року, в тому числі але не обмежуючись, шляхом надання необхідних документів акціонеру ПАТ "Київобленерго", відповідно до чинного законодавства та запитів акціонера від 26.03.2018 року, від 06.04.2018 року, від 11.04.2018 року, від 25.05.2018 року, а також звернутися до суду з позовами до посадових осіб ПАТ "Київобленерго" та до покупця щодо повернення цінних паперів акцій ПАТ "Київобленерго" в кількості 65234923 акцій ПАТ "Київобленерго" на баланс ПАТ "Київобленерго" у зв`язку з порушенням законодавства України про цінні папери разом із заявою про забезпечення позову шляхом накладення обмежень на обіг (обмеження здійснення операцій у системі депозитарного обліку з цінними паперами) 65234923 акцій ПАТ "Київобленерго" для захисту інтересів акціонерів ПАТ "Київобленерго"; стягнути з відповідача, з державного бюджету України 549315,71 грн. майнової шкоди, нанесеної посадовими особами відповідача акціонеру ПАТ "Київобленерго" ОСОБА_1 на його банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. 28.10.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив задовольнити його апеляційну скаргу без урахування позовної заяви про стягнення з державного бюджету України майнової шкоди, нанесеної посадовими особами НКЦПФР позивачу у розмірі 549315,71 грн. Також апелянтом подано клопотння про долучення до матерілів справи документів, а саме листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.08.2020 року №26/04/15343. Крім того, у судовому засіданні представником третьої особи було заявлено усне клопотання про заміну ПАТ "Київобленерго" на ПАТ "ДТЕК Київські регіональні Електромережі". Дослідивши зміст наданої представником третьої особи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. колегія суддів встановила, що у ній наявна лише інформація про ПАТ "ДТЕК Київські регіональні Електромережі". Жодної інформації, про зміну назви ПАТ "Київобленерго" на ПАТ "ДТЕК Київські регіональні Електромережі" вказана виписка у собі не містить. Оскільки представником третьої особи інших належних доказів на підтвердження зміни назви ПАТ "Київобленерго" на ПАТ "ДТЕК Київські регіональні Електромережі" до суду не надано, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість клопотання третьої особи та відстуності підстав для його задоволено. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку зі скаргою від 22.06.2018 року щодо порушень ПАТ "Київобленерго" прав акціонерів вх. №Н-575 від 23.06.2018 року (далі - Скарга від 22.06.2018 р.), в якій просив: - провести перевірку виконання чинного законодавства емітентом цінних паперів - ПАТ "Київобленерго"; - надіслати ПАТ "Київобленерго" як емітенту цінних паперів обов`язкові для виконання розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства про цінні папери та акціонерні товариства, в тому числі шляхом надання необхідних документів акціонеру ПАТ "Київобленерго", відповідно до чинного законодавства та запитів позивача як акціонера від 26.03.2018 року, від 06.04.2018 року, від 11.04.2018 року, від 25.05.2018 року; - захистити права позивача акціонера, інвестора у цінні папери товариства, шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів; - надати роз`яснення та у разі потенційного настання негативних наслідків суспільно-важливого та соціально значущого питання через фінансову неспроможність (безпеку постачання електроенергії) ініціювати залучення інших органів державної влади з метою відміни правочинів ПАТ "Київобленерго"; - вжити заходів щодо тимчасового відкладення або заборони продажу (інші операції) акціями ПАТ "Київобленерго", що придбанні самим товариством в 2017-2018 роках та в подальшому реалізовані товариством з порушенням чинного законодавства; - накласти санкції на ПАТ "Київобленерго" за систематичне ненадання інвестору в цінні папери акціонеру на його письмові запити інформації про діяльність товариства-емітента та інші порушення прав міноритарних акціонерів, в межах, передбачених законодавством. Листом від 07.08.2018 року №26/04/24041 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила позивача про те, що на його звернення до ПАТ "Київобленерго" від 26.03.2018 року товариство надало відповідь листом від 28.03.2018 року вих. №11/200/2325, у якому зазначило, що наразі аудиторська перевірка фінансової звітності Товариства ще триває, а відтак у Товариства на день звернення позивача відсутній аудиторський висновок. У зв`язку з цим, запропоновано позивачу звернутися для отримання аудиторського висновку за 2017 рік дещо згодом, у встановленому законом порядку, як то передбачено ч. 1 та 2 ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до листа ПрАТ «Київобленерго» від 19.04.2018 року вих. №11/200/2944, аудиторський висновок було надано ОСОБА_1 особисто 14.04.2018 року. Крім того, повідомлено, що листами від 28.03.2018 року №11/200/2325, від 19.04.2018 року №11/200/2944, від 11.05.2018 року №11/200/3425 ПАТ «Київобленерго» надано відповіді на звернення позивача від 06.04.2018 року, від 11.04.2018 року, від 25.05.2018 року. Також, зазначено, що відповідно до інформації, розміщеної в загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку https://stockmarket.gov.ua, ПАТ "Київобленерго" 11.04.2018 року розмістило відомості про прийняття рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів. Листом від 16.04.2018 року вих. №11/200/2866/1 позивачу направлено письмове повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонерам ПАТ «Київобленерго». Листом від 19.04.2018 року №11/200/2944 позивачу була надана відповідь, щодо викупу власних акцій ПАТ «Київобленерго». Затвердження ринкової ціни акцій, не є значним правочином, щодо якого є заінтересованість, в розумінні ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства". Станом на момент розгляду скарги позивача, справа про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ПАТ «Київобленерго» не порушувалась, розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів не призначався. Відповідно до вимог Закону України "Про державне регулювання цінних паперів в Україні", зазначалось, що до повноважень Комісії не належить тимчасове відкладення або заборони продажу з акціями товариства, що придбані самим товариством. Не погоджуючись з таким рішенням (листом) відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: 1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; 2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; 3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; 4) захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; 5) сприяння розвитку ринку цінних паперів; 6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення. Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; У ст. 5 КАС України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 2 ст. 19 КАС України) До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. В даному випадку позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, визначене листом від 07.08.2018 року №26/04/24041. Разом з тим, вказаний лист лише містить певну інформацію та опис обставин пов`язаних з діями ПАТ "Київобленерго" та не є документом, зокрема рішенням, яким вирішено питання щодо прав, обов`язків позивача, його законного інтересу або зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Лист суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду звернення позивача, не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта, якому він адресований. Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскаржуваний лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.08.2018 року №26/04/24041 стосується виключно суб`єкта звернення, не є офіційним роз`ясненням законодавства, не є обов`язковим для виконання та не створює нових правових норм, про що позивачу зазначено у вказаному листі. Таким чином, оскаржуваний лист не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовна вимога про скасування цього рішення (листа) не підлягає задоволенню. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надіслати ПАТ "Київобленерго" як емітенту цінних паперів обов`язкові для виконання розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства про цінні папери та акціонерні товариства, зазначених в скарзі від 22.06.2018 року, в тому числі але не обмежуючись, шляхом надання необхідних документів акціонеру ПАТ "Київобленерго", відповідно до чинного законодавства та запитів акціонера від 26.03.2018 року, від 06.04.2018 року, від 11.04.2018 року, від 25.05.2018 року; а також звернутися до суду з позовами до посадових осіб ПАТ "Київобленерго" та до покупця щодо повернення цінних паперів акцій ПАТ "Київобленерго" в кількості 65234923 акцій ПАТ "Київобленерго" на баланс ПАТ "Київобленерго" у зв`язку з порушенням законодавства України про цінні папери разом із заявою про забезпечення позову шляхом накладення обмежень на обіг (обмеження здійснення операцій у системі депозитарного обліку з цінними паперами) 65234923 акцій ПАТ "Київобленерго" для захисту інтересів акціонерів ПАТ "Київобленерго", колегія суддів зазначає наступне. Згідно п.10 ч.1 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" до повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відноситься надсилання емітентам, суб`єктам системи накопичувального пенсійного забезпечення (крім вкладників та учасників), особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов`язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства та фондовий ринок, а також законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства. Порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначаються Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій. Згідно п.4, 5 Розділу І Правил завданням провадження у справах про правопорушення є своєчасне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, і запобігання правопорушенням. Уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов`язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством санкції. Рішення у справі повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи. Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в законному порядку, що свідчать про наявність чи відсутність правопорушення, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, у п.1,2 Розділу ІІІ Правил зазначено, що справа про правопорушення може бути порушена тільки в тому разі, якщо є достатні дані, які вказують на наявність правопорушення. Справу про правопорушення не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю: за відсутності факту вчинення правопорушення; за відсутності складу правопорушення; якщо справа не підлягає розгляду Комісією; у разі закінчення на дату розгляду справи про правопорушення строків, передбачених законом; за наявності за тим самим фактом нескасованої постанови уповноваженої особи, рішення суду; у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, щодо якої порушено справу про правопорушення, або визнання її банкрутом; внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи; скасування законодавчого акта, який встановлює відповідальність за правопорушення; за наявності за даним фактом порушеної справи про правопорушення щодо особи, яка притягується до відповідальності. Відповідно до п.1,2 Розділу XIV Правил розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери (далі - розпорядження про усунення порушень) виноситься уповноваженою особою за наслідками розгляду справи про правопорушення одночасно з прийнятим рішенням у разі, якщо на момент розгляду справи порушення не усунуто. Розпорядження про усунення порушень може бути винесено без порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Комісії. В даному випадку справа про правопорушення у відношенні ПАТ "Київобленерго" Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку не порушувалась, розпорядження про усунення порушень законодавства стосовно ПАТ "Київобленерго" не виносилось. Вказані обставини не є спірними та не заперечуються сторонами. Як вбачається з листа від 07.08.2018 року №26/04/24041 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ "Київобленерго" надавало відповіді на звернення позивача листами від 28.03.2018 року №11/200/2325, від 19.04.2018 року №11/200/2944, а тому підстави для порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів були відсутні. Доводи апелянта про те, що відповідач фактично своїм листом-рішенням, що оскаржується підтвердив наявність порушень Закону України «Про акціонерні товариства» з боку Товариства та його посадових осіб-завчасно перед Загальними зборами, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеними вище обставинами. Колегія суддів зазначає, що поняття дискреційні повноваження викладено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року № 1395/5. Відповідно до даного акту дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення. Акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 68 цього Закону питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом. У ст.8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачено права Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Проалізувавши наведені вище норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не наділена повноваженням звертатися до суду з позовами в інтересах акціонерів чи представляти інтереси акціонерів у судах. Комісія, як орган державної влади, може представляти інтереси держави, а не інтереси певних осіб. При цьому, позивач, не погоджуючись з діями Товариства, не позбавлений права звернення до суду з самостійним позовом до ПАТ "Київобленерго" та його посадових осіб. Враховуючи викладені обставини позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача, з державного бюджету України 549315,71 грн. майнової шкоди, нанесеної посадовими особами відповідача акціонеру ПАТ "Київобленерго" ОСОБА_1 на його банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, колегія суддів зазначає наступне. У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідач своїми діями наніс йому та іншим акціонерам Товариства майнову шкоду. Так, згідно з розрахунком позивача, Товариство реалізувало 65234923 акції по 0,35 грн./акція. На переконання апелянта реальна вартість не може бути нижчою за 0,08 долара США за акцію або за курсом на дату позову 2,4 грн./акція. Відповідно до вищевказаної інформації, щодо правочинів вчинених на поза фондовому ринку України між двома незалежними юридичними особами ринкова вартість складає 5,20 грн./акція ПрАТ «Київобленерго». Таким чином мінімально нанесено шкоду всім акціонерам Товариства бездіяльністю відповідача та неправомірними діями 3-ої особи в розмірі 133 731 592 грн. Так, як позивач є власником 5 244 141 акцій Товариства абр 0,504 %, тому нанесено шкоду позивачу як акціонеру у розмірі 674007 грн. Проте, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне. Згідно ст. 66 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів викупити в акціонерів акції за згодою власників цих акцій. Порядок реалізації цього права визначається у статуті товариства та/або рішенні загальних зборів. Рішенням загальних зборів обов`язково встановлюються: 1) порядок викупу, що включає максимальну кількість, тип та/або клас акцій, що викуповуються; 2) строк викупу; 3) ціна викупу (або порядок її визначення); 4) дії товариства щодо викуплених акцій (їх анулювання або продаж). Строк викупу включає строк приймання письмових пропозицій акціонерів про продаж акцій та строк сплати їх вартості. Строк викупу акцій не може перевищувати одного року. Письмова пропозиція акціонера про продаж акцій товариству є безвідкличною. Ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону. Оплата акцій, що викуповуються, здійснюється у грошовій формі. Ринкова вартість акцій визначається станом на останній робочий день, що передує дню розміщення в установленому порядку повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства, на яких прийнято рішення про викуп в акціонерів акцій за їхньою згодою. У ст.68 вказаного Закону зазначено, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) надання згоди на вчинення товариством значних правочинів; 2-1) надання згоди на вчинення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість; 3) зміну розміру статутного капіталу; 4) відмову від використання переважного права акціонера на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх розміщення. У статті 69-2 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено наслідки викупу або іншим чином набуття акціонерним товариством власних акцій. Так, викуплені відповідно до статей 66 та 68 цього Закону або іншим чином набуті акціонерним товариством власні акції не враховуються у разі розподілу прибутку, під час голосування та для визначення кворуму загальних зборів. Акціонерне товариство протягом року з дати закінчення встановленого строку викупу акцій, здійсненого відповідно до статей 66 та 68 цього Закону, або набуття іншим чином акцій повинно здійснити продаж або анулювання таких акцій. Рішення щодо продажу або анулювання викуплених відповідно до статей 66 та 68 цього Закону або іншим чином набутих акціонерним товариством акцій приймається загальними зборами. Ціна продажу викуплених відповідно до статей 66 та 68 цього Закону або іншим чином набутих акціонерним товариством власних акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону. Ринкова вартість акцій визначається станом на останній робочий день, що передує дню проведення загальних зборів, на яких прийнято рішення про продаж викуплених відповідно до статей 66 та 68 цього Закону або іншим чином набутих акціонерним товариством власних акцій. Правочини щодо переходу права власності на викуплені відповідно до статей 66 та 68 цього Закону або іншим чином набуті акціонерним товариством власні акції, вчинені з порушенням вимог цієї статті, є нікчемними. Акції акціонерного товариства вважаються викупленими, у разі якщо вони належать іншій юридичній особі, яка контролюється таким акціонерним товариством, крім випадків: якщо така юридична особа є торговцем цінними паперами, який провадить дилерську діяльність; якщо така юридична особа стала власником акцій до моменту встановлення контролю над нею. При цьому такі акції не дають права голосу на загальних зборах та не враховуються під час голосування та визначення кворуму загальних зборів. До акцій, зазначених у цій частині, не застосовуються положення частин першої - четвертої цієї статті. В даному випадку, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, відповідач не приймав участь в обов`язковому викупі акцій ПАТ "Київобленерго", а тому не міг завдати майнової шкоди позивачу. Вказані обставини свідчать про необґрунтованість доводів апелянта в цій частині позовних вимог та відсутність підстав для задоволенні позову в цій частині. До того ж, як свідчать матеріали справи, станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції апелянтом було заявлено клопотання про задоволенення його апеляційної скарги без урахування позовної заяви про стягнення з державного бюджету України майнової шкоди, нанесеної посадовими особами НКЦПФР позивачу у розмірі 549315,71 грн. Вказані обставини фактично свідчать про відмову позивача від вказаної позовної вимоги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимогу у повному обсязі. У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 28.10.2020 року. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов А.Ю. Коротких